АКТУАЛЬНО
Глава уряду Микола Азаров дав розгорнуте інтерв'ю, в якому закликав співвітчизників активно долучатися до модернізації країни
- Ми розмовляємо з Вами напередодні Різдва Христового. Які почуття у Вас викликає це свято? Що б Ви могли побажати українцям у цей день?
- Перш за все, це день надії, надії на краще майбутнє своє і своїх дітей, онуків, надії на краще майбутнє країни, світу в цілому. Людство вже сотні років відзначає це чудове свято. І завжди розмірковуєш над тим, що ми пов'язуємо з цим словом "надія".
Треба сказати, що незважаючи на те, що світ за ці тисячі років мало змінився, скажімо, людство потрясали війни, різні катаклізми, і тим не менш, завжди є надія на те, що зусиллями саме нашого покоління життя стане краще. І я вкладаю в це свято завжди такі думки, завжди такі очікування і намагаюся, щоб усе, що ми робимо зараз, дійсно дало нашим людям відчуття надійності, стабільності, впевненості. Ось це найголовніше.
- У цьому році Уряд вперше за останні роки відмовився від довгих вихідних, мається на увазі збереження робочих днів 4-го, 5-го, 6-го січня. Ви дбали про здоров'я нашого народу чи є якісь економічні мотиви цього рішення?
- По-перше, ми не в перший раз відмовилися від довгих свят, як ви пам'ятаєте, на травневі ми теж не стали влаштовувати такі довгі канікули. Настав час народу говорити правду. А правда полягає ось у чому: поки ми не будемо працювати інтенсивно, енергійно, поки кожен не займеться поліпшенням свого особистого життя, а разом з тим і життя всієї країни, всієї держави, надії на манну небесну залишаться абсолютно невиправданими.
Почну я, перш за все, з того, що треба ставити цілком конкретні завдання і реалізовувати їх. І правда полягає ось у чому: ми завжди говоримо, що на Заході живуть краще, ніж у нас. Давайте подивимося, чи все те, що є у нас, погано, а що є на Заході добре. У зв'язку з цим рішення Уряду про те, щоб не влаштовувати таких "загулів", причому, для всієї країни, причому, на початку року, коли дуже важливо, як то кажуть, "закрутити" рік, налаштувати рік на нормальну роботу, в цих умовах мені видається це рішення, як невеликий крок, але він символічний і дуже важливий.
Ми всі повинні налаштуватися на те, що 2011 рік - для нас рік непростий, складний рік. Але якщо ми налаштуємося на роботу, на результат, на великі творчі цілі, то він буде успішний. І це дуже важливо.
Не заради простого скорочення
- Хотілося б почати з адміністративної реформи, яка вже заявлена, контури прописані в указі президента Віктора Януковича. Можна сказати, що вона вже триває?
- Мене, перш за все, цікавить ефективність управління. Реформа проводиться зовсім не для скорочення чисельності чиновників, хоча це дуже важливо. Скорочення витрат на управлінський апарат - це дуже важливий фактор, зменшення витрат держави на самого себе - це дуже важливо.
Але найголовніша мета адміністративної реформи чи реформи системи управління - створення ефективної, перш за все, системи управління, коли кожен працівник сфери управління знав би своє завдання, відповідав би за неї і ефективно би вирішував ті завдання, які перед ним поставлені.
У зв'язку з цим у мене вчора була дискусія з працівниками нашого Секретаріату Кабінету Міністрів, і вони мені говорили, що, наприклад, чисельність 400 осіб дуже маленька і апарат Кабінету Міністрів не впорається і захлинеться в тому потоці рішень, проектів, які зараз проходять через Кабінет Міністрів. Зараз чисельність Кабінету Міністрів десь 1100 чоловік з невеликим.
Так от, я нагадав нашому Секретаріату про те, що 20 років тому, коли була Рада Міністрів України, то чисельність апарату Ради Міністрів України десь була 400-450 чоловік.
- І це при централізованій системі управління?
- Так, це при централізованій системі управління, але, правда, частина підприємств не підпорядковувалася тоді українській Раді Міністрів, тому що вона підпорядковувалася союзній державі, але це в основному були підприємства оборонного комплексу, такі дуже великі підприємства в сфері космічного напряму, наприклад. І Рада Міністрів справлялася, як ми знаємо.
Ми до цих пір ще не вийшли на рівень за обсягом виробництва 1990 року, між іншим, нагадаємо самі собі, що нам ще йти до рівня 1990 року не один рік. І тим не менш, той апарат Ради Міністрів справлявся.
