ДОСВІД
Луганський «пілот» виведе край до лідерів в охороні здоров’я
Вертикаль охорони здоров’я повинна мати всі ознаки військової організації. Тут експерименти небезпечні, якщо вони не вивірені, не узгоджені з владою і не знайшли чіткого розуміння у населення. Так вважає голова Луганської облдержадміністрації Володимир Пристюк.
Програма реформування системи охорони здоров’я була розроблена на Луганщині як регіональна, але в процесі роботи виявилося, що її положення вдало вписуються в проекти, які на державному рівні проводяться як експеримент у чотирьох областях України.
— За багатьма позиціями ми йдемо в тому ж напрямку, що й пілотні області, а в деяких навіть їх випереджаємо. Необхідно показати, що ми вже зробили на рівні області,— каже Володимир Пристюк.
Тому він, єдиний серед керівників областей країни, взяв участь у нараді з питань реформування медичного обслуговування, яка відбулася в грудні минулого року в Адміністрації Президента України, та запросив представників міністерства відвідати край, аби наочно ознайомити з досягненнями. Така зустріч відбулася й дала змогу присвятити актуальній темі спеціальне засідання ради регіонів Луганщини — інноваційній формі роботи з представниками територіальних громад, що діє в краї уже понад десять років.
Яким чином на сході країни вдалося передбачити й прорахувати концептуальні моменти змін у галузі, що стосується життя кожного громадянина, та наскільки активно новації підтримують представники громад? Про це розмова з очільником краю Володимиром ПРИСТЮКОМ та начальником головного управління охорони здоров’я ОДА Павлом МАЛИШЕМ.
Пілотний проект у Лутугинському районі значно поліпшив надання медичної допомоги населенню. Фото надане прес-службою Луганської ОДА
— Представник МОЗ, людина, знайома зі станом справ у різних областях, на нараді в Луганську підкреслив, що таких зусиль регіональної влади та асигнувань на охорону здоров’я він давно не бачив.
Володимир Пристюк:
— Ми визначили у складі пріоритетів розвитку краю найскладніші питання, які, до того ж, вимагають якнайшвидшого вирішення. До таких, безперечно, належить охорона здоров’я. Заради чого, власне, запроваджується медична реформа? Головні критерії її успішності: доступність, якість та своєчасність надання медичної допомоги населенню. І вже маємо результати. Насамперед, це зміцнення матеріально-технічної бази лікувальних установ та оснащення їх найсучаснішим обладнанням. Особливу увагу приділяємо напрямам, які викликають занепокоєння: дитяча і материнська смертність, кардіологія, онкологія. Нехай ще не скрізь, але за основними напрямками закуплено найсучасніше обладнання. Тож за кожним із цих пунктів можу детально розповідати, що вже було і буде зроблено, але вважаю, що найкращий показник нашої роботи — вдячність пацієнтів за збережене здоров’я, а то й врятовані життя.
Павло Малиш:
— Ми почали реформувати систему надання медичної допомоги ще в 2009 році, оскільки розуміємо, що не може голова сільської ради керувати охороною здоров’я. А на той момент саме так і було. Вся первинна ланка — ФАПи, амбулаторії перебували в структурі сільських рад, які не мали ліцензій на надання медичної допомоги, підпорядковувалися безпосередньо головам місцевих рад. Тож, як вважав голова, так ФАПи і фінансували. Насправді це означало, що голови витрачали кошти насамперед на зарплату. На потреби охорони здоров’я залишалися копійки. І ми не мали впливу на цю ситуацію. Практично система охорони здоров’я була некерованою і потрібно було приймати якесь рішення.
Аби вибудувати працездатну систему на первинному рівні, потрібно мати можливість керувати кадрами та фінансами. Тому в 2009 році ми дійшли висновку, що потрібно створити територіальні медичні об’єднання (ТМО), щоб керівник території — головний лікар району — відповідав за всю систему охорони здоров’я, починаючи від ФАПів і закінчуючи центральною районною лікарнею.
