В Україні нині проблема реалізації меду. Тож частина пасічників варить з нього цілющі напої, що стають неабияк популярними. На виставках-ярмарках, а то й під час масових заходів можна побачити ятки з медовими напоями. Вистачає їх і на відомій бджолярськими традиціями Полтавщині.
Попри це ще не всі місцеві виробники медовухи досягли того рівня, який дав би їм змогу стати конкурентоспроможними на ринку. Їм слід працювати над поліпшенням якості напоїв, розширенням асортименту, вчитися правильно подавати товар для реалізації.
Для охочих набути такі знання Полтавська обласна спілка пасічників уперше провела в Полтаві навчальний семінар, на який запросила членів ради Гільдії медоварів України з Харкова.
Як розповів один з них Михайло Мироненко, всі — переможці обласного та всеукраїнських конкурсів медоварів, а в місто над Ворсклою приїхали, щоб поділитися власним досвідом і створити принагідно осередок гільдії на Полтавщині. Своїх зразків питного меду він на семінар не привіз. А ось його колега Федір Дейнека, який дуже цікаво розповів присутнім про джерела медоваріння в Україні, презентував полтавцям напої на основі березового соку з додаванням виноградного.
Гості привезли до Полтави й безалкогольні медові напої, зокрема квас, збитні та пиво. Їх із 2008 року виробляє ще один представник Харківщини — медовар-практик Володимир Моісеєнко, в якого, казав, усі діди й навіть прапрадід були пасічниками. «Мій прапрадід тримав бджіл у колодах, а для взятку вивозив їх на підводі».
Медовар повідомив, що переробляти надлишок меду на напої дуже вигідно, від цього підвищується рентабельність пасіки. Однак, зазначив, переробка меду — дуже копітка справа, вимагає постійної уваги, дотримання технологій і знань, які члени гільдії медоварів здобувають, спілкуючись між собою на різноманітних семінарах, конференціях і конкурсах. За його словами, вітчизняні медовари мають змогу реалізувати свої напої за кордон, а гільдія їм сприяє, легалізуючи їхню продукцію.
— Наші напої залюбки взяли б і в торговельну мережу, і в ресторани та кафе. Та поки що ми не в тому правовому полі — для такої торгової діяльності потрібна ліцензія, отримати яку в нашій країні дуже складно. Цьому перешкоджають доморощені бюрократи. Сподіваюся, що за сприяння Гільдії медоварів України нам вдасться розв’язати цю проблему.
Велику надію на гільдію покладають полтавці Сергій Хохич, який медоварінням займається із 2009 року, й Анатолій Даценко.
А головою полтавського осередку обрали кременчуківця Сергія Буряка, який нещодавно повернувся із всеукраїнського конкурсу медоварів, де за свій медовий напій отримав срібну медаль. Це дуже гарний показник. Його земляк Микола Гречаний виборов на конкурсі і «срібло», й «золото».
— У нас є чудові напої, виробники, але межі вдосконаленню немає. Тому розширюватимемо цю роботу, самі вчитимемося й інших бджолярів залучатимемо до медоваріння, підвищуватимемо якість наших виробів, — розповіла про мету зібрання голова Полтавської обласної спілки пасічників Наталія Сенчук.
За словами новообраного голови Полтавського обласного осередку Гільдії медоварів України Сергія Буряка, завдання їхньої організації полягає і в тому, щоб надавати медоварам юридичну й фізичну допомогу, зокрема у придбанні тари для медовухи і її реалізації.
Щодо перспектив наших медоварів вийти зі своїми напоями на закордонні ринки він підтвердив уже сказане Володимиром Моісеєнком: нині в Україні ліцензію на виготовлення питного меду отримали всього п’ятеро осіб. Двоє з них Володимир Дмитрук і Микола Вовнянко — представники відповідно Волині й Чернігівщини. Полтавців серед них поки що немає. Та можливо, незабаром будуть.
Принагідно Сергій Буряк дав пораду читачам «Урядового кур’єра», як на Сорочинському ярмарку підібрати високоякісну медовуху.
Вона має бути тільки у світлих пляшках місткістю 0,5 літра — щоб було видно її колір. Інші пляшки вважаються нестандартними. Високоякісний напій завжди прозорий і без осаду. Якщо медовуха каламутна, то це означає, вона не дозріла. Пляшки, в які розлито напій, мають бути скляні, закриті новими кришками.
Якщо напій прозорий, без осаду на денці пляшки, гарно пахне, тільки тоді можна його куштувати. На ярмарках без дегустації не продають жодної пляшки напою.
Коштують питні меди у регіонах по-різному, на Полтавщині їхня вартість становить 60—180 гривень за півлітрову пляшку.
Семінар виявився дуже корисним. Гості аж потомилися, відповідаючи на численні запитання бджолярів Полтавщини. Здебільшого запитували про технології приготування напоїв з додаванням різноманітних соків: тернового, калинового, абрикосового, вишневого, сливового тощо й ароматних трав.
Ми в Google+