У різних районах Черкащини вже їздять новенькі блискучі автомобілі Укрпошти. Вони надходять в область у межах зміни формату обслуговування людей у сільській місцевості — поштарі планують відкрити пересувні відділення. У чому ж, окрім нових автомобілів, суть такої реформи? Про це керівництво Черкаської дирекції Укрпошти та представники місцевих ЗМІ розмовляли на онлайн-конференції. Разом з обговоренням новації газетярі оприлюднили найболючіші проблеми, які заважають спільній роботі.

Як з’ясувалося, навіть упровадивши реформу, налагодити своєчасну доставку періодики, особливо в сільській місцевості, Укрпошті досить складно. Упровадження нового формату становить для видань неабиякі ризики. Адже найголовніше в нинішній концепції реформи монополіста у сфері доставки періодики — не інформаційна безпека, не соціальна складова, а саме одержання прибутку. На цьому неодноразово наголошував у виступах Ігор Смілянський, генеральний директор підприємства, засновник і акціонер якого — держава.

Пересувні означає мобільні

Процеси, що відбуваються в Укрпошті, можна назвати фундаментальними. У цьому переконаний директор Черкаської дирекції Укрпошти Олександр Марченко. Нині в області 358 сільських відділень. Їх вирішили поділити на дві категорії залежно від кількості населення: великі й маленькі. Там, де населення більш як 2 тисячі, — великі. Ці відділення планують автоматизувати — наповнити комп’ютерною технікою. Працюватиме таке відділення за зразком міського. У підсумку очікують поліпшення надання фінансових послуг, зростання швидкості обслуговування клієнтів.

Там, де менш як 2 тисячі населення, запроваджуватимуть пересувні відділення. Залежно від розміру населеного пункту буде складено графік його відвідування автомобілем з вівторка по суботу. Керівник наголошував на позитиві від запровадження пересувних відділень:

— Ми не говоримо, що відділення закриваємо, адже насправді сільські відділення працюватимуть. Просто зміниться формат послуг, які надаватиме пересувне поштове відділення. Працюватимуть так: послуги надаватиме бригада пересувного поштового відділення, яке складається із трьох осіб: листоноша, начальник і водій-охоронець. Допоможуть у цьому нові автомобілі «фіат добло-макс», яких цього року придбали на область 105. Заїжджаючи в населений пункт, бригада виконуватиме обов’язки так: начальник обслуговуватиме населення у відведеному приміщенні, а листоноша доставлятиме в село пенсії та періодику, прийматиме платежі, передплату й інше.

Як відомо, цього року такий проєкт розпочато в шести дирекціях в Україні. Це Київська, Одеська, Закарпатська, Херсонська, Чернівецька й Черкаська області. Пересувні відділення Укрпошти вже два роки працюють у Чернігівській області. Працівники з Черкаської та інших дирекцій їздили туди, аби перейняти досвід, обговорити з колегами нові підходи, напрацьовували логістику, деталі обслуговування клієнтів.

— Розраховуємо, що поява пересувних відділень поліпшить нашу присутність у сільській місцевості, — роз’яснює Олександр Сергійович. — Ми зможемо надавати повний перелік послуг навіть у тих населених пунктах, де відділення пошти не було. Тобто Укрпошта буде представлена у 752 населених пунктах області. Її послуги стануть якіснішими, адже уявіть і порівняйте типового листоношу на велосипеді й сучасний переобладнаний автомобіль, досить місткий, який може доїжджати до кожного двору.

У великих населених пунктах залучатимуть до роботи листонош, які й раніше працювали в селі, тільки тепер від них вимагатимуть роботи з повним навантаженням протягом тижня. Проєкт упроваджуватимуть поступово. Нині в районах поштовики напрацьовують маршрути, добирають людей. На кінець року вся область має перебудуватися на новий формат.

А що з доставкою щоденних газет?

Та ось не забарилася і ложка дьогтю: за словами посадовця, в деяких населених пунктах пересувне відділення з’являтиметься двічі, десь — тричі на тиждень, а десь — лише раз.

