Поліграф Поліграфович затишно влаштувався на задньому сидінні автомобіля і, вочевидь, налаштувався на приємну прогулянку. Він і не підозрював, що з тієї хвилини став новобранцем і відправлявся до місця своєї служби — навчального центру «Десна», де його в 11-му батальйоні територіальної оборони «Київська Русь» з радістю зустріли військові. Власне, щоб стати повноцінним захисником, двомісячному цуценяті з такою чудернацькою кличкою ще, як то кажуть, вчитись і вчитись. А поки що він «працюватиме» в частині як своєрідний психолог — така, як зараз модно казати, «няшечка» буде таким собі позитивчиком і морально підтримуватиме солдатів однією своєю присутністю.
Хоч із закінченням «цивільного» життя цуценяти йому збираються поміняти й ім’я в частині, де він нині служить, на більш підходяще для бойового собаки. Втім, майбутній сторож і помічник — це не єдине, з чим приїхали до 11–го батальйону гості — працівники підприємства «Мега-Поліграф». І це, до речі, не перший їхній візит сюди.
Допоможемо армії разом
На минулому тижні «Урядовий кур’єр» разом із працівниками «Мега-Поліграфу» побував у гостях у військових. Поки їхали, співвласник підприємства Олег Свірко розповів, що спонукало його взяти цуценя.
— Коли ми розмовляли з командиром загону Олександром Гуменюком і говорили про проблему охорони блокпостів, я запитав: а що робитимете, якщо не встигнемо доукомплектувати вас тепловізорами, приладами нічного бачення тощо? Він сказав: візьмемо із собою собачок, вони теж не дозволять терористам підбиратися дуже близько. А на території нашого підприємства якраз недавно з’явилися цуценята, то ми найактивнішого вирішили відвезти їм. Він ще маленький, але підросте — буде бойовий собака частини.
Також Олег Свірко розповів, що працівники «Мега-Поліграфу» приєднались до нинішнього руху активної допомоги збройним силам, щоб бути впевненими, що наші хлопці, які воюють з терористами на сході України, мають усе необхідне для захисту Вітчизни.
— Я вважаю і своїм громадянським обов’язком, і обов’язком усіх нас, хто любить свою країну, допомагати нашим захисникам, допомагати нашій державі отримати реальну незалежність, свободу і будувати ту країну, про яку ми всі мріємо, — каже він. — Армійці, з якими спілкуємося, розуміють, що держава робить усе можливе, але забезпечити всім необхідним швидко і в повному обсязі не може. А люди вже там — і їм треба допомагати. От нещодавно поїхав 12-й батальйон у зону АТО. На 450 осіб 30 бронежилетів. Потрібно було щось робити. Тож ми стали збирати гроші — самі скинулись і друзів до цього долучили, й знайомих… Знайшли родичів тих, хто служить у цьому батальйоні, зокрема дружину одного з них, Олю Чинбай. Ми за кілька днів назбирали грошей, купили 38 бронежилетів, плюс ще на 50 Оля знайшла гроші й купила. Отже 88 бронежилетів відправили на схід.
Коли «Мега-Поліграф» активно взявся допомагати армії, попросив підтримки і командир батальйону «Київ-1». Для нього працівники підприємства за власні кошти придбали і готують до відправки низку необхідного оснащення.
— Ми замовили засоби для ефективного ведення бою. Наприклад, прилади нічного бачення. Це, можливо, навіть важливіше, ніж бронежилети, адже хлопці, які там воюють, розповідають, що сепаратисти підповзають дуже близько до блокпостів, закидають гранатами, а наші їх не бачать і стріляють навмання. Тому їм дуже потрібні прилади нічного бачення, бінокуляри, біноклі з інфрачервоною підсвіткою, тепловізори, далекоміри… Далекомір — це прилад, який за спалахом визначає відстань до місця, звідки стріляли, і дає можливість коректувати вогонь.
— А потім, — веде далі Олег Свірко, — мені подзвонив головний редактор газети «Народна армія» Роман Драпак і повідомив, що в 11-му батальйоні, який тепер проходить підготовку в навчальному центрі «Десна», з екіпіруванням теж справа складна. Ми зрозуміли, що тільки своїми силами не впораємося. Тоді вирішили залучати ЗМІ, зробили сторінку «Допоможемо армії разом» на сайті підприємства, розмістили інформацію у Фейсбуці… Представники низки газет побували разом з нами в гостях в 11-го батальйону, опублікували матеріали, на своїх сайтах розмістили прохання про допомогу. Крім того, обдзвонюємо всі комерційні структури, з якими працюємо, кого знаємо, просимо перерахувати гроші, щоб придбати необхідне для бійців. І на картку, яку ми оформили спеціально для цього, почали надходити гроші. Вже є приблизно 115 тисяч гривень. (Розмова відбувалася в середу, а станом на понеділок було понад 200 тисяч гривень, також більш як на 70 тисяч було передано людьми всього необхідного службовцям. — Ред.). Нині веземо мікроавтобусом продуктів на 10 тисяч гривень, які люди закупили для військових, побачивши на сайті інформацію. Ми їм запропонували: скажіть, хто ви, щоб військові знали, хто їм допомагає. Але вони відмовились назватися. Також люди, прочитавши інформацію на сайті, привезли медикаменти, які ми теж доставляємо військовим.
