ЕКСПЕРТИЗА

Новий законопроект містить чимало декларативних статей та корупційних ризиків, переконані аналітики

Нещодавно на сайті Держземагентства для громадського обговорення розміщено новий законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», що нарешті має запустити у дію ринок землі. Яким він буде, якщо документ буде ухвалено, хто і скільки гектарів зможе купувати та брати в оренду, як зміниться від цього структура агровиробництва? Думками з цього приводу поділились експерти під час національного прес-клубу.

Сто гектарів у руки 

За словами заступника начальника управління ринку та оцінки земель Держземагентства Юрія Никитенка, цей документ надаватиме переважне право на придбання земель сільгосппризначення державі. Тож як потужний гравець на ринку держава зможе знаходити ефективних власників землі, гарантуватиме продовольчу безпеку, поліпшуватиме  рівень зайнятості та демографічну ситуацію на селі, захищатиме законні інтереси власників земельних ділянок і землекористувачів.

«Планується, що держава виступить потужним гравцем на ринку сільгоспземель, зокрема через Державний земельний банк (ДЗБ), — повідомив представник Держземагентства. — У перші роки після відкриття ринку, коли пропозиція значно перевищуватиме платоспроможний  попит, держава виступить буфером, поглинатиме надлишкову пропозицію, за рахунок чого збільшуватиме площі держземель для подальшого перерозподілу між ефективними власниками і землекористувачами. Передбачається, що всі зареєстровані дані щодо попиту та пропозиції, покупців та продавців відображатимуться на публічній карті єдиного Інтернет-ресурсу в так званій накопичувальній базі. При цьому операції з купівлі-продажу земельних ділянок здійснюватимуться у безготівковий спосіб».  На думку Юрія Никитенка, у поєднанні з дією публічного механізму біржового продажу земель це забезпечить інформаційну прозорість усіх  ринкових операцій із сільгоспземлями, унеможливить фіскальні втрати, ухиляння від оподаткування, тіньові й рейдерські схеми, випадки підробки документів, використання підставних осіб. 

Аби покращити працевлаштування та демографічну ситуацію на селі, використовуватимуть перевірені у Швейцарії та Франції механізми.  Йдеться про законодавче врегулювання акціонерних розмірів аграрних господарств і закріплення нормативу для агропідприємств із працевлаштування залежно від площі орендованих земель, регіональних особливостей сільгоспвиробництва та системи розселення на відповідних територіях.  «Ненормально, коли на 10 тисяч гектарів працює лише 10 осіб, тоді як на селі немає більше іншої роботи, окрім праці на землі», —  підсумував заступник начальника управління.

Нововведенням стане й встановлення 8-річного мінімального терміну оренди для земельних ділянок для ведення на них товарного сільгоспвиробництва,  15-річного — для  багаторічних насаджень, 20-річного — виноградників. За словами Ю. Никитенка, укладення довгострокових орендних договорів сприятиме приходу ефективного землекористувача і поліпшенню родючості грунтів.

Для уникнення неконтрольованої урбанізації і забудови земель сільгосппризначення  планується 10-річна заборона на зміну цільового призначення ділянок, розташованих за межами населених пунктів, крім відчуження їх для суспільних потреб. А щоб на ділянки не зазіхали рейдери, вони не йшли у тінь і їх не дробили,  пропонується встановити їхній мінімальний неподільний розмір. 

Розробники продумали й механізми, за якими  можна запобігти спекуляціям і монополізації земель сільгосппризначення. Наприклад, під час відчуження землі доцільно застосовувати регресивну шкалу держмита, власність однієї особи обмежити 100 гектарами, крім успадкування за законом. Окрім того, до покупців земельних ділянок будуть висунуті наступні вимоги: покупцем має бути громадянин України, який за встановленою формою повинен подати декларацію до облдержадміністрації і зареєструватися на офіційному порталі Держземагентства. При цьому він має не менше трьох років проживати у населеному пункті, розташованому в радіусі 20 км від земельної ділянки, що продається, виявити сімейне бажання та намір займатися сільгоспвиробництвом, мати досвід роботи у сільському господарстві.