— Чи вважаєте нормальним, коли щоденну газету, приміром, «Урядовий кур’єр», доставляють раз на тиждень? Адже редакція оплачує доставку кожного номера, а пошта справно бере за це гроші?

— Про заїзд у село раз на тиждень може йтися тоді, коли населений пункт невеличкий — до 100 осіб. Часто юридично там зареєстровано до 100 осіб, а фактично живе ще менше. Поштового відділення там зазвичай і не було. Тепер щотижня 30—40 хвилин надаватимемо там послуги. Якщо людина передплатить там газету, її доставлятимемо.

Логістичну структуру пересувних поштових відділень будуємо на чинних нормативах з відвідування населених пунктів, — доповнює слова директора його заступник Віталій Захарченко. — Населений пункт, де 50 жителів, відповідно до нормативів, маємо відвідувати раз на тиждень. Нині такий населений пункт з такою самою періодичністю відвідує листоноша.

На мою думку, в доставці щоденних газет існує певний перекіс. Якщо заїжджатимемо в населений пункт такого невеликого формату аж п’ять разів на тиждень, то вартість передплати зросте в рази. У підсумку ціна видання стане неприйнятною для населення. Отож погіршення порівняно з нинішньою ситуацією не буде, адже ми керуємося нормами й наказами. Буде навіть покращення. До того ж, до маленьких населених пунктів, як правило, нема дороги із твердим покриттям, а взимку ніхто її не чистить від снігу. Тепер, коли населення бачить там поштовий автомобіль, люди запитують, чи ми не заблукали.

— Не дуже, однак, відповідь вселяє надію зокрема й для працівників щоденних газет.

— Зате правдива.

Як додержуються норм?

Газетярів цікавили насамперед практичні аспекти роботи в новому форматі. Головний редактор «Черкаського краю» Тетяна Калиновська цікавилася, як зможуть працівники пересувного поштового відділення за 40 хвилин доставити періодику в невеликих населених пунктах, де передплачено по 50—70 примірників газети. І що буде, якщо цього тижня не всі передплатники отримають газету? Вони читатимуть її наступного тижня?

— Там, де 500 і більше жителів, залишається працювати листоноша села, — пояснив Олександр Марченко. — Щоб доставити періодику, пенсії та інше, йому відведено половину робочого дня. Якщо велика протяжність маршруту, то до роботи долучатиметься й пересувна бригада. Є й інші варіанти: коли громада в малому населеному пункті надає нам приміщення і дві години начальник пересувного поштового відділення працює в ньому, а листоноша та водій у цей час доставляють пресу. З доставкою газет у нас проблем немає, працюємо над тим, щоб доставка пенсій відбувалася відповідно до чинних нормативів.

— Але проблему бачимо ми, — відповідає Тетяна Калиновська. — Чи чинний наказ щодо термінів доставки періодики передплатникам? Тобто якщо газета виходить у середу, то її слід доставити в середу, в крайньому разі в четвер. Чи можна ці терміни прописати в угодах, аби редакції були впевнені, що пошта, беручи досить високий тариф за доставку газети, донесе її вчасно? Чи це буде раз на тиждень з великим запізненням? У Черкасах газети нерідко приходять через шість днів!

— Угоди Укрпошти типові. А щодо термінів, то їх встановлено, — долучилася до розмови начальник сектору передплати Ірина Овчаренко. — Газети, які надходять в обласний центр до десятої години, мають доставляти цього дня чи наступного. Затримка припустима, якщо відділення зв’язку цього дня не працює. Тоді газету доставляють наступного робочого дня. Невчасна доставка трапляється, але її потрібно розглядати конкретно.

