Наукова й освітня громадськість обговорює стратегію розвитку вищої освіти на наступне десятиріччя. Оскільки це проблема не галузева, а загальнодержавна, то дозвольте й мені, споживачеві освітнього продукту, поділитися вистражданими в роботі та перевіреними практикою думками.
Автори проєкту стратегії чітко не визначилися, що освітня діяльність — вид економічної. Якщо немає цього розуміння, то хоч би що ми пропонували, хоч би які закордонні теорії копіювали, плани не вплітатимуться у реальне життя. Завдання університетів — не лише давати глибокі знання і навички, а й формувати суспільство майбутнього. Нині ж складається так, що вітчизняна вища школа здебільшого готує кадри для закордоння. Чому?
Відповідь на це запитання дали на зустрічі у Київському національному університеті технологій та дизайну випускники, які продовжували навчання в інших країнах. У нас, казали вони, навчають краще, однак реалізувати себе значно легше за кордоном.
А чому? Бо в сусідів створюють умови для розвитку підприємництва. Отже, там є головна умова піднесення вищої школи: затребуваність спеціалістів. В Україні цього бракує. Тож правильно констатовано у проєкті, що невизначеність пріоритетів та стратегій розвитку держави негативно позначається і на розвитку вищої освіти.
Але йде вперед не той, хто чекає, а той, який робить певні кроки. Отож освіта й наука мають не опускати планку вимог, лаштуючись до занепаду, а вказувати шлях розвитку, готуючи кадри, здатні розробляти і впроваджувати інновації.
Саме таку позицію у часи занепаду легкої промисловості зайняв Київський національний університет технологій та дизайну. Усе навкруги руйнувалось, а він стояв, протягуючи руку допомоги виробничникам, бо мав головне — інтелектуальний потенціал, який ректор Іван Грищенко зумів спрямувати на успіх. Шлях освітяни обрали правильний: запропонували виробничникам інноваційні технології, які допомогли нам конкурувати із закордонням. Тож не випадково роботи працівників КНУТД відзначено трьома державними преміями в галузі науки і техніки.
Досвід співпраці з бізнесом вартий узагальнення та внесення до стратегії розвитку вищої школи. Він дає відповідь одразу на кілька питань. Перше: виконуючи замовлення підприємств, університет заробляє кошти на зміцнення матеріальної бази і наукові дослідження. Друге: студентів вчать не на прикладах учорашнього дня, а на тому, що на них чекає завтра.
До прикладу, співпраця нашої асоціації з університетом. Саме він розробив для нас стратегію розвитку, яку успішно здійснюємо. КНУТД готує для нас кадри. Щоб випускники приходили на виробництво підготовленими, забезпечуємо студентів практикою. А найперспективніших направляємо на стажування за кордон. Виконані у матеріалі на підприємствах асоціації найкращі дизайнерські роботи спрямовуємо для участі у міжнародному конкурсі MIFUR у Мілані, щодо переможців якого їх підсумки зараховують як оцінку «відмінно» на відповідному випускному іспиті. Асоціація обладнала в університеті найсучаснішу профільну лабораторію. За нашої підтримки викладачі підготували й видрукували трьома мовами підручники, посібники і словники хутрово-шкіряного виробництва, а всього останнім часом вийшли у світ 20 наших спільних видань. Тож університет та асоціація — це вже дружна сім’я.
Так говорять про КНУТД і швейники та взуттєвики. Усі ми разом називаємо його лідером галузі. Адже саме він визначає напрям розвитку, забезпечує бізнес кадрами і сучасними інноваційними технологіями.
Ефективність роботи університету визнали та оцінили не тільки вітчизняні виробничники. КНУТД займає 62-ге місце в рейтингу ТОП-100 найкращих дизайнерських шкіл світу. На запрошення уряду КНР він відкрив у Китаї Український інститут, де його викладачі навчають китайців найсучасніших професій. То чи не такий досвід вартий основи стратегії розвитку вищої школи? Саме він показує, як об’єднати зусилля науки, бізнесу і влади.
Як ліпше це зробити, показує університет. З ініціативи його ректора Івана Грищенка створено Київський освітній науково-виробничий кластер легкої промисловості. У цьому утворенні КНУТД грає першу скрипку, оскільки забезпечує науковий супровід виробництва. Слово «освітній» не випадково стоїть першим у назві кластера, бо все, що він робить, слугує підвищенню якості підготовки спеціалістів, позаяк студентів залучають до виконання різноманітних робіт для підприємств.
Не забуваймо, що за кластерною системою працюють Європа й Америка. Тож щоб бути конкурентоспроможною, Україна має опановувати таку форму співпраці. І саме КНУТД став у столиці піонером цієї справи. Завдяки цим та іншим новаціям він не лише навчальний, а і дослідницький та антикризовий центр галузі. На думку закордонних експертів, його випускники здатні стати законодавцями моди в Європі.
Аби так було, бракує відповідних умов для самореалізації випускників в Україні. Якщо ж набутий досвід ширше впроваджувати, то подолання цієї проблеми пришвидшиться. Тож моє побажання розробникам стратегії розвитку вищої школи: звертайте більше уваги на вітчизняний досвід. Не варто аж занадто захоплюватись усім закордонним. До прикладу, назва одного з її розділів розпочинається словом «візія». Великий тлумачний словник української мови визначає його зокрема як привид, а нам не марево і привиди потрібні. Маємо виконати багато конкретної роботи. А досвід Київського національного університету технологій та дизайну показує, як саме її успішно виконувати.
Ігор ЗВАРИЧ,
президент Української асоціації хутровиків,
почесний доктор Київського національного університету
технологій та дизайну
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+