Тому зараз в наших умовах, безумовно, ми можемо мати такий невеликий, мобільний, оперативний апарат управління. І ось вибудувати ефективну систему управління на центральному рівні, тобто на рівні уряду, вибудувати її на рівні галузевих міністерств і на рівні регіонів, причому пов'язати управління галузеве і керування регіональне - надзвичайно важливе завдання реформи системи управління.
Я думаю, що ми з нею впораємося, і те, як вона зараз реалізується, вона реалізується саме в ті терміни, які встановлені Президентом країни, під його жорстким контролем. Природно, і я як Прем'єр-міністр дуже велику увагу приділяю цьому напрямку. Я думаю, що вона буде досить успішна і ефективна.
- У чому повинна бути, з Вашої точки зору, мотивація тих людей, які працюють на державній службі? Ефективність, про яку Ви сказали, залежить і від якості кадрів. У цих людей повинна бути професійна мотивація. Це не гроші, напевно, тому що можна гроші заробити в іншому місці. Що саме має рухати людиною, яка працює на держслужбі? Що б Ви їй сказали, навіщо вона там працює?
- Колись було в ходу добре слово "честолюбство". Що воно по-російськи означає - люблю честь. А честь дістається за результатами. Тобто "честолюбство" хороше слово, яке характеризує прагнення того чи іншого керівника для досягнення якихось високих результатів.
Нам потрібно підбирати тих людей, у яких це почуття розвинене. Я багато разів переконувався, особливо працюючи в науці, що гроші як стимул для, припустімо, наукового працівника не є головною метою. Я помітив, що можна платити, за тодішніми мірками, 200 рублів, наприклад, і 1200 рублів на місяць, проте, якщо у людини немає честолюбства, немає тяги до знань, до отримання нових знань, результату не буде.
Безумовно, питання матеріальної зацікавленості теж важливе. І ось розумно поєднувати ці важелі, це природне прагнення досягнення певних результатів, зване честолюбством, і бажання жити добре, таке розумне поєднання цих двох стимулів, я думаю, повинно лежати в основі підбору кадрів на державну роботу. Зрозуміло, повинна бути висока відповідальність за доручену справу, елементарна чесність, про яку ми вже забули, порядність, відповідальність тощо.
Передумови якісних змін
- Будь-який розвиток, модернізація передбачає якусь інвестиційну діяльність. Що все-таки є інвестиційним ресурсом для уряду основним: це державні гроші, приватні гроші, гроші національних інвесторів, іноземних інвесторів? Що для Вас є пріоритетом?
- Перш за все, неможливо здійснити модернізацію в умовах, коли приблизно 70% промисловості знаходиться в приватних руках, тобто приватизовано, неможливо здійснити модернізацію без бажання власників займатися цією модернізацією.
Тому, природно, основний інвестиційний ресурс зосереджений в підприємствах приватизованого сектору. І завдання Уряду створити стимул для такої модернізації. І Податковий кодекс, навколо якого загострювалося багато списів, саме і був стимулом або інструментом для вирішення цього завдання. У Податковому кодексі ми передбачили для нашого бізнесу такі поняття, як прискорена амортизація, спрямування частини прибутку на енергозбереження, на модернізацію, на інноваційні процеси, ця частина прибутку звільняється від оподаткування. І тому тільки, напевно, ледачий віддасть гроші бюджету в цій ситуації, а не направить їх на модернізацію.
Цілий ряд інших стимулів передбачений Урядом. Наприклад, введення відстрочки від сплати ввізного мита, податків на ввезення устаткування, яке буде спрямоване на модернізацію і створення нових робочих місць. Такі найважливіші галузі, як авіабудування, суднобудування, легка промисловість, наприклад, готельний бізнес, який є надзвичайно важливим для залучення в Україну туристів, розвиток такого бізнесу, як туристичний бізнес, взагалі звільнений від оподаткування на тривалий термін.
Тобто основне завдання Уряду - стимулювати приплив приватних інвестицій в модернізацію.
Другий важливий ресурс - це, безумовно, прямі іноземні інвестиції, які повинні залучити в країну ті умови, які ми створили. Третій важливий важіль - це державні інвестиції в інфраструктурні проекти, які повинні створити поле для залучення іноземних інвестицій. Тобто хороші умови і поле для залучення. Прийти не в чисте поле, будемо говорити, а на майданчик, який вже підготовлений, до якого підведені дороги, мережі інженерні і т. д.
