Перші платіжки за новими тарифами багато в кого викликали легкий шок: «Ох, нічого собі!» Але нині літо, а зима з її новими тарифами за опалення попереду. Багато хто бачить два виходи із ситуації: або не платити зовсім, або економити на потребах родини, щоб розрахуватися за газ чи тепло. Однак є й інший вихід, який дасть можливість платити за опалення на 30% менше: утеплити будинки, встановити сучасні вікна, двері, енергоощадні котли. Наприклад, суттєві знижки щодо енергоефективних вікон пропонує сайт Окна Проект. Трикамерний пакет металопластикових вікон тут можна придбати за ціною двокамерного, а замовивши металопластикові вікна до серпня, покупець отримує 10% знижки на броньовані двері. Вклавши кошти лише раз – економія буде постійною. 80% житлофонду України потребують термомодернізації, тому роботи тут, як кажуть, непочатий край. Саме зараз, у міжсезоння, і варто подбати про те, як зимуватимемо і скільки платитимемо.
Та спланувати фронт робіт не так уже й складно. Інша справа — у скільки це обійдеться і де взяти кошти? Варіант розв’язання проблеми закладений в урядових програмах.
За даними соцдослідження, проведеного торік у рамках Проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа», 89% населення готові інвестувати в енергоефективність свого житла: 52% — за умови держпідтримки на принципах співфінансування, 18% — за умови пільгового кредиту. 81% респондентів зауважили, що їхня основна мотивація до утеплення — зменшення енергозалежності України.
Тож упровадження програм з енергоефективності збігається не тільки з бажанням менше спустошувати власний гаманець, а й з патріотичними настроями людей. Це стало основою для запровадження урядом механізмів з енергоефективності.
Скористалися польським досвідом
— Щоб модернізувати житловий фонд, як підрахували фахівці ЄБРР та науковці, потрібні сотні мільярдів гривень, — каже голова Держенергоефективності Сергій Савчук. — Знайти й відразу спрямувати їх людям нереально. Але є досвід країн Центральної і Східної Європи. Польща почала ще в 1999 році надавати державну підтримку — так звані гранти на термомодернізацію для ОСББ. У 1999 році видали всього три кредити. У 2000-му — 38. У 2008-му їх взяли 3 тисячі ОСББ, і так з року в рік. На кожен державний долар мешканці залучають свої 4 долари. Це їхні власні кошти або банківські кредити. Ми скористались досвідом Польщі.
Торік із середини жовтня Держенергоефективності з Ощадбанком почали пілотний проект для населення з кредитування заміни газових котлів на електричні чи твердопаливні. Держава компенсує до 20% тіла кредиту. За словами Сергія Савчука, з початку проекту — за 2 тижні до опалювального сезону — було видано 2,3 мільйона гривень таких кредитів. У наступному місяці — 12,4 мільйона. І коли кількість бажаючих взяти таку позичку серйозно зросла, було залучено ще 2 банківські установи — Укргазбанк і Укрексімбанк.
З травня дію механізму державного відшкодування розширили. Тепер у банку можна взяти кредити на придбання матеріалів, обладнання, які дають змогу порахувати або зекономити ресурс. Це і лічильники тепла, і енергозберігаючі склопакети, і теплонасоси, і ІТП, навіть сонячні колектори — все, що виробляють в Україні. Власникам приватних будинків дадуть від 1 до 50 тисяч кредитних гривень терміном до 36 місяців, держава відшкодує до 30% суми. Мешканці багатоповерхівок, які забажають утеплитися вскладчину і створять ОСББ, зможуть узяти від 20 до 30 тисяч гривень на строк до 60 місяців. Держава відшкодує до 40%.
— Наша компенсація дуже прозора. Кошти віддаємо через банки, а ті зараховують їх на рахунки ОСББ або населення, — пояснює Сергій Савчук. — Якщо, наприклад, ОСББ вирішить встановити індивідуальний теплопункт, це разом з роботами коштуватиме приблизно 300 тисяч гривень. Ми 40% з них відразу зможемо відшкодувати.
Кого злякали проценти?
