Україна — велика аграрна держава, де зосереджено щонайменше 25% світових запасів родючих чорноземів. І завдяки цьому природному фактору наш АПК може досягати високих показників, займати передові позиції в Європі. Сільгосппідприємства за останні роки якісно поліпшили матеріально-технічну базу, використовують високопродуктивну техніку, передові технології. Майже не існує проблем із забезпеченням агросектору кадрами.
Водночас земельні ресурси, технічний потенціал та людський капітал в аграрних регіонах країни використовують не зовсім раціонально. Тому економічна ефективність виробництва в галузі залишається низькою. Часто маємо справу з простим відтворенням (наприклад виробництво молока як сировини), а також збитковим продукуванням окремих видів товарної продукції.
Невтішні показники
Рентабельність виробництва сільгосппродукції за останні роки (дані за 2010—2014 рр.) змінювалася від 11,2% до 27%, тоді як у 1990—1994 роках цей показник варіювався від 42,6% до 151,4%. Таким чином, окупність виробничих затрат зменшилася в кілька разів. Стан тваринництва значно погіршився. Чотири види тваринницької продукції збиткові, щодо трьох видів (велика рогата худоба на м’ясо; вівці на м’ясо; вовна), то їхнє виробництво було збитковим протягом останніх 20 років. За нормальних ринкових методів господарювання такої ситуації не буває. У рослинництві значно зменшилися обсяги виробництва цукрової сировини, а також плодів і ягід.
Це не може не позначатися на зайнятості в селах, де вже спостерігається масове безробіття. За останніми даними, середньооблікова чисельність працівників у сільському господарстві становить лише 526,7 тисячі осіб, або в 4,8 раза менше порівняно з 2000 роком. А на початку 1990-х безробітних серед селян майже не було.
І, на жаль, не простежується в аграрному секторі докорінних змін, які мали б сприяти зростанню. Схоже, що в цій галузі панує економічна свобода, невтручання держави в господарське життя. Впродовж багатьох років у колі фахівців галузі побутує хибна думка: ринок усе відрегулює. Але ми живемо в епоху регульованої ринкової економіки. Як свідчить досвід інших країн, там, де застосовують державні регуяторні механізми, досягають суттєвого економічного ефекту.
Активне втручання держави
Управління агросектором треба перебудувати з урахуванням сучасних методів господарювання — активного втручання держави. Але управлінню АПК з безпосередньою участю державних структур має передувати детальний макроекономічний аналіз економіки як загалом в Україні, так і в областях.
До речі, є оцінка регіонів за основними економічними показниками за 2014 рік. Наприклад, перші місця посідають три області: Івано-Франківська, Хмельницька і Львівська, що за комплексною оцінкою (валова продукція, прибуток, продуктивність праці, зар?плата та рентабельність виробництва) набрали найбільшу кількість балів. А ось Запорізька та Закарпатська області пасуть задніх.
Аналіз за економічними показниками виявляє невикористані резерви. Так, оплату праці як мотиваційний механізм необхідно використовувати в інтересах економічного зростання. Наприклад, за такими показниками, як маса прибутку на одиницю площі і рентабельність виробництва, попереду Івано-Франківська область. Водночас за показником рентабельності Чернігівська область посідає останнє місце. Тому треба більше уваги приділяти аналізу, щоб виявляти ще не використані резерви виробництва.
На часі новий курс аграрної політики. Держава має втручатися у формування цін на аграрну продукцію, що забезпечить реальний прибуток, повне відшкодування виробничих затрат. Щодо оптимізації економічних відносини між галузями АПК, то практичну допомогу можуть надати науковці. Досягнути у всіх сферах матеріального виробництва, переробного комплексу та торгівлі повної окупності та оптимальної рентабельності можливо в умовах регульованої ринкової економіки.
Під час її обгрунтування необхідно використати динаміку досягнутих як економічних показників, так і останніх виробничих результатів рослинницької та тваринницької галузей, які торік поліпшилися, зокрема й у молочному скотарстві.
Детальний аналіз виробничих даних у 2015 році, а також економічних показників свідчить про наявність значних, ще не використаних резервів сільгоспвиробництва. Їхня реалізація сприятиме розв’язанню комплексу соціально-економічних проблем в аграрних регіонах України.
Науковці розробили основні напрями прискореного розвитку сільського господарства на період 2016—2020 років, що забезпечать виробництву — оптимальну рентабельність і зростання обсягів (зокрема щодо тваринницької продукції — молока, м’яса); динаміку відновлення досягнутих у 1990-х обсягів виробництва цукрової сировини, а також плодово-ягідної продукції; еквівалентний ціновий обмін між усіма галузями АПК; розширення експортних можливостей; часткове повернення та створення нових робочих місць в АПК; поліпшення мотивації праці. Отож владі пропонують дослухатися до запропонованого та законодавчо закріпити це.
Анатолій БАБЕНКО,
професор, завідувач кафедри управління персоналом
та економіки праці Університету митної справи та фінансів
(м. Дніпропетровськ), для «Урядового кур’єра»