Вибрали якісні бронежилети
Співробітники «Мега-Поліграфу» перед цим візитом також за власний кошт закупили те, що потрібно солдатам у польових умовах у побуті. Це імпортні високоефективні насоси і фільтри для води, які можуть перекачувати та очищати 1 літр води на хвилину. Тому її можна брати навіть із водойм і після фільтрування пити. А ще придбали переноски, електролампи, ліхтарики, ножі тощо.
Не забули й про бронежилети. Трохи раніше відвезли бійцям «Київської Русі» 10 бронежилетів. Нині замовили ще 50. Тим більше, що саме тепер із засобами захисту — бронежилетами і шоломами — напруга в армії чи не найбільша. Раніше не було потреби забезпечувати ними кожного солдата, ніщо ж не віщувало такої біди, яка нині звалилась на Україну. Добре, що громадськість зорієнтувалася і підставила своє плече. Однак військова справа вимагає вміння розбиратися в тонкощах екіпіровки. Бронежилети теж треба вміти вибирати. Адже є серед них такі, які справді захистять бійців, а є й хіба що декоративні: ніби вони і є, а прострілюються майже навиліт. Та «Мега-Поліграф» до вибору засобів захисту підходив серйозно.
— Ми з цими бронежилетами пішли на полігон, відстріляли їх, і переконались, що вони витримують кулі з усіх видів зброї.
Це підтвердив і командир 11-го батальйону Олександр Гуменюк, з яким ми познайомились, приїхавши на «Десну».
— Ці бронежилети якісні, вони мають четвертий рівень захисту — саме те, що нам потрібно. Ті, які важчі й мають вищий ступінь захисту, — з одного боку, захищають, а з іншого — сковують рухи військовослужбовців, і це не дуже добре.
Бойове завдання виконають!
Олександр Гуменюк — підполковник, кадровий військовий. Закінчив Рязанське повітрянодесантне училище, служив у повітрянодесантних військах, військах спеціального призначення, аеромобільних військах, обіймав посади від сержанта до начальника штабу, очолював підготовку аеромобільних військ України. Нині ж у його батальйоні кадрових військових не так багато, переважно це добровольці та призвані резервісти. Відпрацьовують розташування на місці, розгортання наметового містечка, вчаться прицільно стріляти, кидати гранати — опановують усе, що знадобиться в бою. Цікаво, що російські ЗМІ чомусь звернули особливу увагу на цей батальйон, однак такого про нього понаписували, що, як кажуть, ні на яку голову не налазить. Олександр Гуменюк знає про ці публікації і тільки дивується.
— Дуже багато інформації з’явилося в російській пресі про те, що тут нібито формується каральний загін, і багато іншого. Але серед наших військових — науковці, викладачі, люди, які мають кілька вищих освіт, ті, хто прийшов із бізнесу. Це люди, які патріотично налаштовані й самі працюють над собою, вдосконалюють свої навички. Мені як командиру це дає можливість швидше підняти їхню підготовку на той рівень, який необхідний для виконання завдань. Настрій у хлопців бойовий.
Командир 11-го батальйону спілкується зі своїми колегами з інших підрозділів, які проходили підготовку в навчальному центрі «Десна», а нині вже перебувають на сході.
— Вони вже пройшли бойове хрещення, виконують бойові завдання. Бо іншого шляху немає. Там же такі ж добровольці, як і в нас.
На емблемі — перехрещені шаблі
На рукаві в командира батальйону, власне, як і в кожного бійця, — нашивка: на блакитному фоні дві перехрещені козацькі шаблі. Таку емблему підрозділу затвердили всі його бійці. А назва батальйону — «Київська Русь» — з’явилася тому, як пояснив командир, що свого часу Київська Русь, витоки якої йшли з нинішньої території України, була могутньою й авторитетною державою, такою мусить стати й Україна. До речі, таку ж назву — «Київська Русь» — узяв собі ще один підрозділ, 25-й батальйон територіальної оборони. Однак Олександр Леонідович каже, що нічого проти цього не має. «Ділити нам нічого», — зауважує.
— По-іншому й бути не може. Будемо виконувати завдання із захисту Батьківщини так, як належить, — каже Олександр Леонідович. — Ми повинні навести лад у своїй державі, а для цього треба братися до зброї… І вичистити від тієї погані Україну і захистити людей. А люди мають повірити, що вони господарі на цій землі. І відроджувати потрібно ті козацькі традиції, які у нас формувалися споконвіку і передавалися з роду в рід, з покоління в покоління. А росіяни показали, хто вони такі. Це дуже добре, що люди почали прокидатися. Але поки що вони допомагають збройним силам. І буде дуже добре, якщо вони почнуть допомагати самі собі, на своєму місці. Тобто не брати хабаря, не давати хабаря, чиновника за вухо виводити з кабінету, якщо крастиме. Оце, я вважаю, основна допомога країні. Ми перший крок зробили. А потім — будемо й надалі наводити лад. Мені дуже сподобався випадок, коли після розміщення в Інтернеті звернення про допомогу армії до нас приїхала жіночка з Луганщини, нині вона разом із чоловіком живе в Києві, і привезла бронежилети. Тобто люди дуже охоче допомагають. Бо якщо самі собі не допоможемо, то чого ж тоді чекати?
Коли верстався номер. У понеділок ми дізналися, що на сьогодні 11-й батальйон тероборони «Київська Русь» уже перебуває в зоні бойової дислокації на території проведення АТО. Працівники «Мега-Поліграфу» встигли до відправлення їх привезти бійцям ще одну партію необхідного — бронежилети, камуфляж, берці, медикаменти, шкарпетки тощо. Бажаємо бійцям успішно виконати завдання і повернутися додому живими і здоровими!