Нарешті, найважливіший важіль - це кредитні ресурси. І ось в 2010 році Уряд вирішував дуже складне завдання - це зменшення тієї частини ресурсу, який є всередині країни для фінансування дефіциту бюджету. У попередні роки, на превеликий жаль, практично всі вільні ресурси відволікалися попереднім Урядом на фінансування дефіциту державного бюджету. Причому, ці гроші залучалися під жахливі ставки, під 30% річних.
Зрозуміло, це позбавляло нашу промисловість кредитних ресурсів, бо хто ж буде вкладати, який банк буде фінансувати промисловість, якщо держава на пільгових умовах абсолютно надійно приваблює ці гроші під такі високі відсотки прибутковості?
2010 рік тим і характерний, що ми зуміли цю тенденцію переломити. По-перше, ставка державних запозичень зараз, скажімо, цілком конкурентна, тобто вона десь перебуває на рівні 9%, і я скажу, що промисловість готова надати під кредити більш конкурентні умови, ніж держава. І це абсолютно нормально. І ми на 30 млрд грн зменшили обсяг внутрішніх запозичень, а значить, ці 30 млрд звільнилися і будуть банками спрямовані у промисловість, у розвиток економіки.
Ось ці три важливі складові: приватні інвестиції, іноземні інвестиції, державні інвестиції плюс кредитні ресурси повинні скласти основу для прискореного розвитку економіки і модернізації в наступному році.
- Ви говорили про інфраструктурні проекти. По-перше, назвіть один-два приклади таких проектів, які будуть запущені в цьому році. І друге питання - як Ви собі уявляєте механізм контролю за витрачанням державних ресурсів, тому що у народу є точка зору, що все, що виділено державою - багато буде вкрадено, оскільки ці гроші державні - значить, нічиї.
- Назвати нескладно, ми почнемо в 2011 році здійснювати найбільші інвестиційні проекти - це будівництво третього і четвертого атомних енергоблоків Хмельницької АЕС. Це будівництво заводу з фабрикації ядерного палива, це ті об'єкти, які ми зараз будуємо в рамках підготовки до Євро-2012, це великий обсяг дорожнього будівництва і т. д. Я міг би називати десятки об'єктів, багато киян на свої очі можуть переконатися, що такі об'єкти і в 2010 році вводилися і багато які з них будуються і будуватимуться в 2011 році.
Тепер контроль. Багато спекуляцій на цю тему. Я хочу сказати, що коли ми вперше ознайомилися з ходом підготовки до Євро-2012, то, як і з багатьох інших питань, спочатку було відчуття безнадійності, що настільки запущені ці роботи, настільки вони безконтрольні, що встигнемо ми вкластися в ті терміни, які поставлені, та ще й в умовах відсутності грошей. Ми прийшли - абсолютно порожня скарбниця була.
Почнемо з того, що на такий об'єкт, як "Олімпійський", наприклад, про який зараз йде багато спекуляцій, взагалі була відсутня проектно-кошторисна документація. А якщо відсутня проектно-кошторисна документація, то, значить, відсутнє і поняття ціни, тобто можна якийсь тимчасовий титул затвердити, що і робив попередній Уряд, але виходячи з чого воно стверджувало? Адже немає в повному обсязі проектно-кошторисної документації. Тому довелося ці роботи багато в чому, до речі, така ж ситуація була у Львові з будівництвом львівського стадіону, починати з такого поняття, як робочі проекти, грубо кажучи, з аркуша.
Тому ті спекуляції, які зараз поширюють, що вартість збільшилася в два або в півтора рази, - це все спекуляції. Як тільки буде остаточно сформована проектно-кошторисна документація, наприклад, на "Олімпійський", тоді й буде позначена кінцева вартість цієї роботи.
Безумовно, все це пройде необхідні експертизи, безумовно, все це буде перевірятися і зараз перевіряється. Я дуже жорстко попередив усіх керівників, які працюють за цим проектом, що кожна бюджетна копійка, кожен бюджетний рубль буде дуже ретельно перевірятися і зараз вже перевіряється. І відповідь доведеться тримати і через рік, і через кілька років.
Але, повертаючись, якщо говорити про цей об'єкт, я не можу не сказати, що, звичайно, рішення було неоптимальним. Реконструкція завжди, по-перше, більш витратна, ніж нове будівництво, а по-друге, завжди обмежена за своїми можливостями. Тим більше, реконструкція стадіону, розташованого в центрі столиці, де маса комунікацій. Пам'ятаєте, там всю історію з землею, з будівництвом комплексу перед безпосередньо стадіоном, з його знесенням і так далі.