Передплата — справа не лише редакцій

З упровадженням поштової реформи можемо поховати й наші періодичні видання. З такими невеселими передчуттями виступали представники районних газет. Пояснювали ці побоювання так: редакції постійно тримають зв’язок із листоношами й начальниками поштових відділень, тому й мають певні успіхи в передплаті. Якщо Укрпошта звільнить сільських листонош і прийдуть інші, не знайомі селянам працівники, чи не знизиться рівень передплати? Доставляти — це одна проблема, а передплатити — зовсім інша. Якщо людину в селі знають і їй довіряють кошти, вона має зворотний зв’язок і допомагає з передплатою. Чи зможе зробити це нова людина без знайомства й багаторічних зв’язків?

— Середній вік листонош на Черкащині — понад 60 років. Тому формат пересувного відділення дає мені змогу краще впливати на процеси доставки та передплати, — пояснив Олександр Марченко. — Я відходжу від ризиків, пов’язаних з неповною зайнятістю листонош, із тим, що працює людина похилого віку. Тому й змінюємо формат роботи саме у сільській мережі. У великих селах працівник сільського відділення залишиться (на ці посади переводимо нинішніх працівників). Плюс до цього буде окрема бригада пересувного поштового відділення, у складі якого й листоноша.

Проводимо розрахунки необхідності тих чи інших штатних одиниць. Кількість листонош зменшиться, але вони будуть завантажені не на день, а на повну ставку й працюватимуть з нормальною мотивацією.

Кожному нашому працівникові ми відправили запрошення долучитися до роботи в новому форматі. Вважаю, що нові люди, які теоретично можуть працювати в сільській місцевості, — це не завжди погано.

Маємо досвід роботи пересувних відділень у тестовому режимі в Чигиринському районі. Тут нові люди вже починають приймати передплату — в них теж є мотивація, вони зацікавлені зростати, адже ми відкриваємо для них перспективи територіальних менеджерів тощо. Але багатьом з них ще треба навчитися працювати з цими послугами. Концентруємо увагу працівників на бізнес-показниках (сюди входить і передплата видань). Статті доходів Укрпошти від передплати ніхто не скасовував.

Бачу й певні ризики. Ми налаштовуватимемо наших підлеглих працювати інтенсивно з передплатою і поштовою мережею, яка, до речі, ще два місяці діятиме в гібридному форматі (в кожному районі пересувні відділення з’являтимуться окремо).

— Ми збирали списки всіх передплатників у всіх відділеннях, щоб їх не втратити, — доповнила Ірина Овчаренко. — У майбутньому пропонуватимемо їм передплатити улюблене видання — ми не пустили це самопливом і теж зацікавлені й працюємо, щоб зберегти передплату.

Головний редактор «Шполянських вістей» Анатолій Вікторук цікавився, чому за оформлену в редакції передплату пошта бере 3 гривні 60 копійок, як і тоді, коли таку передплату оформлює листоноша. Ірина Овчаренко пояснила, що в послугу оформлення передплати входить дуже багато операцій, а не лише заповнення бланка. Це й формування сортувальних таблиць, і надання замовлень відділеннями зв’язку.

— Тоді надайте редакціям калькуляцію цього тарифу: що входить у ці 3,60 гривні, — поставила вимогу Тетяна Калиновська. — Адже коли йдеться про тариф 3,60, то за півріччя він виливається у 20 тисяч гривень. Для нас це чималі гроші. Можливо, необхідно переглянути цю калькуляцію, адже частину роботи виконують працівники редакції, а не поштарі.

— Це фіксовані на рівні держави тарифи. Ми подали пропозицію в центральну дирекцію, щоб тарифи визнати граничними. У такому разі зможемо надавати знижки.

Насамкінець. І газетярі, й поштовики визнають: позитив у тому, що така зустріч, хоч і онлайн, відбулася вперше за багато років. Привід — реформа сільських відділень — залишає чимало запитань.

Однак серед гострих дискусій звучали й слова подяки поштарям за те, що доставляють газети в період карантину. Звучали і обіцянки поштарів сприяти за змогою видавцям якісніше доносити їхній продукт до споживача.

Та чи дослухаються представники монополіста до думок газетярів, чи захочуть зарадити їхнім проблемам, покаже час. Такі дискусії потрібні не лише на регіональному рівні, а насамперед на загальнодержавному.