Доктор
економічних наук
Олексій ПЛОТНІКОВ
Формування зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом - важливий напрямок євроінтеграційного розвитку України, зокрема в економічній сфері. У середині лютого Віктор Янукович доручив уряду пришвидшити переговорний процес з ЄС, а координувати його було доручено першому віце-прем'єр-міністрові - міністру економічного розвитку та торгівлі Андрію Клюєву. Про перебіг переговорного процесу Києва і Брюсселя щодо укладення угоди про створення ЗВТ розповідає народний депутат, голова підкомітету Верховної Ради з питань міжнародної економічної політики, доктор економічних наук, професор Олексій ПЛОТНІКОВ.
Нашим переговірникам не позаздриш
- Пане Олексію, на якому етапі нині знаходяться переговори про ЗВТ?
- Вони тривають досить довго. На жаль, попереднє керівництво країни намагалося вести ці переговори на невигідних для України умовах, простіше кажучи, це була б зона вільної торгівлі для європейських виробників на українському ринку. Кількість вилучень і обмежень, а також квоти на основні наші товари не поліпшували для нас доступ на ринки ЄС.
Нам, звичайно, дуже цікавий ринок ЄС, але ліпше не підписувати нічого, ніж невигідний документ. Нормалізація переговорного процесу відбулася після того, як нашу делегацію очолив перший віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв. Адже навіть опоненти називають його одним із найкращих переговірників, тож тепер спостерігається реальна активізація контактів на високому рівні.
- Тобто, на вашу думку, переговорний процес щодо ЗВТ завершиться вже цього року?
- Розумієте, в цих переговорах є речі, що влаштовують нас, а деякі вигідні лише нашим партнерам. Є й такі інтереси України, котрі дуже складно відстоювати в умовах важкої кризи, яку намагається подолати наша країна. Українським переговірникам не позаздриш. Проте і на європейських чиновників здійснюється чималий тиск з боку не лише політиків, а й європейських товаровиробників (які, до речі, значно наполегливіше, ніж наші, лобіюють власні інтереси).
Активно захищають свої ринки від нашої сільськогосподарської продукції
Франція і Німеччина. А позиція цих держав багато в чому визначає позицію
єврочиновників. Тож переговори тривають непросто. Але, гадаю, у нас є шанси якщо
не до середини літа, то до осені завершити переговорний процес.
Стимул для зростання
- Наскільки економічно вигідним буде для нас створення зони вільної торгівлі з ЄС?
- Насамперед це можливості для модернізації національної економіки з використанням європейських ресурсів і технологій. Звичайно, нам потрібен європейський ринок. І якщо ми одержимо до нього доступ, хоча б поступовий, за важливими для нас товарними групами, це буде добре. Ми, наприклад, хочемо отримати доступ на їхній ринок транспортних і енергетичних послуг. А європейці хочуть застосувати свої вільні фінанси на ринках, що розвиваються. До речі, з приходом нової влади і встановленням політичної стабільності інвестиції ЄС в українську економіку під кінець 2010 року зросли в 1,5 раза. За деякими прогнозами, після підписання угоди про ЗВТ Україна зможе додатково залучити інвестицій на суму від 10 до 16 млрд євро.
Крім того, зона вільної торгівлі дасть змогу наблизитись до розв'язання проблеми безвізового режиму з ЄС. Адже угода про ЗВТ спирається на принципи чотирьох свобод, серед яких найважливіша - свобода пересування. Це запорука розвитку бізнесу, тому уряд твердо відстоює принцип свободи пересування людей, товарів, послуг і капіталів на переговорах з ЄС. І, зрештою, ЗВТ - важливий крок у наближенні до асоційованого членства, а згодом і повноправного членства України в ЄС.
- Угода про ЗВТ передбачає і перехід українських компаній на європейські стандарти роботи?
- Це справді так. Угода вимагає від компаній перейти на європейські стандарти звітності, управління, технологічного забезпечення. Першочергове завдання для наших бізнесменів -перед виходом на ринок ЄС запровадити комплексні програми підвищення ефективності роботи, а іноді й повної перебудови компанії. Звичайно, це процес тривалий і потребує значної кількості коштів як від бізнесу, так і від держави. Прихід європейських стандартів в українську економіку - додатковий стимул для майбутнього зростання. Водночас він відтягне частину ресурсів підприємств, а отже пришвидшення зростання буде відкладене в часі.
У країнах ЄС рівень споживання високий, і покупці готові платити належну ціну за якісну продукцію. Але треба розуміти, що ті умови щодо ЗВТ, які нам пропонували наші європейські партнери спочатку, а також те, що європейці постійно застосовують різноманітні інструменти захисту, не обіцяє нам швидкого доступу до європейського ринку. Вітчизняні стандарти поки що не відповідають стандартам ЄС, але вже багато в чому відрізняються, наприклад, і від російських стандартів. Кожне підприємство повинне вибирати для себе той ринок, де можна отримати максимальний прибуток, враховуючи при цьому витрати на сертифікацію продукції і високотехнологічне виробництво.
