Урок у школі за, так би мовити, традиційним рецептом давно вимагає змін. Адже сучасних дітей, котрі ледь не з пелюшок розуміються на будь-яких гаджетах й у трирічному віці знають усі планети Сонячної системи, за шкільною лавою важко зацікавити монотонним переказуванням підручника. І якщо прогресивні вчителі самотужки розробляють нові методики та під час власних уроків намагаються цікаво подати шкільний матеріал, більшість педагогів, на жаль, застрягла в минулому столітті.
Істотного вдосконалення потребують не лише навчальні програми, шкільні підручники, методи викладання, а й організація роботи самої школи. Щоб якісно і швидко її реформувати, освітяни переймають успішний досвід країн Євросоюзу, зокрема польських колег.
Ні зазубрюванню!
Упродовж цього року Міністерство освіти і науки започаткувало чимало важливих зрушень у системі середньої освіти, ще більше позитивних змін попереду. Зокрема вперше відбувся прозорий електронний конкурс підручників, скасовано 1600 показників галузевої звітної документації, спрощено процедуру атестації шкіл, дитсадків та позашкільних закладів. В Україні триває непроста оптимізація шкільної мережі.
Українські школярі вже з початку навчального року теж відчули зміни: профільне відомство спростило шкільні програми для 1—4 та 5—9 класів. Вочевидь, тепер занадто перевантажений матеріал у підручниках учителі повинні подавати у доступнішій для учнів формі. Втім, далеко не всі педагоги поспішають щось змінювати, досі змушуючи школярів зазубрювати незрозумілі речення цілими параграфами.
«У нас дві такі вчительки — з історії України та економічної географії, — ділиться з «УК» киянка Марина Кохан. — Обидві розпочинають урок із того, що учні біля дошки напам’ять повинні розказати заданий параграф із підручника. А те, що діти взагалі не розуміють суті зазубрених речень, нікого не хвилює».
Тож система середньої освіти давно повинна відійти від радянських шаблонів, зламати колишні стереотипи та надавати кожній дитині якісно нову освіту, яка всебічно розвивала б індивідуальність. «В освіті потрібно орієнтуватися на майбутнє, а не на минуле, — переконує заступник міністра освіти і науки Олег Дерев’янко. — Маємо змінити акценти під час навчання у школі: не просто виховувати розумних людей, а навчити дитину усвідомлювати свої цінності, вміти адаптуватися до певних обставин. Освіта має бути не просто формальним процесом, а справжнім соціальним ліфтом, коли людина усвідомлює, що знання допомагатимуть їй у житті реалізовувати свої можливості. Так, з дитинства треба закладати чотири грамотності майбутнього: фінансову, цифрову, громадянську та глобальну».
За словами Олега Валерійовича, молоді у XXI столітті важливо не лише здобути освіту, а й уміти орієнтуватися в різних суспільних процесах, критично й творчо мислити, вміти спілкуватися, доносити свою думку до різних аудиторій. Тому у школі слід застосовувати різноманітні форми навчання. Щоб допомогти українським учителям іти в ногу з часом та застосовувати у роботі сучасні методики, технічні засоби, Міносвіти трансформувало колишній Інститут інноваційних технологій в Інститут модернізації змісту освіти.
— Ми повинні виписати критерії для сучасного вчителя і пояснити йому його нову роль, — розповідає директор Інституту модернізації змісту освіти Наталя Вяткіна. — Тож активно займаємося підготовкою вчителів, зміною форм подачі шкільного матеріалу. Педагогам нині потрібно все охопити і всього навчитися. Адже в центрі освітнього процесу має бути дитина. Другий компонент — учитель із сучасними навичками, прогресивним баченням. Щоб допомогти педагогам, ми проводимо курси і тренінги з цифрової грамотності та інших новітніх технологій. Розробляємо шкільні програми, запроваджуємо нові методики. Якщо раніше в цій структурі не було змоги реалізувати сучасні проекти, тепер експерти інституту залюбки беруться за їхнє впровадження.
Щоб запровадити в системі освіти швидкі й ефективні зміни, не потрібно щось вигадувати.
Корисний досвід Польщі
Багато країн запозичують фінську або сінгапурську моделі освіти — їх вважають найкращими у світі. Серед європейських однією з прогресивних вважається польська система. Тож українські освітяни впродовж року активно переймали досвід колег-сусідів: відвідували школи й гімназії, реалізовували спільні проекти, зокрема «Підтримка реформи освіти в Україні». Нещодавно експерти Міністерства національної освіти Польщі завітали до нашого профільного відомства, щоб підбити підсумки співпраці.
Важливим аспектом стали питання децентралізації системи освіти та фінансування шкіл, а також нові стандарти навчання. «Децентралізація полягає в переході від жорсткої моделі управління до більш гнучкої, де певні компетенції переходять на місцевий рівень, — розповідає експерт Ліліана Заєнтецька. — Тож фінансування відбувається частково з державного бюджету, частково з міського. Адже набагато легше органам місцевого самоврядування скеровувати кошти на потреби освітніх закладів. Наш досвід показав, що така поєднана система найефективніша. Також важливий момент, що гроші йдуть за учнем. Незалежно від того, чи дитина навчається в державній школі, чи у приватному закладі, їй передбачено відповідну кількість коштів».
Не слід забувати про педагогічний нагляд за діяльністю цих шкіл. Держава визначає мінімальну та максимальну кількість годин на тиждень, кількість класів, мінімальний рівень обладнання шкіл, рівень кваліфікації вчителів і принципи оцінювання учнів, особливо у старшій школі. Також держава затверджує програмні основи і розробляє навчальні програми, а на рівні органів самоврядування приймають рішення про стандарти організації та роботу освітніх закладів.
Так, програмна основа повинна бути єдиним державним документом, переліком вимог, а система ЗНО має перевіряти, наскільки школи справляються з цим завданням.
«Програмна основа має лінійний характер щодо змісту: вміння учня повинні збільшуватися, поступово ставати складнішими, — пояснює фахівець Центру розвитку освіти Республіки Польща Анджей Ясінський. — Скажімо, лише раз під час навчання учні мають дізнаватися, які природні засоби і багатства має їхня країна. А вже на наступних етапах — як ці багатства впливають на різні сфери життя». За словами польського експерта, школи мають повну свободу визначати, в який саме період навчання реалізувати ці завдання. Відповідно до цього навчальні заклади розробляють власні програми, але наприкінці певного етапу повинні звітувати, як їх виконали.
«Ми вдячні польським колегам за корисний досвід, важливі рекомендації для успішного реформування вітчизняної системи освіти, — резюмує заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей. — Адже ми серйозно доопрацювали новий базовий закон «Про освіту», який передбачає істотні зміни, зокрема запровадження 12-річного навчання. А також працюємо над новим законом «Про загальну середню освіту».
Насамкінець. Як показує практика та опитування вчителів, слід не лише законодавчо запроваджувати зміни, а й широко інформувати суспільство про ті чи ті нововведення, вести роз’яснювальну роботу серед директорів шкіл та педагогів. Адже жодна реформа не буде ефективною, якщо на місцях її сприйматимуть негативно.