ПРАВА ДІТЕЙ

Чому загинули вдочерені дівчатка  на Луганщині та як не допустити повторення біди

Кричущий випадок, який стався у селищі Сімейкіне Краснодонського району Луганщини, коли «мати-героїня» до смерті «завиховувала» двох вдочерених дівчаток, не втрачає актуальності для журналістів і читачів уже кілька тижнів. Ось як цю резонансну справу прокоментував Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко:

— У Краснодонському районі сталася справжня трагедія. Але випадок цей, на щастя, одиничний. Ми детально вивчили справу і дійшли висновку, що трагедії можна було б уникнути, аби працівники Служби у справах дітей Краснодонської міськради, які відповідають за соціальний супровід родин усиновлювачів, сумлінно виконували свої обов’язки. А органи місцевого самоврядування належно їх контролювали.

Хто винен?

Отже, головною причиною цієї біди Юрій Павленко назвав недотримання Службою у справах дітей періодичності відвідування усиновлених малюків за місцем проживання. Цю перевірку, якщо відвідування перше, мали провести  через 2—3 місяці після появи всиновлених дітей у родині. Насправді ж відповідні служби завітали у сім’ю лише через півтора року після всиновлення. Якби ж вони дотрималися правил, принаймні смерті другої дівчинки можна було б запобігти.

Якщо перевірка виявляє негаразди у родині, за законом батькам надається місяць на розв’язання проблем. Звісно, не самотужки. Районна адміністрація та органи опіки і піклування мають, за потреби, надати як дорослим, так і дітям допомогу лікаря, психолога, юриста, соціального працівника. Проте нещодавні перевірки довели, що необхідний соціальний супровід отримують нині лише 10% родин, які цього потребують. Згадану ж родину за місцем проживання вважали безпроблемною і навіть гідною наслідування. Але слідство з’ясувало, що то була лише видимість. Проте до трагедії ніхто ретельно навіть не намагався розібратися. А дарма. Якби вчасно виявили, як батьки знущалися над усиновленими дітьми, Служба у справах дітей могла б ініціювати позбавлення їх батьківських прав. 

А ще за вітчизняним законодавством, якщо родина, де є всиновлена дитина, змінює місце проживання, батьки повинні повідомити про це Службу у справах дітей та запросити її представника відвідати малюка за новою адресою. Але знову ж таки соціальні служби навіть не знали, що одна дівчинка зникла, а потім і друга. Отже, всі їхні дії можна назвати безвідповідальністю, халатністю та недбалістю, які коштували життя двох дітей.

Також щороку служби у справах дітей з усіх регіонів держави надають обов’язковий звіт про перевірки в родинах, де є діти під опікою, піклуванням, усиновлені або малюки у ДБСТ та прийомних родинах. І, як повідомив Юрій Павленко, з Луганщини йому цього року прозвітували, що всі такі родини, де у сімейних формах виховання перебувають 512 малюків, перевірено, жодних нарікань немає. Та як нині з’ясувалося, інформація була неправдивою.

Діти-сироти прагнуть батьківської любові. Але, на жаль, щастить не всім. Фото з сайту milla2.mindmix.ru

Що планують зробити

Віднині відповідальність за подання неправдивої інформації нестимуть голови облдержадміністрацій. Тож, за дорученням Уповноваженого з прав дитини, вони повинні провести ретельні перевірки роботи районних і міських служб у справах дітей щодо обліку всиновлених хлопчиків і дівчаток, контролю за умовами їхнього проживання і виховання, звірити надані батьками адреси. І прозвітувати до 1 вересня.

Служба Уповноваженого також ініціює внесення змін до Сімейного, Кримінального кодексів та постанов Кабміну щодо того, як мають діяти працівники служб у справах дітей та інші посадові особи (дільничні міліціонери, лікарі, вчителі) у тій чи іншій ситуації під час перевірки та супроводу таких родин.

Також охочі всиновити дитину, створити прийомну родину або дитячий будинок сімейного типу обов’язково проходитимуть навчання в обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Саме за його результатами фахівці робитимуть висновок, чи можуть ці люди взяти на виховання сироту, а також нададуть рекомендації щодо віку і стану здоров’я дітей, яких найкраще взяти у конкретну сім’ю. Надалі ж раз на два роки батьки-вихователі проходитимуть курси перепідготовки.

А допомогу їм надаватимуть соціальні працівники, кількість яких згідно з рішенням Кабінету Міністрів на виконання соціальних ініціатив Президента влітку цього року збільшилася на 12 тисяч осіб. Отже, кількісно кадрове питання тут можна вважати вирішеним. Головне, аби ці люди працювали відповідально і сумлінно.