Безумовно, коли йдеться про практично авральне будівництво, коли ми це будівництво ведемо в три зміни, в нічні години, у свята, безумовно, все це подорожчання. І покладати провину зараз на нас, на те, що ми в такому авральному темпі ведемо зараз завершення цього об'єкта, а не брати частину провини на себе, я маю на увазі попередників, тих, хто нас зараз дорікає. Чому ж ви нормально не активізували роботу, щоб не потрібно було працювати у свята і вночі? Чому ви в ті терміни, які у вас були, не підготували проектно-кошторисну документацію? Не прорахували все, не обрахували? Зараз починаєте нас у чомусь звинувачувати. Ви краще запитайте себе, що ви нам залишили - це буде правильна постановка питання.
А "судді" хто?
- Юлія Тимошенко стверджує, що кошти, отримані в рамках Кіотського протоколу, були витрачені на пенсії. Прокуратура стверджує, що - ні. Так куди ж вони пішли насправді?
- Мені цю дискусію дивно слухати, тому що я маю справу, на відміну від шоу, від журналістів з реальними цифрами і з реальними даними. І я, причому, за кожне своє слово відповідаю, несу відповідальність. Я готовий будь-яке своє твердження прокоментувати з документами в руках.
Так от, я б хотів розвіяти всі міфи, які зараз навіюються, в тому числі, і в засобах масової інформації. Перше. Станом на 01.01.2010 р. кіотських грошей на рахунках Казначейства не було. Не було просто тому, що всього грошей на рахунках Казначейства було 1 млрд 55 млн грн. А еквівалент у гривні кіотських грошей десь за 3 млрд 330 млн.
Значить, вже з цього факту цілком очевидно, що гроші, спеціалізовані гроші, призначені для реалізації екологічних програм, тільки для цього, були витрачені. Їх не було. З цією ж проблемою ми зіткнулися 11 березня, коли прийшли в цей будинок і отримали до численних боргових навантажень, які нашому Уряду довелося виплачувати, завдання відновлення кіотських грошей на спецрахунках екологічного агентства в Казначействі. Це завдання ставилося відразу ж, оскільки воно має не тільки економічне значення, але перш за все, політичне значення. Нецільове витрачання державою грошей за Кіотським протоколом загрожувало нам дипломатичним скандалом і припинило б наше всяке подальше співробітництво в рамках цих екологічних програм.
І тому таке завдання перед нами відразу ж постало, і ми його вирішували, до травня ми його вирішили. Я ще раз підкреслюю, було дуже складно відірвати гроші, в тому числі, і від бюджетної сфери, в тому числі, і від інфраструктурних проектів, і накопичувати ці гроші на рахунках і повністю їх відновити.
Вони були відновлені в травні, і вже в липні або в червні, коли КРУ разом з представниками японського уряду здійснювали перевірку цього ресурсу, то, природно, було підтверджено відновлення цих коштів, тобто вони в повному обсязі вже були. Нещодавно Уряд виступив із спеціальною заявою, в якій ми вказали, що ми не лише відновили ці кошти, але ще й свою частину внесли на цей рахунок і ми сповнені рішучості здійснити всі ті екологічні програми, на які, власне кажучи, ці гроші були і виділені.
Тепер, що стосується твердження, що нібито ці гроші направлялися на пенсії - це теж чергова неправда, яка зараз поширюється. Саме в той день, коли ці кошти були запозичені зі спецрахунку і спрямовані на загальний рахунок Казначейства, конвертовані, природно, оскільки вони були в євро, в гривні і зараховані на спільний рахунок Казначейства, саме в той день ніяких перерахувань на пенсійні рахунки не було. Навпаки, були перерахування абсолютно нецільові, наприклад, на придбання автомобілів Міністерству внутрішніх справ.
Чому про це не розповісти? Ось саме в той день, коли була здійснена конвертація цих ресурсів, і про що там розповідають слізно, що були на пенсії виплачені. Саме в цей день жодних перерахувань на Пенсійний фонд не проводилося. І це є правдою.
Можна на свій захист приводити різні аргументи, і це абсолютно допустимо. Але будувати свій захист на явній неправді, на мій погляд, некоректно і неправильно. Можна знаходити інші аргументи і цим треба займатися. Але вдаватися до обману - не самий кращий спосіб захисту, а саме головне, треба пам'ятати про репутацію нашої країни. Тому що репутацію країни не збудуєш на обмані.
Ми зараз чітко заявили: так, ці кошти були використані в певний проміжок часу, нецільовим чином, але вони відновлені зараз і будуть надалі витрачатися тільки виключно на цільові програми.
