Сталася подія, яку чекали. Мінекономрозвитку підтримало проєкт закону №2548 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері поводження з пестицидами та агрохімікатами», винесений на розгляд Комітету з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради. Необхідність ухвалення законопроєкту в міністерстві пояснюють тим, що за майже 25 років в Україні істотно не переглядали законодавства про пестициди та агрохімікати. Натомість, стверджують у Мінекономрозвитку, у документ за цей час було внесено фрагментарні та безсистемні зміни. Тож цей законопроєкт — спроба впорядкувати цю галузь.

Так, документом заборонено провезення на територію України засобів захисту рослин фізичними особами, посилено вимоги до маркування та упаковки. Замість паперового переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, запроваджується державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, який функціонуватиме на засадах безоплатності та відкритого доступу до нього. На сайті буде доступною інформація про план державних випробувань нових агрохімікатів.

Зауваження таки є

Законопроєкт вже схвалила Фітосанітарна асоціація України. Але це не означає, що до нього нема зауважень. Народний депутат Вадим Івченко на одному з недавніх засідань аграрного комітету Верховної Ради висловив їх одразу кілька.

У чинному законі (ст. 17) є норма: «В окремих випадках у зв’язку з санітарно-епідемічною та природоохоронною ситуацією в країні (регіоні) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, вправі обмежити аж до припинення у встановленому порядку всі види діяльності з пестицидами і агрохімікатами». Проте у законопроєкті цієї чи аналогічної норми просто нема.

У тій самій статті 17, частина сьома, слова «проводиться їх (пестицидів та агрохімікатів. — «УК».) перереєстрація на платній основі в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України» запропоновано замінити словами «може здійснюватися їх перереєстрація». Тобто якщо не хочеться — то й не треба?

На продовження цієї теми — стаття 4 законопроєкту: там зазначено, що не вимагається реєстрація пестицидів і агрохімікатів, які виробляють на території України для експорту та експортують. Мабуть, логіка тут така: якщо хімікат експортують, то він пройшов реєстрацію у країні призначення. Але ж якщо експорт здійснюють у країни ЄС — це одне, тамтешні органи контролю прискіпливі. А що коли наша продукція призначена для країн третього світу, чиї контролюючі органи не викликають довіри? Крім того, у законопроєкті не зазначено, що пестициди й агрохімікати, які експортують, не можна використовувати в самій Україні. Тобто якщо насправді хімікат шкідливий, але цього не довели відповідні служби за кордоном, — то їжте на здоров’я, українці!

Ні знешкодження, ні страхування

Вилучено й таке положення: «Пестициди і агрохімікати і пакування іноземного виробництва, що ввозяться на територію України, повинні супроводжуватися даними про технологію їх знешкодження та утилізацію». Що, така технологія більше нікого не цікавить?

І ще новація, на якій наголосив Вадим Івченко. Із Закону України «Про страхування» запропоновано вилучити такий пункт: «Екологічний ризик діяльності, пов’язаної з ввезенням на територію України пестицидів і агрохімікатів, їх транспортуванням та використанням, підлягає обов’язковому страхуванню в порядку, визначеному актами законодавства України».

На це Сергій Глущенко, який не обіймає нині жодної офіційної посади, але був присутній на засіданні аграрного комітету як експерт від розробників законопроєкту, заявив, що обов’язкове страхування діяльності з пестицидами та агрохімікатами не відповідає практиці ЄС. Крім того, у нас така норма не працює.

Стосовно ЄС: це, м’яко кажучи, не зовсім так. У доповіді «Екологічна відповідальність: досвід ЄС та можливості для України», підготовленій Платформою громадянського суспільства «Україна — ЄС», ідеться: «Директива 2004/35/ЄС передбачає запровадження механізмів фінансового гарантування екологічної відповідальності. Вона не визначає, які саме інструменти фінансового гарантування мають бути запроваджені в державах. Практичне впровадження цього положення показало, що найпоширенішим видом таких інструментів є страхування».

Тобто компетентність спеціально запрошеного експерта можна поставити під сумнів. А щодо закону, який нібито не працює, в Україні є ще багато законів, які не працюють не тому, що не потрібні, а просто нікому стежити за їх дотриманням. То, може, і їх скасуємо?

ПРЯМА МОВА

Тамара ПІДБЕРЕЗНЯК,
президент Фумігаційної асоціації:

— У статті 17 законопроєкту, частина сьома, слова «проводиться їх (пестицидів та агрохімікатів — «УК») перереєстрація на платній основі в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України» пропонується замінити словами «може здійснюватися їх перереєстрація». Тут маємо неконкретне формулювання. З пестицидами таке двояке трактування неприпустиме: можна — не можна. Має бути щось на кшталт: «Якщо пестицид,термін реєстрації якого закінчився, планується в обіг на наступний термін, його перереєстрація обов’язкова».

Мене здивувало, що в законопроєкті нема жодного слова про виконання директиви 2009/128/ЄС, що регламентує межі діяльності співтовариства для досягнення сталого використання пестицидів, хоч на національному рівні саме Сергій Глущенко був ідеологом і пропагандистом цього документа. А там багато всього зокрема щодо впорядкування навчання користувачів (у нас цю функцію втрачено, програми навчання безнадійно застаріли тощо).

Стосовно цього в законопроєкті є пункт, скопійований з чинного Закону «Про пестициди та агрохімікати» (ст. 11): «Особи, діяльність яких пов’язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України».

Ідеться про постанову Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 року №746 «Про затвердження Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами». Однак ця постанова давно вже застаріла і не відповідає реаліям сьогодення. Те саме можна сказати і про програму навчання, яке треба пройти, щоб отримати цей допуск. Неможливо навіть знайти саму цю програму, бо нею через застарілість давно вже ніхто не користується.