Це дасть змогу уникнути концентрації земельної власності у осіб, що не займаються і не мають наміру займатися сільгоспвиробництвом, а також забезпечить перехід сільгоспземель до економічно активної частини сільського населення, поділився тонкощами законопроекту представник Держземагентства. Він також додав, що хоч цей документ і центральний, досягти сталого й ефективного сільгоспвиробництва і землекористування не вдасться без законодавчого врегулювання окремими законами питання консолідації земель, орендних відносин, пов’язаних із платою за землю, зокрема закріплення ставок і розподілу коштів з бюджетами. При цьому ці закони  треба ухвалити єдиним пакетом і синхронізувати набуття ними чинності.

Фото з сайту zone.ru

Принципові пункти зникли, з’явилися нові

— Мене дуже здивувало, що законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» почали писати з чистого аркуша, — каже директор Ресурсного центру з питань прав на землю, президент асоціації «Земельна спілка України» Андрій Кошиль. — Адже основні питання ринку землі та його концепцію вже опрацювала експертна спільнота у законопроекті «Про ринок земель». На це витрачено півтора року, проект пройшов перше читання і в нього внесено до тисячі змін до другого читання. Натомість із попереднього законопроекту взято лише до 20% змісту, основні визначення та кілька незначних деталей, зокрема щодо проведення аукціонів. Якщо аналізувати його зміст, він містить чимало декларативних статей і корупційних ризиків. Зокрема, за процедурою, якщо людина хоче купити земельну ділянку, то має власною або сімейною працею її обробляти. Як і хто вимірюватиме це бажання? Уже не кажу про те, як виписані статті про умови проживання і досвід роботи. Тож усе вирішуватиме на власний розсуд конкретний чиновник, як і у випадку з передачею землі у Державний земельний банк.

Або у проекті з’явилася ще одна нова норма: якщо за три місяці експозиції земельна ділянка не продається, але власник хоче її реалізувати і продовжує експозицію, її ціна автоматично падатиме на 10% щотри місяці! Це означає, що за рік вона впаде на 40%! Чи  згодні з цим власники земельних ділянок? Їх про це хтось питав? Запитання, як кажуть, риторичне. 

 Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко теж вказав на недоліки законопроекту, зауваживши, що деякі його статті істотно загострюють проблеми, які існують. Це і 8-річний мінімальний термін оренди, і обмеження власності 100 гектарами, і оформлення землі на фізособу.

— Дивіться: щоб збудувати  молочнотоварну ферму на 1000 корів, треба в середньому 14 мільйонів доларів, а щоб вона окупилася — 7—8 років. За цей час інвестор лише почав виходити на окупність і повертати кредит, а йому  можуть сказати «до побачення», — пояснив своє переконання Леонід Козаченко. — Якщо немає впевненості, що термін оренди буде продовжено, інвестора ніхто не змусить вкладати у проект. Треба, щоб термін оренди був як мінімум 10—15 років. Крім того, ферма на 1000 голів вимагає принаймні 5 гектарів площі, оптимально 6—7. І на кого оформить цю землю юрособа? За новим проектом, зробити це може лише фізособа. Такі умови напевне не сприятимуть розвитку тваринництва. 

Щодо обмеження власності 100 гектарами. На жаль, дрібне господарство не зможе вижити без державних дотацій, конкуруючи з великими агрохолдингами, де земельні банки — по 100 тисяч і більше гектарів. За дослідженням УАК, щоб скорелювати роботу фермера, у якого 50 га землі, за показниками конкурентоспроможності з агрохолдингом, у якого земельний банк 100 тисяч га, держава повинна у 37 (!) разів збільшити йому дотації! Тобто Україні треба переходити на такі форми підтримки та субсидій, які діють у ЄС. Інакше це буде знущанням над людьми, які рано чи пізно стануть банкрутами і їхня земля перейде великим агрохолдингам. Держава не повинна допустити знищення дрібних виробників, залишивши тільки великих.