Земля жартів не пробачить
- Хотілося б повернутися до питання інвестиційної діяльності в цілому. Згідно з Програмою економічних реформ Президента 2012 рік - це рік, протягом якого може початися приватизація землі. Але до цього треба провести дуже велику роботу з підготовки законодавчої бази. Чи є в планах Уряду зараз, може, в поточних планах, розробка таких законів, і як Ви вважаєте, чи реально в 2012 році до цього питання приступити?
- До цієї проблеми необхідно приступити хоча б тільки тому, що Україна зіткнулася з такою ситуацією, коли вона сама себе не забезпечує продуктами харчування. Хто міг би уявити собі, що настане такий період, коли Україна буде завозити й імпортувати м'ясо, хто про це ще 20 років тому міг серйозно подумати?
Разом з тим, в 2009 році Україна імпортувала понад 550 тис. тонн м'яса, причому це було далеко не якісне м'ясо. Як правило - всякі відходи, сировину, яка багато років десь зберігалася. Україна не забезпечує себе в повному обсязі і вершковим маслом, ми завозимо значний обсяг.
Це говорить про те, що гострота проблеми, яка стоїть у нашому аграрному комплексі, вже набрала немислимих форм, вона вже стала загрожувати нашій безпеці. Я не кажу про фізіологічні норми споживання продуктів харчування...
Що можна зробити для того, щоб підняти наш аграрний комплекс? Потрібні колосальні інвестиції, а найголовніше, необхідне почуття господаря. Господаря тієї землі, за яку ти відповідаєш, на якій ти будеш працювати, і твоє життя буде залежати від цієї землі. Ось це почуття господаря не з'явилося. Оренда землі, продаж, перепродаж якихось паїв і т. д. фактично призвели до того, що в українські землі, в український аграрний комплекс не вкладаються ті кошти, які необхідно вкладати.
Досить сказати, що коли з'явилася модна тема ріпаку або виробництва біопалива, то наші багатющі чорноземи, які повинні були працювати на українського громадянина, на українську людину, стали працювати на невідомо кого. Посіви ріпаку, посіви технічних культур знекровлюють нашу землю, роблять її непридатною потім для виробництва продовольства протягом ряду років. Я дивувався легкості, з якою орендарі величезні масиви направляли на посіви технічних культур. Тобто питання власника, питання господаря землі - питання не просто про назріле, а про перезріле.
Звичайно, можуть і виникають спекуляції на цю тему: як зробити так, щоб наші землі хтось задешево не скупив і т. д.? Це питання, скажемо, до законодавця. Можна виписати всі ці механізми таким чином, щоб зробити цілком природне обмеження на право іноземних громадян купувати у великих обсягах, підкреслюю, нашу землю. Але зробити землю тим інвестиційним ресурсом, за допомогою якого ми залучимо реальні кошти, -це завдання нашого Уряду в найближчі рік-два. Питання непросте. Питання політичне.
Тому, зрозуміло, ми підготуємо законопроект, проведемо його обговорення, і, насамперед, з аграріями, селянами. Ми спробуємо знайти ту формулу, при якій нам вдасться врахувати і світовий досвід, і в тому числі традиційне уявлення про нашу землю. І я думаю, що ця реформа буде найважливішим кроком з точки зору модернізації нашого аграрно-промислового комплексу.
Скажімо, просте питання - створення аграрного або земельного банку, без якого важко уявляється розвиток, наприклад, аграрного комплексу. Що може бути тою запорукою, під яку такий банк або така фінансова установа зможе видавати кредити під розвиток, під будівництво тваринницьких комплексів, наприклад, під придбання сучасної техніки, для проведення, наприклад, селекційної роботи, для проведення та впровадження сучасних аграрних технологій? Що? Земля. І цей механізм має використовуватися, він повинен працювати, і я думаю, що він запрацює.
- Завершуючи з сільським господарством, скажіть, політика квотування експорту зерна буде продовжена в 2011 році або Ви будете в залежності від рівня врожаю, в залежності від експортного потенціалу приймати рішення?
- Перш за все, хочу сказати, що, за даними Міжнародної організації продовольства, є така організація в світі, FAO називається, зараз пік цін на продовольство за останні багато років. На превеликий жаль, в силу цілого ряду причин ціни на продовольство зараз перебувають на піку. Це зовсім не означає, що вони і далі не будуть рости, за прогнозами тієї ж FAO.
