Чи не кожен з нас ще зі свого дитинства зберігає незабутні враження про невеличкий потічок, річечку чи утворений на них ставок власної малої батьківщини. Сюди босоніж бігали купатися у спеку, ловити рибу або ковзатися взимку. Дослідники ж ставляться до таких річечок менш романтично, класифікуючи малу річку як природний водотік, що безперервно тече протягом усього року (або переривчастий на короткий час). Річечки живляться атмосферними опадами і підземними водами, поверхня водозбору (басейну) малої рівнинної річки не дуже велика, як і її довжина.
Одна з таких річок, яка впадає в Золотоношку, ліву притоку Дніпра, протікає двома районами — Драбівському та Золотоніському і називається Суха Згар. Річка вже багато років нездужає. У деяких місцях вона пересихає, через меліороване русло не може повноцінно функціонувати. Однак і це ще не вся біда. Як стверджують місцеві жителі, неочищені каналізаційні стоки, попри наявність очисних споруд, Золотоніське комунальне підприємство «Міський водоканал» зливає просто в річку. Недавно інспектори управління державного екологічного нагляду в Черкаській області побували на місці й спробували розібратися в ситуації.
Як розповів після відвідин річки на своїй сторінці у Facebook начальник цього управління Олександр Позняков, місцеві жителі, зокрема із села Хвильово-Сорочин, скаржаться небезпідставно. Річку й справді перетворюють на стічну канаву. Вода в ній нижче від каналізаційного стоку брудна й має неприємний запах. У подальшому каналізаційні води потрапляють у Кременчуцьке водосховище, з якого жителі навколишніх міст споживають воду.
«Місцеве комунальне підприємство систематично проводило діяльність з порушенням вимог природоохоронного законодавства, — повідомляє Олександр Володимирович, — внаслідок чого Черкаський окружний адміністративний суд прийняв рішення про обмеження скиду з перевищенням нормативів ГДС (гранично допустимих скидів) у річку Суха Згар КП «Міський водоканал» Золотоніської міської ради».
Пам’ятають жителі Золотоноші й навколишніх сіл, як ще років із 10—15 тому навесні річечка розливалася до найближчих пагорбів, а тепер її русло закидане будівельним сміттям і камінням. Трохи нижче від труби, де стікають міські нечистоти, стоїть сморід. Усе це, хоч і порівняно невеликим струмком, стікає у Дніпро. Каламутна смердюча рідина отруює все навколо.
Як розповідають місцеві жителі, нечистоти проникають уже й у ґрунтові води. Криниці у Хвильово-Сорочині непридатні до користування. А свердловини, з яких селяни п’ють воду, також не рятують — вода відгонить відходами, на посуді, в якому зберігається, — бурий наліт.
В управлінні державного екологічного нагляду пригадують, що два роки тому інспектори вже фіксували тут численні грубі порушення з боку міської ради. Однак міська влада ніяк не реагує. І навіть не допускає інспекторів до перевірок. Тому, як повідомив заступник начальника екологічної інспекції центрального округу Сергій Поліщук, екологи судяться із Золотоніською міськрадою, аби провести перевірку міських очисних споруд.
Як додав Олександр Позняков, цими днями екологи взяли проби стічних вод. За підсумками моніторингу скидів служба екологічного контролю звертатиметься вже до обласних правоохоронних органів із питанням наявності ознак кримінального правопорушення в діях посадових осіб комунального підприємства «Міський водоканал» за невиконання рішення суду та забруднення річки Суха Згар.
До речі. На жаль, стан більшості малих річок рівнинної частини України, зокрема Черкащини, фахівці оцінюють як критичний, а основні причини цього — забруднення водотоків промисловими, сільськогосподарськими і комунальними стоками. Негативно на здоров’я річок впливає й забруднення поверхневого стоку через брак належного догляду за схилами ярів, балок, джерел рік та інтенсивне використання заплав під городи, сади, дачне та інше будівництво. Малі річки також страждають від замулення внаслідок зменшення дренувальної здатності їхніх русел, необоротного водокористування, зависокого рівня регулювання стоку, осушення притерасних боліт, які є джерелом їхнього живлення.
Для збереження екологічного і ресурсного природного потенціалу малих річок ухвалено чимало нормативних актів. Однак, як у нас заведено, нормативи часто залишаються на папері.
З огляду на важливість існування малих річок для належного функціонування всіх елементів довкілля та законодавчі нормативи щодо здійснення діяльності в межах їхніх басейнів, як справедливо вважають екологи, доцільно активніше об’єднувати зусилля органів влади та місцевого населення для пошуку спільних ефективних рішень в управлінні й охороні малих річок, які є своєрідними індикаторами стану довкілля.
Ми в Google+