14 років знадобилося футболістам національної футбольної команди для повторення свого досягнення — виходу з групи відбору на першість за участі провідних збірних світу. Нагадаємо, 2005 року під орудою тодішнього головного тренера Олега Блохіна наші хлопці виграли свій кваліфікаційний раунд на Мундіаль-2006. Як і обіцяв тренер — напряму і з першого місця.
І от цьогоріч, на Покрову, підопічні вже Андрія Шевченка, чий талант як гравця виблискував у ті пам’ятні часи, змогли завчасно, за тур до завершення відбірного етапу, гарантувати собі перше місце в непростій компанії на чолі з чинними чемпіонами Старого Світу, португальцями. Тим більше почесно здобути путівку на Євро, обігравши найсильнішу команду континенту за шаленої підтримки рідних трибун НСК «Олімпійський», які того дня були вщерть переповнені емоціями найвищого ґатунку на тлі синьо-жовтих кольорів.
Як і його попередник й наставник по збірній Олег Блохін, Андрій Шевченко також дотримався своєї обіцянки, даної на початку тривалого турнірного шляху до Лондона. А щоб відібрати у чемпіонів Європи чотири залікових пункти із шести можливих — мало хто навіть із оптимістів вірив у таку вірогідність на старті.
Та наші футболісти втерли носа і всім скептикам, і доволі сильним суперникам: вони змужніли, остаточно перестали боятися авторитетів, а головне — їхня майстерність нарешті дала змогу на рівних грати з грандами. А в купі з морально-вольовими якостями, яких нашій збірній майже ніколи не бракувало, глядачі стали свідками неймовірної вибухової суміші. Натомість суперники оцінили її на власній шкірі, не зумівши протиставити нам притомних аргументів на свою користь.
«Я сьогодні побачив 11 левів, які билися до кінця. Вдячний їм, тому що було нелегко. Три роки тому ми прийшли та кардинально змінили все. Їм сподобалася ідея», — так головний тренер переможців відгукнувся про свою команду одразу після омріяної та цілком заслуженої перемоги. Та й самі гравці у післяматчевих флеш-інтерв’ю визнавали: вони чітко знали, куди бігти, що робити в той чи той момент гри, як реагувати на дії партнерів, як відкриватися й куди віддавати м’яч.
Без жодних перебільшень — це була чи не найкраща гра нашої команди не лише у відборі на Євро-2020, а й загалом за кількарічну історію. Вразила злагодженість дій і взаємна підстраховка. А те, що не було розгубленості, звело нанівець більшість зусиль піренейців на вістрі з перехваленим пресою Роналду. Він, як і належить зірці такого штибу, прагнув довести випадковість претензій українців на перше місце. Навіть гол забив — майстерним ударом із сумнівно призначеного пенальті. Не допомогло. Як і навала після вилучення Тараса Степаненка (той епізод із одинадцятиметровим ще належить гідно оцінити фахівцям), і скинуті догори руки в надії на допомогу небес.
У свято Покрови Пресвятої Богородиці й День захисника України працездатність, бажання, талант і жага до перемоги не залишилися без підтримки покровительки українського козацтва. Тож наші хлопці показали, що вони таки козацького роду. Тому всі чинники, зокрема й небесні, були саме на українському боці.