Пов'язано це, перш за все, і з кліматичними змінами, і з не дуже-то правильною політикою цілого ряду аграрних країн. Пов'язано це з тим, що захопилися цілий ряд країн, які виробляли у великих обсягах продовольство, виробництвом так званого чистого палива - коли значні площі були виділені не під продовольчі, а під технічні культури. Зростає населення світу, зростає споживання. Розвиваються такі величезні країни, як Китай і Індія, наприклад, з населенням у сумі, значно більшій половини населення Землі, і з зростаючим ВВП, а відповідно, і доходів населення, десь під 12-15% у рік.
Тому причин як об'єктивних, так і суб'єктивних для такого стрімкого зростання цін на продовольство багато. Як в цих умовах утримати стабільність цін в Україні при відкритих ринках, в умовах прямого впливу на наш ринок світової тенденції зростання цін?
Тут, на мій погляд, уряд прийняв досить важке рішення, але разом з тим таке, яке дало змогу утримати ціни на основні продукти харчування. Підкреслюю, так - по окремих позиціях було зростання. Але воно не було визначальним для всієї продовольчої групи. І зараз теж на ці теми дуже багато спекуляцій, що ось нібито Держкомстат щось занижує. Я абсолютно відповідаю за те, що кажу. Поки ще немає остаточних даних по року, але я думаю, що ми вийдемо на цифру близько 9%. Це буде рекордно низька інфляція. Багато хто ставиться до цього з недовірою: "Як же так, а от ціна на гречку зросла, наприклад, у два рази. Ось Прем'єр-міністр стверджує, що загальна інфляція склала близько 9%"... Це так тому, що інфляція визначається не за ціною на гречку, вона визначається за сукупністю більш ніж 300 товарних позицій, життєво важливих для нашого населення. Сорочка потрібна для людини, костюм потрібен, пальто потрібне? Потрібні і хліб, і м'ясо тощо.
Так от, по цілому ряду позицій ціни взагалі не росли, по значному ряду позицій. Тому зростання цін на гречку (яка в структурі споживання займає, я точно не впевнений - цифру, можливо 0,01%) не змогло сформувати аномальну інфляцію за всіма абсолютно товарними позиціями. Ось простий підхід Держкомстату - це міжнародна методологія, і тому ми в якійсь мірі пишаємося таким результатом, що вперше за 10 років ми маємо таку інфляцію.
Чому ми за неї так воювали, чому ми так за неї боролися? Та просто тому, що ми зацікавлені в тому, щоб знизити ставки за кредитами в промисловості. Природно, вони не можуть бути нижче за інфляцію, і тому зниження інфляції до рівня 9% дозволяє нам розраховувати на те, що ставки за кредитами (у 2010 вони вже були знижені до десь 14-15%) в 2011 році знизяться до 11-12%, тобто стануть більш-менш розумними для розвитку нашої економіки.
Повернемося до питання квотування. Це було неминуче рішення в умовах, коли Росія втратила 30% врожаю, а у нас з ними досить відкриті прозорі кордони. В умовах, коли попит на зерно піднявся, і ціна на зерно піднялася в 2 рази, приблизно з $160 за тонну до $260-300.
При цих умовах відкрити експорт зерна - це залишити Україну без нього. Але ж ми ставимо перед собою завдання розвитку тваринництва. У серпні-вересні ми думали про те, яку позицію займе селянин, якщо ціна на фуражне зерно зросте в 2 рази? Залишить він теля чи заріже його? Так от ми не хотіли, щоб він вирізав худобу, хотіли, щоб він зберіг її.
Тому рішення, ще раз підкреслюю, було важким, воно принесло певні збитки тим, хто займається торгівлею зерном, але в наших довгострокових інтересах все-таки реалізувати переробку зерна всередині країни - це організувати внутрішнє споживання і лише тільки певний обсяг експортувати за кордон. Ось це наша довготермінова політика. Ми ніколи не будемо пишатися, що ми все зерно, яке в країні виробляємо, будемо вивозити.
А питається: з чим ми залишимо тоді свою країну? З чим ми залишимо своїх селян - тих, хто займається тваринництвом? Це, якраз, не той показник, яким треба пишатися.
Я згадую, коли в 2003 році було експортовано рекордну кількість зерна з України, і ми хвалилися, що ми стали чи то п'ятими, чи то четвертими експортерами в світі, а потім... в авральному порядку були змушені просити його в Росії, Казахстану, були змушені завозити його в авральному порядку в країну, несучи колосальні втрати.
Тому така ситуація більше ніколи не повториться. По-перше, ми вже зараз створили достатні запаси зерна в Аграрному фонді, поповнюємо запаси державного резерву, до речі, теж, свого часу, порожнього - його прийняли абсолютно порожнім, з мінусом навіть, з боргами замість запасів.