У 2011 році після створення ТМО ми побачили ще низку проблем. У районі головний лікар керує стаціонаром, поліклінікою і всією «первинкою». Але часто-густо він намагався максимум коштів розподілити на забезпечення роботи стаціонару районної лікарні. Тобто ми поліпшили керованість «первинкою», але цього виявилося замало.
Підрахунок фінансів показав, що від бюджету району первинна ланка охорони здоров’я отримує лише 5—7%. Це дуже мало. Тому розробили пілотний проект по Лутугинському району. І створили з усього ТМО два лікувальних підрозділи. Один — це первинна медико-санітарна допомога. До структури цього об’єднання ввійшли всі ФАПи та амбулаторії району. Його очолив головний лікар, який відповідає за первинну ланку надання медичної допомоги. Другим рівнем надання медичної допомоги стали стаціонар і поліклініка району. Там — свій головний лікар.
І нині розподіл бюджету відбувається за кількістю населення. На прикладі Лутугинського району ми відпрацювали механізм такого фінансування. На початку року був сформований бюджет охорони здоров’я цієї території, і виявилося, що на первинний рівень надання медичної допомоги при такому розподілі вже виділено не традиційні 5-7%, а майже втричі більше — 22%.
— Це справді істотне збільшення коштів фінансування?
Павло Малиш:
— Тепер щомісячне фінансування ФАПу становить приблизно тисячу гривень. А коли вони перебували в складі сільрад, бувало, що за рік (!) на медикаменти виділялося 167 гривень.
Районній лікарні надано менше коштів. Та головний лікар району, проаналізувавши ситуацію, провів оптимізацію фонду непотрібних ліжко-місць. От їх ми будемо передавати до соціальної сфери — частина колишніх палат працюватимуть як ліжка хоспісного догляду.
— Однак оптимізацію «рідних» лікарень часто-густо сприймають негативно ...
Павло Малиш:
— Ми реконструювали, реформували, перевели в міста і райони 17 лікувальних установ. Вважаю, що це правильно, бо дало змогу сконцентрувати ресурси й закупити обладнання для виконання складних операцій. За вивільнені кошти змогли придбати ангіограф.
Щотижня отримую дані про те, як працює апарат. Наприклад, за останній тиждень проведено 49 коронарографічних досліджень, прооперовано 15 хворих. І сім із цих операцій зроблені при гострому інфаркті міокарда. Тобто тепер уже інфаркт ми розцінюємо не традиційно як провісник летального результату, а як показання до операції.
Знаю, що обов’язково з’явиться й четверта графа звітності — проведення аортокоронарного шунтування.
Більше того, ми зрозуміли, що навіть за такого колосального навантаження не встигаємо надати допомогу всім, хто її потребує. Тому з 1 березня переводимо це відділення на цілодобовий режим роботи із залученням чергових бригад. Тож пацієнти відчують позитивні зміни, коли допомога не буде мати вихідних чи свят.
— Тобто ви вважаєте, що позитив від змін в організації охорони здоров’я першим за лікаря відчує саме пацієнт?
Павло Малиш:
— Звичайно, пацієнт. Первинна ланка — це передова, куди приходить пацієнт, і там йому мають надати адекватну допомогу. Тож досвід Лутугиного потрібно поширити на всю область.
Володимир Пристюк:
— У зв’язку з реформами системи охорони здоров’я у нас виникають і свої запитання до міністерства. Наприклад, у сфері медицини сьогодні з’являються нові технології й нові професії. Але, на жаль, дванадцятирічної давності наказ МОЗ № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я» жорстко урізає наші можливості. Чи не варто внести поправки до цього наказу?
І питання, пов’язане з попереднім. Якщо з’явилися нові професії, то повинні вдосконалюватись і підходи до підвищення кваліфікації кадрів. Ми закуповуємо найсучасніше обладнання, яке коштує десятки мільйонів. Професіонали, які освоюють нове обладнання, повинні постійно підвищувати кваліфікацію, бо така робота вимагає інноваційних методик, сучасних технологій, нового мислення. Завдання для міністерства — розглянути можливість підвищення кваліфікації кадрів на державному рівні. Таку роботу треба проводити системно.
