Що більше українська економіка, зокрема аграрний сектор, інтегрується у світову, то більше на ній позначаються світові тенденції, які бувають не завжди позитивними. Нашому АПК дається взнаки тенденція за останні три роки падіння вдвічі й навіть більше цін на сировинних ринках. Нині вона послабшала, але зовсім не зникла. І, як вважають експерти, у найближчі два—три роки збережеться.
Вочевидь, знижується прибутковість аграрного виробництва. У нас галузь на 85% фінансується за рахунок власних коштів сільгоспвиробників. Можливості залучити інші кошти дуже малі попри всі розмови про залучення інвестицій. А малий прибуток означає, що будуть менші можливості закупити нову високопродуктивну техніку, краще насіння, ефективніші добрива, засоби захисту рослин, удосконалити технології тощо. Це позначиться на ефективності сільськогосподарського виробництва і знову-таки на прибутковості. Замкнене коло.
Намагаючись утримати прибутковість, сільгоспвиробники змінюють структуру посівних площ, віддаючи перевагу більш маржинальним (вигідним) культурам. Генеральний директор компанії «УкрАгроКонсалт» кандидат економічних наук Сергій Феофілов зауважує: дедалі більші площі відводять з-під зернових під олійні культури — соняшник, сою, ріпак. І це не суто українська, а глобальна тенденція.
Як повідомила експерт зернового ринку Єлизавета Малишко, Україна вже п’ять років скорочує площі під зерновими культурами. За цей час вони зменшилися на 12%. У сезоні, що закінчується, значного скорочення не відбулося, зменшення посівів ячменю компенсували зростанням площ під озимою пшеницею. Щоправда, на врожай вплинули не надто сприятливі погодні умови. Загалом урожай зернових очікують на рівні 60 мільйонів тонн порівняно із 64—66 торік.
При цьому спостерігається тенденція до зниження внутрішнього споживання й експорту. Якщо цього року експорт сягнув 44,3 мільйона тонн, то в новому сезоні він буде на рівні 38—39 мільйонів. Перехідні залишки будуть невеликими через масштабний торішній експорт. Експорт пшениці становив 17,5—17,6 мільйона тонн. Це історичний рекорд, у цьому сезоні буде не більш як 15 мільйонів.
Незрозуміла ситуація з кукурудзою через складні погодні умови: далася взнаки посуха, можуть бути проблеми із запиленням. Якщо до 16 серпня буде спека понад 33оС, це дуже недобре для кукурудзи, однак поки що прогнози погоди оптимістичні. Якщо нічого не зміниться на гірше, урожай кукурудзи можна очікувати на рівні 26 мільйонів тонн. Тоді експорт становитиме 19,5 мільйона тонн (цього сезону було 20 мільйонів).
З-поміж світових тенденцій слід зауважити ще на одній, сприятливій для нас: зростання попиту на пшеницю вищої якості. Якщо на фуражну пшеницю ціни падають, то на високоякісну зростають. Пшениця з показником протеїну 12,5% на світовому ринку коштує понад $190, це на $25—27 дорожче, ніж на цей час торік. А спекотна цьогорічна погода в Україні сприяє підвищенню якості пшениці. Тому частка продовольчої пшениці в цьогорічному врожаї може становити 60—80%. Це дасть змогу отримати за неї вищу ціну і переламати тенденцію до скорочення виручки зі зростанням обсягів експорту.
Задля отримання вищої ціни очікується значне розширення площ під пшеницею durum. Це високоякісна пшениця твердих сортів, придатна для виготовлення макаронних виробів найвищого ґатунку, які не розмазуються по каструлі. Така пшениця коштує дорожче за звичайну на $50—80 за тонну. Тож на зернових зарано ставити хрест як на неприбуткових, тільки тепер платять не за кількість, а за якість.
Високий ринковий потенціал мають бобові, зокрема нішеві: сочевиця, нут, люпин. Вони мають великий попит у Європі, крім того, не потребують великих площ. Їх простіше виробляти в органічній якості. Тому ці культури можуть бути високоприбутковими.
Щодо соняшникової олії світовий ринок зробив несподіваний і малозрозумілий вибрик: ціна її впала на $30 за тонну, а соєвої — залишилася на попередньому рівні, хоч її у світі виробляють більше (30% олії у світі — соєва, соняшникова — 10%) і рентабельність виробництва вища. Крім того, 90% сої у світі генетично модифікована, із соняшником таке робити поки що не навчилися.
Експерти ринку вважають, що українську соняшникову олію на світових ринках істотно недооцінено. Це мало негативний вплив на інтереси вітчизняних виробників і України загалом як провідного світового експортера олії. Вихід вбачають у ринковій розкрутці України як виробника олії.
Населення більшості країн, які імпортують наш продукт, не знає, що споживає саме українську олію. Адже на експорт іде зазвичай напівфабрикат — сира олія у каністрах, а за кордоном її рафінують, розливають у пляшки з етикетками власних виробників. Від України і спогаду не залишається. У пляшках експортують невелику кількість олії і на прохання імпортерів — дуже часто без етикеток. Певна річ, задля того, щоб наліпити власні.
Тому, на думку експертів, слід реалізувати масштабний проект просування української олії на світових ринках за допомогою вітчизняних виробників і держави. За приклад наводять оливкову олію: свого часу це був дешевий зовсім не поцінований продукт для бідняків. А тепер? І це виключно завдяки вдалій маркетинговій стратегії. Схожу стратегію щодо української олії, як очікують, буде презентовано восени на міжнародній конференції Black Sea Oil Trade.
Володимир КОЛЮБАКІН
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+