Тобто 2010 рік, якщо його підсумки підбити в декількох рисах, це був дуже важкий рік. Я все-таки в Уряді не перший рік, і скажу, що за напруженістю завдань, за складністю завдань, які стояли перед Урядом, він був унікальний, звичайно. З таким масштабом проблем, з яким нам зараз довелося зіткнутися в 2010 році, він, звичайно, був дуже важким. Але, відзначаючи вже рік, що минув, можна зазначити, що разом з тим нам все-таки вдалося цю ситуацію виправити, вдалося створити нормальний фундамент для розвитку, і в цілому це був вдалий рік.
Газовий аргумент
- Ще один блок проблем, про які не можна не запитати, - це "газовий", пов'язаний з відносинами з Росією. У поточному році, напевно, мова піде про створення СП "Нафтогазу" і "Газпрому"? Другий комплекс питань, з цим пов'язаних - ціни на газ. Ви оптиміст щодо можливого зниження цін? Наскільки ці проблеми будуть вирішені?
- Як ви знаєте, в 2010 році нам вдалося домовитися з Росією про зниження формульної ціни, підкреслюю, формульної ціни, на 100 доларів на 1 тис. кубометрів. Це дуже великі гроші. Україна заощадила $ 4 млрд, які повинна була і заплатила б Росії.
І ті, хто так зневажливо ставляться до цього великого досягнення нашої країни, забувають, що $ 4 млрд. - це приблизно 32 млрд. грн., які, в цьому випадку, не були б, наприклад, заплачені у вигляді пенсій, заробітних плат. І треба було б їх додатково зайняти, приєднати до тих величезних боргів, які вже були на нашій країні.
Тому значення цих домовленостей, безумовно, важко переоцінити. Я вже не кажу про економіку, яка змогла при такій ціні на газ забезпечити мінімальний, іноді навіть негативний, але мінімально-негативний рівень рентабельності. А що було б, якщо б нам довелося платити ту ціну, яку наші попередники заклали в цю формулу?
Питання про тенденції і про наші розрахунки. Ми завжди говоримо нашим людям правду. Так, ми ставили перед собою завдання домогтися у переговорному процесі перегляду цієї формули, і нам не вдалося цього зробити. Не вдалося з цілої низки причин - не знайшли достатніх аргументів, які змогли б російське керівництво переконати в доцільності перегляду ось цієї абсолютно нерівноправної угоди, яку було підписано в січні 2009 року.
Оптиміст я чи реаліст? Зважений підхід - ми не залишимо ні на одну хвилину наших зусиль переконати наших російських партнерів у необхідності перегляду цієї нерівноправної угоди. Безумовно, ми повинні знайти ті аргументи, які російську сторону повинні переконати в тому, що від цієї формули треба відмовитися. В умовах останніх тенденцій, особливо такого значного зростання цін на нафту, вона стрибнула з $ 70 до $ 94 за барель, і експерти передрікають, що найближчим часом вона пройде стодоларовий рівень, безумовно, це призведе до підвищення формульної ціни на газ.
Тому те, що не вдалося зробити в 2010 році, ми ставимо перед собою завдання обов'язково зробити в 2011 році, на це будуть націлені зусилля цілої великої групи переговірників. У цьому плані створення СП, якщо це буде однією з умов перегляду формульного підходу, - безумовно, цей фактор, цей аргумент буде використаний.
- Яким може бути це СП? Раніше прем'єр-міністр Росії В. Путін говорив про об'єднання, при якому НАК "Нафтогаз України" може бути міноритарним партнером, з якимись певними правами. Ви допускаєте таку можливість чи це питання часу?
- На даному етапі я не хотів би про це говорити з тієї простої причини, що завдання наше залучити до переговорного процесу і проводити переговорний процес не лише з Росією, але і з Європейським Союзом, без якого ми не зможемо отримати гарантії прокачування того обсягу газу, на який ми можемо орієнтуватися в процесі створення, у тому числі, спільного підприємства.
Збільшення видобутку власного газу - це один із серйозних інвестиційних пріоритетів, який ми перед собою ставимо. Ми не можемо, на жаль, через обмеженість ресурсів ставити перед собою відразу занадто багато завдань. Я вже наголосив, наприклад, на деяких з них, коли відкривав перше в цьому році засідання Уряду у своєму вступному слові.
Завдання розвитку нашої власної паливно-енергетичної бази є найважливішим, але воно вимагає колосальних ресурсів. І якщо б, наприклад, не було розірвано угоду з Vanco з розвідки нашого шельфу, я думаю, що ми зараз би вже могли бачити цілком зрозумілі орієнтири.