Загалом ми відчуваємо підтримку з боку міністерства охорони здоров’я. Але хотілося б звернути увагу на те, що є цільові міністерські програми, про які ми дізнаємося, коли вони вже затверджені, зокрема й підкріплені фінансово. Переконаний, якщо існують програми, допомогу в яких бере на себе держава і міністерство, треба обговорювати їх разом.
Наприклад, рятувати життя покликаний перинатальний центр, зведення якого розпочато в Луганську на території обласної клінічної лікарні. Він має стати завершальним акордом у реорганізації системи допомоги породіллі. Під час Ради регіонів краю ми звернулися до представників уряду по допомогу щодо дофінансування будівництва центру за рахунок коштів держбюджету. Сприяння в цьому питанні нам обіцяв і Прем’єр-міністр України. До того ж, Президент України Віктор Янукович поставив завдання перед регіонами, які почали будівництво перинатальних центрів у 2011 році, завершити цю роботу нинішнього року.
— Чи відчуваєте підтримку з боку громад краю?
Володимир Пристюк:
— Так. Їхні представники одноголосно підтримали резолюцію ради регіонів Луганщини щодо реформування системи охорони здоров’я.
Павло Малиш:
— Загалом з боку представників місцевої влади ми бачимо не просто розуміння, а справжній бум. Усі прагнуть бути хоча б другими після Лутугиного. Але думаю, що наступний внутрішньообласний проект буде реалізований у Краснодонському районі.
До речі. На початку березня в Києві має відбутися республіканська конференція з кардіології. Ніколи луганчани там не виступали, бо нічого було сказати. А тепер їм надано право зробити одну з основних доповідей — результати роботи того варті. Адже регіони, де проводять оперативне втручанням на судинах серця в гострий період, в Україні можна порахувати на пальцях однієї руки.
КОМЕНТАРІ
Олександр Толстанов,
заступник міністра охорони здоров’я України:
— Обласна влада стала справжнім локомотивом усіх динамічних перетворень, що відбуваються сьогодні в системі охорони здоров’я Луганщини. Таких зусиль та асигнувань на охорону здоров’я давно не було, хоча я добре обізнаний зі станом справ в усіх регіонах країни. Не доводилось навіть чути, щоб лікарям у районах призначали спеціальні доплати з місцевих бюджетів, як це робиться в деяких районах Луганської області, чи надавали житло.
Президент України говорить, що ми повинні не чекати закінчення експерименту в пілотних регіонах, а рухатись далі. Луганщина саме так і діє. Край де-юре не став пілотним регіоном, але де-факто — з успіхом запроваджує у себе положення медичної реформи.
Наше спільне завдання — перетворити дільничного лікаря, котрий сьогодні більше зайнятий виписуванням лікарняних, на фахівця, який робитиме все, аби жителі менше хворіли. І на Луганщині це добре розуміють.
Марина МАКСИМЧУК,
завідувачка відділу реформування
охорони здоров’я головного
управління з питань реформування соціальної сфери
Адміністрації Президента України:
— Пріоритетом реформи на найближчі роки визначено вдосконалення первинної та екстреної медичної допомоги. У центрі уваги — лікар першої ланки, той, з ким безпосередньо спілкується пацієнт щодня. Така первинна ланка системи охорони здоров’я цілком у компетенції районів та міст. Якщо ми прагнемо справді реально допомогти людям отримати доступну медичну допомогу і підвищити заробітну плату лікаря, то в будь-якому випадку доведеться створювати територіальні медичні об’єднання. Це дає змогу надати лікарням статус юридичної особи і простіше управляти фінансовими потоками.
Ми побачили на Луганщині можливості проводити висококваліфіковану медичну допомогу, навіть тромболізис. Тобто можливість організувати роботу всіх рівнів, і третинного в тому числі.
Реформу ми проводимо не для МОЗ. Тільки комфортне самопочуття пацієнта тут буде критерієм успішності.