Політична гра чи економічний інтерес?
- Як би ви оцінили останню заяву Прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна про те, що у випадку укладення угоди про ЗВТ РФ застосує проти України певні санкції?
- З одного боку ця політична заява зроблена вже з розрахунком на президентську передвиборчу кампанію в Росії, і є своєрідною спробою розіграти так звану "українську карту". З другого боку - це непряме підтвердження реальних успіхів України на переговорах щодо ЗВТ. Адже щойно прозвучали слова представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Кетрін Ештон про те, що в 2011 році Україна може укласти угоду про ЗВТ з Євросоюзом, вона моментально була почута в Москві. Як бачите, за прихильність Києва розгорнулася боротьба між Москвою і Брюсселем. Проте у заяві Путіна є й об'єктивна економічна реальність. Росія не хоче пускати на свій ринок європейські товари, які після створення ЗВТ між ЄС і Україною можуть піти до північних сусідів через нашу територію.
- Саме тому можна почути і спроби протиставити процес переговорів щодо ЗВТ з розвитком економічних відносин з Росією?
- Такі спроби були завжди, причому з обох боків - російського і українського. Проте очевидно, що ринки і Росії, й інших колишніх союзних республік дуже важливі для України. Сума нашого експорту тільки в одну Росію поки що перевищує суму нашого експорту в усі 27 країн Євросоюзу. Більше того, саме в структурі нашого експорту в Росію, Білорусь і Казахстан переважають товари машинобудування, тобто високого ступеня обробки. Тому логічними є різні шляхи розвитку економічних відносин з країнами - колишніми союзними республіками. Це насамперед розширення двостороннього співробітництва, в тому числі на особливих привілейованих умовах, що не суперечать членству України у СОТ.
Поза сумнівом, розширення співробітництва з цими країнами вигідне для України. Тут і можливості розв'язання питань з ціноутворенням на енергоресурси (в чому Україна залежить від Росії), і можливості більш відкритого доступу українських товарів на ринки відповідних держав, і спільна робота на ринках третіх країн. Ми маємо вибудовувати спільні коопераційні ланцюжки у високотехнологічних галузях. Однак, повторюю, усе це можливо за умови відпрацювання механізмів взаємодії, які не суперечили б зобов'язанням України перед СОТ. Тому Україна продовжуватиме активно працювати над спрощенням доступу як на російський ринок, так і на ринки інших країн СНД. Це для нас так само важливо, як було важливим протягом усіх років незалежності. Нагадаю, що саме Україна ще з кінця 90-х активно агітувала країни СНД створити повноцінну зону вільної торгівлі.
- А що ви відповісте на пропозицію, яка дедалі частіше лунає на адресу України, приєднатися до Митного союзу Росії, Казахстану і Білорусі?
- Треба бути реалістом і ставитись до проблеми з позицій національних інтересів та сьогоднішнього становища держави. Україна є членом СОТ і має всі шанси до кінця року завершити переговорний процес щодо створення ЗВТ з Євросоюзм. Стосовно вступу України в Митний союз, то такий крок зараз не можна назвати реалістичним. Я не бачу, як можна коректно побудувати модель членства країни - члена Світової організації торгівлі в Митному союзі з країнами, які не є членами СОТ. Але коли Росія, Казахстан і Білорусь приєднаються до цієї торговельної організації, ми розглядатимемо ідею Митного союзу, але на умовах СОТ. Однак це не заважає Україні розвивати взаємовигідні двосторонні відносини з цими трьома країнами. До речі, і проект угоди про зону вільної торгівлі з СНД, узгодження якого триває, також виписано вже на основі норм і принципів СОТ.
Нам необхідно формувати різноманітні механізми спрощення економічного співробітництва з країнами, що близькі нам і за географічними, й за багатьма іншими параметрами. Курс України на євроінтеграцію - пріоритетний, він закріплений у Законі про основи внутрішньої і зовнішньої політики держави. Але з огляду на економічні інтереси ми повинні розвивати відносини з будь-якими країнами, якщо це нам вигідно. Тож нам потрібно співпрацювати і з ЄС, і з СНД, і з іншими державами - в Азії, Африці, Америці, постійно шукати нові ринки. Усе, що вигідно нашим виробникам, вигідно й державі.
ДOСЬЄ "УК"
Олексій ПЛОТНІКОВ. Народився в Запоріжжі, закінчив Київський інститут народного господарства. Працював ревізором-інспектором у Київському міськвиконкомі, займався викладацькою і науковою роботою в Київському інституті народного господарства, в Інституті світової економіки та міжнародних відносин. Народний депутат Верховної Ради V та VІ скликань. Голова підкомітету з питань міжнародної економічної політики Комітету ВР з питань економічної політики. Доктор економічних наук, професор.