Минулого аграрного сезону зерновий ринок України зазнав негативного явища, що призвело до дефолтів. Ідеться про масові відмови сільгоспвиробників від укладених форвардних контрактів на постачання зерна (див. «УК» від 9 лютого 2021 року).
Нагадаємо: суть форвардного контракту полягає в тому, що виробник певної сільськогосподарської продукції (у даному разі зерна) ще до початку аграрного сезону укладає із трейдером угоду, за якою зобов’язується надати певний обсяг продукції за заздалегідь визначеною ціною.
Коли жадоба перемагає розум
Перевага такої угоди в тому, що аграрій, по-перше, вже має гарантованого покупця продукції, а по-друге, в рахунок контракту може отримати аванс для закупівлі засобів виробництва. Утім, є й ризик — ринкова ціна на момент виконання контракту може виявитися або вищою, ніж зазначено у контракті, або нижчою. Тож у першому разі програє аграрій, у другому — трейдер.
Щоправда, зовсім без грошей жоден з учасників угоди не залишиться, але хтось із них отримає трохи менше, ніж міг би. А хочеться ж більше! Отут і закладено коріння конфлікту.
Коли з’ясувалося, що ціни на світовому ринку зросли і стали набагато вищими, ніж зазначено у контрактах, сільгоспвиробники, що почувалися хитрішими від усіх, почали відмовлятися від виконання договірних умов. Зокрема, щодо кукурудзи дефолти сягнули 30%. Багато хто при цьому посилався на загибель урожаю через несприятливі погодні умови.
Так, у деяких регіонах країни ці умови були вкрай несприятливі й призвели до загибелі значної частини врожаю, але ж не в усіх! З’ясувалося, що з-поміж тих, хто відмовився від виконання договірних зобов’язань, справді постраждалих — лише невелика частка, решта — просто хитруни.
Вони навіть не подумали, що своїми витівками не тільки наразили трейдерів на штрафні санкції через невиконання їхніх договірних зобов’язань щодо постачання зерна. Такі дії підривають репутацію всієї України як надійного міжнародного партнера і призводять до зменшення світових закупівельних цін на наше зерно — плата за ризик.
Уже нинішнього сезону на міжнародних тендерах на пшеницю українське зерно не хотіли купувати, віддаючи перевагу румунському, хоч воно було й дорожчим, постачальник вважався надійнішим. Отак заробили недовіру.
Отже, проти таких дій у майбутньому слід виставити запобіжник. Великі зернотрейдери навіть почали наймати людей, які мали перевіряти надійність потенційних постачальників зерна, але й це не давало стовідсоткової гарантії. Потрібний був інший механізм.
Запобіжник від хитрощів
Такий запобіжник розробила робоча група, створена в Українській зерновій асоціації. У світі він давно відомий, слід було лише виробити механізм його застосування в умовах України. Це банківське гарантування форвардних контрактів.
У разі невиконання умов контракту збитків найперше зазнає саме трейдер — сільгоспвиробник не укладе контракту на таких умовах, які не гарантують йому покриття виробничих витрат. Натомість трейдер у разі стрибка цін у бік підвищення не матиме надлишку коштів, щоб докупити недопоставлене зерно на вільному ринку і так забезпечити виконання контракту з наступним партнером за маркетинговим ланцюжком. Тож цей інструмент дає змогу компенсувати різницю в ціні між ціною, зазначеною у форвардному контракті, та ринковою. Так гарантується надійність постачання зерна кінцевому споживачеві.
І ще один істотний момент, на якому наголошує президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов: міжнародна система банківських платежів стає дедалі відкритішою, відповідно дедалі легше перевірити надійність постачальника на предмет репутаційних ризиків. Тож розроблення майбутнього механізму банківського гарантування форвардних контрактів робоча група Української зернової асоціації розпочала саме з великих банків, які працюють з аграрними компаніями, точніше, з їхньої системи перевірки надійності компаній-клієнтів.
До речі, аграрна компанія, що багато років працює з певним банком, мало того що перевірена — вона й надалі старається не робити, як кажуть, різких рухів, аби не псувати собі ж кредитну історію. Тоді виходить, що коли банк дає кредитну гарантію, він напевне знає, кому її дає і наскільки отримувач цієї гарантії цього вартий. Крім того, на виконання гарантії банк може брати заставу, тоді як зернотрейдер цього робити не може й не повинен — не його профіль. Використовуючи такий механізм, на думку Миколи Горбачьова, відсоток дефолтів за форвардними контрактами можна знизити із 30 до 5%.
Зроблено в Україні
Пропонуючи якийсь механізм в Україні, ми найперше цікавимось, як він працює за кордоном. Тут інша ситуація: страхування форвардних контрактів — суто вітчизняна розробка, яка не має світових аналогів. За кордоном це не потрібно, бо добре працює судова система, зокрема служба судових виконавців, тож борг за договором стягують через суд. Якщо ж постачальник зерна справді втратив урожай з не залежних від нього обставин, тоді вмикається механізм страхування врожаю. У нас жоден з перелічених механізмів не працює як слід, тому й довелося вигадувати ще один.
До речі, його успішно презентували в Женеві за участі представників міжнародних трейдерів, інших учасників зернового ринку та банківських установ за підтримки ФАО, ЄБРР, компаній SGS та Copenhagen Merchants. Запровадження механізму гарантування форвардних контрактів схвалили багато вітчизняних банків і навіть такі поважані міжнародні фінансові організації, як Міжнародна фінансова корпорація (IFC) та ЄБРР. Ці дві установи навіть пообіцяли певну підтримку у вигляді фінансового забезпечення цього інструменту. На думку керівника Української зернової асоціації, це дасть змогу вже з наступного аграрного сезону видати гарантій на загальну суму 1,5—2 мільярди доларів.
Крім того, підтримав запровадження гарантій для форвардних контрактів міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко. Він пообіцяв не лише допомогти у запровадженні цього інструменту, а й підтримати його на законодавчому рівні — переконати парламентарів ухвалити законопроєкт, аби банківські гарантії надавати на всі форвардні контракти.
У чому суть
Якщо коротко: відтепер трейдер, укладаючи форвардний контракт із постачальником зерна (сільгоспвиробником) вимагатиме банківську гарантію. Якщо постачальник не дотримається умов контракту, трейдер отримає гарантійний платіж, який покриватиме різницю між фактичною ціною на зерно на момент невиконаного постачання і тією, яку зафіксовано у форвардному контракті. А постачальник не отримає жодної вигоди за порушення умов контракту, натомість матиме борг перед банком. В Українській зерновій асоціації зауважують: невиконання зобов’язань перед банком для сільгоспвиробника — серйозніша загроза, ніж перед трейдером. Адже коли аграрій потрапить у список ненадійних, жоден поважний банк вже не матиме з ним справи.
Чи є на таку модель співпраці згода самих банків? Так, підтримку механізму банківської гарантії для зернових форвардних контрактів вже висловила Незалежна асоціація банків України. Як зауважила голова ради Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова, застережень тут бути не може, бо від цього у виграші будуть усі.