Занепокоєння викликає й пункт про норми зайнятості на 1 гектар оброблюваних площ, переконаний Леонід Козаченко. «Це нагадує показник щільності поголів’я,  — зауважив він, перепросивши за грубе порівняння. — До чого це призведе? Порахуймо.  Якби ми створили умови для залучення інвестицій в АПК, отримали б 70—75 мільярдів доларів і могли б забезпечити роботою мінімум 500 тисяч робітників.  Що ж у нас роблять? Заходять з іншого боку: запровадивши щільність зайнятості, хочуть змусити людей піти працювати всупереч конкурентоспроможності. Це не логічно.  Безумовно, треба працевлаштовувати. Але як? Наведу простий приклад.  В окремих регіонах України працюють люди з Індокитаю. Чому? Причини різні, але одна з них — маленька зарплата  у 200 доларів з одноразовим харчування, за яку українці працювати не хочуть. Тому слід перестати сприймати аграрну галузь як дійну корову і донора».

Любов Молдаван, гендиректор Центру аграрних реформ, теж розкритикувала норму із працевлаштування, зауваживши, що сільське господарство не розвивається на найманій праці. Як аргумент навела такі дані: у США 4,5 мільйона людей,  зайнятих у сільському господарстві, — це члени фермерських сімей, і лише 900 тисяч —  наймані працівники, у Франції — 1,1 мільйона і 115 тисяч відповідно. «Тобто йдеться насамперед про зайнятість власників земельних ділянок, які мають отримувати доходи від господарювання на землі, а не найманих працівників», — підсумувала вона.

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Любов МОЛДАВАН,
гендиректор Центру аграрних реформ:

— У проекті має йтися про обмеження землекористування (зокрема оренди), а не землі у власності. Адже де логіка у тому, що у власності може бути 100 гектарів, а в оренді — 500 тисяч гектарів?  За таких умов нічого не зміниться. І наявність ДЗБ не допоможе без наявності інших фондів з фінансування придбання земельних ділянок, які існують у ЄС. Чому у США найбільші господарства по 2,5 тисячі гектарів, а у нас — 500 тисяч?

Колись прийдешні покоління ще вивчатимуть, як Україна породила неймовірні речі, яких немає ніде в світі, навіть у колоніальних країнах Латинської Америки. Який кінець мали колгоспи у нас і великі латифундії у колоніальних країнах, ми вже бачили.

Нині Бразилія націоналізує або викуповує землю і на порожньому місці створює села, поселення по 300 сімей і фермерські господарства. Від чого пішли і до чого прийшли? І на це даються величезні гроші. Лише за 5 років, з 1995-го по 2000-й, у такий спосіб націоналізовано та викуплено 15 мільйонів гектарів землі, на яких створено з нуля 285 тисяч фермерських господарств. Щороку лише на створення фермерських кооперативів Бразилія виділяє мільярд доларів.

Сергій БІЛЕНКО,
член Ради Асоціації «Земельна спілка України»:

— У проекті превалюють інтереси державних органів і встановлюється дуже складна процедура продажу земельних ділянок приватної власності, вводяться різного роду довідки, документи. А кожен зайвий папірець в умовах українських реалій — шлях до корупції.  Не звинувачую Держземагентство і розумію, що там хотіли захистити інтереси всіх, але у наших умовах це буде живити корупцію. І ефект буде зворотний. На цьому зароблятимуть.

Є й інші положення, що викликають серйозні зауваження. Планується встановити обов’язковість подання кожним покупцем земельної ділянки податкової декларації про походження грошей. Кажуть, законопроект розроблено в інтересах селян, щоб не допустити скуповування земель олігархами і заможними особами. Але саме в останніх проблем із декларацією не буде, а у селян — будуть. Адже нині 70% селян не мають жодних задекларованих доходів. То в чиїх інтересах ця норма?