Зараз же, на жаль, ми знову відкинуті назад і знову думаємо про те, яким чином залучити інвестора для дорозвідки наших родовищ, а це колосальний ресурс, а потім і експлуатаційної розвідки, і експлуатації наших родовищ. Я думаю, що це тема найближчих 20 років.
- Цього року можливості залучення інвесторів є?
- У цьому році, безумовно, ми таку роботу проводимо. Я кажу про те, що, відповідаючи на Ваше запитання, я сказав про обмеженість наших внутрішніх ресурсів, але це зовсім не означає, що ми не орієнтуємося на те, що ми знайдемо або підберемо зовнішнього інвестора, який зміг би прийти зі своїми грошима на освоєння таких родовищ, на різних умовах. Можливо, на умовах приватного державного партнерства.
Модернізація психології
- На початку нашої бесіди Ви говорили про надію. А якою Ви уявляєте країну через 10 років? Ось 2020 рік і ми зустрічаємо Новий рік. Якою має бути Україна? І якою буде Україна, на Вашу думку?
- 10 років - це і великий, і малий термін для вирішення тих завдань, які стоять перед такою великою країною, якою є Україна. Досить згадати, а ми з Вами люди приблизно одного покоління, досить згадати 1990 рік - 20 років минуло. Що змінилося?
Ми за ці 10 років, порівнюючи з минулим двадцятиліттям, повинні ставити перед собою абсолютно реальні завдання, не повинні говорити, що через 10 років у нас буде, як кажуть, "молочні ріки, кисільні береги". Не буде цього однозначно.
Якщо ми зуміємо створити умови для модернізації нашої економіки - цей процес займе приблизно 5-10 років як мінімум. Масштаби модернізації колосальні. Ми маємо абсолютно застарілу основну базу своєї промисловості. Перед нами стоять завдання модернізації в ключових галузях, таких як металургія, машинобудування. Ці завдання вимагають колосальних ресурсів.
Ще раз підкреслюю, якщо ми ту велику роботу, яку почали в 2010 році зі створення умов - нагадаю, це і податкова реформа, це реформа системи управління, пенсійна реформа, яка повинна залучити дуже серйозні інвестиційні ресурси за рахунок вкладів наших людей, дерегуляція, земельна реформа - якщо всі ці реформи проведемо швидко, оперативно, протягом, скажімо року-двох, не більше, ми створимо умови для прискореного розвитку своєї економіки і прискореної модернізації.
Які темпи зростання, на які можна орієнтуватися? Приблизно можна досягти 10-12% на рік. Це дуже важке завдання. Але в таких умовах ми через 10 років подвоїмо свій валовий внутрішній продукт. Тобто, грубо кажучи, побудуємо ще одну Україну. Але - Україну нову, з абсолютно іншою економікою.
Ось таке завдання абсолютно реальне. Воно вимагає колосальної роботи. Наприклад, візьмемо таку проблему: хто буде працювати у цій новій економіці? Я кажу: побудуємо ще одну Україну. А де візьмуться люди, які будуть працювати в цій новій Україні?
Зрозуміло, ми повинні підняти продуктивність праці, зрозуміло, ми повинні створити нові технологічні уклади, які дадуть нам набагато більший приріст валової доданої вартості, ніж та, яка зараз нами створюється. Ми повинні залучити тих людей, які виїхали з нашої країни, виїхали на заробітки кудись. Ті мільйони наших громадян мають повернутися і працювати на себе.
Я назвав всього лише одну проблему - проблему робочих рук. І коли наші критики зараз говорять про пенсійну реформу, говорять, що пенсійна реформа нібито позбавляє молодь перспективи, то я можу відповісти тільки одне: навпаки, вона створює ресурс для модернізації нашої економіки, а значить, для появи нових робочих місць, але вже нового рівня. Тобто вона якраз дає перспективи для нашої молоді.
Тому за ці 10 років потрібно ставити перед собою, ще раз підкреслюю, абсолютно реальні цілі, не розпорошувати ті обмежені ресурси, які у нас є, а витрачати їх тільки на вирішальні, ключові напрями модернізації та при дотриманні стабільності, звичайно, це головна умова. Зауважимо, що ніде не вдавалося досягти хороших результатів, де не було стабільності влади, де не було спадкоємності влади, де не було того плану реформ, тієї програми перетворення, які підтримувала б вся країна, розуміла б це.
Таке велике завдання переконати наших людей в необхідності, зробити їх активними учасниками цих перетворень стоїть перед нами зараз.
"Інтерфакс-Україна"