Голова правління АТ «Ощадбанку» Андрій Пишний розповів, що з 21 травня видано майже 1,5 тисячі «енергоощадних» кредитів. І не лише приватникам. Надійшло й 9 заявок від ОСББ.
Ще багато об’єднань активно цікавляться можливістю взяти такий кредит. І все-таки у декого ця програма викликала неабиякий скепсис. Причиною його стають оті самі відсотки за кредитом — 25% на рік. Андрій Ковач, мешканець столичної «хрущовки», давно агітує сусідів скластися на утеплення будинку. І шукає найвигідніший варіант. Щодо запропонованої програми налаштований скептично.
— Державна допомога — це добре. Якби нам дали ці 40%, та хоча б 20%, то ми б найняли фірму, яка виконує роботи навиплат на півроку, і утеплилися б. Сусіди погодилися б і ОСББ створити. Але якщо візьмемо кредит, допомога зрештою зведеться до нуля: 25% річних за кредитом плюс комісія банку… Чи ж не можна допомогти людям, минаючи банки?
Певна логіка у словах Андрія є, і коли мені випала нагода поставити це питання Сергієві Савчуку, почула таку відповідь.
— Ми думали, як допомогти людям в обхід кредиту. Та не вдалося інакше знайти механізм, який би унеможливлював зловживання. Бо, наприклад, якби ми ці кошти спустили на місця, то саме там вирішували б, кому і скільки дати компенсації, а кому — ні. Це може спричинити зловживання, і така практика, на жаль, в Україні є. А завдяки нинішньому механізму людина, в якої не вистачає коштів на утеплення, йде в банк. Не обов’язково брати кредит на всю вартість обладнання. Адже часто не вистачає півсуми чи й менше. А Ощадбанк — це величезна мережа в розрізі регіонів, і можна на місці взяти кредит. І, до речі, через місяць його повернути й далі не сплачувати відсотки. Це було компромісне рішення в рамках тих фінансових можливостей, які нині є в уряду, і в рамках запобігання зловживанням.
Кредитним шляхом ішла свого часу й Польща. За словами керівника проекту IFC (група Світового Банку) Гжегожа Гайди, у Польщі підтримували заходи з енергоефективності тільки в рамках банківського фінансування. «Логіка у польської влади була така: якщо людина має гроші на ремонт — вона його зробить. Треба допомогти тим, у кого їх немає. І є тільки одне джерело, де можна взяти кошти, — банк, який професійно позичає гроші. Тобто треба допомогти людям легко й просто отримати банківський кредит», — зауважує він.
Має долучитися місцева влада
Та всі ці аргументи Андрія Ковача не переконали. «Виходить, що насправді державна допомога за посередництвом банку вигідна тим, у кого все-таки є кошти. Кредит узяв, держ?допомогу отримав, через місяць кредит погасив — і в шоколаді. Хай не вся сума, але щось із державних коштів йому дістанеться. У кого ж коштів менше — то вже інша ситуація», — саркастично зауважує він.
Андрій Пишний погоджується, що 25% — таки немала ставка. «Але вона нині чітко відображає стан економічних процесів у країні, й жодних прихованих комісій за цією державною програмою немає. Зараз ведемо діалог з урядом, аби знайти механізм, який дасть змогу зменшити розмір відсоткової ставки», — зауважує він.
А Сергій Савчук наводить ще одне джерело здешевлення кредитів — підтримка місцевої влади, як, наприклад, на Львівщині.
«Львівська область теж узяла на себе відповідальність за те, щоб фінансово допомогти жителям. У бюджеті передбачила погашення 20% річних за кредитом. Уряд відшкодовує частину тіла кредиту, а область — додатково 20% на відсотки. І люди замість 25% сплачують лише 5%».
Сергій Савчук сподівається, що приклад Львівщини наслідуватимуть й інші регіони. Держенергоефективності вже підписало 14 меморандумів, які зобов’язують області вже цьогоріч передбачити в бюджетах кошти на відшкодування відсоткової ставки. Він висловив сподівання, що такі меморандуми будуть підписані з усіма областями. Коли ж це станеться у Києві, можливо, такий аргумент переконає і Андрія Ковача та інших скептиків.
Ми в Google+