Майже 20 років Галина Косинська живе у Твікенемі — західному передмісті британської столиці. Тут вона зайнялася власною справою, відчинивши двері ресторану української кухні Prosperity Ukrainian. Назва її закладу  в перекладі з англійської мови означає «Процвітання». Пані Галина всією душею прагне, щоб її батьківщина розвивалася, процвітала. Щойно 2014 року московська орда полізла саранчею на наші території, українка розпочала волонтерську діяльність.

Із першого дня повномасштабної війни її ресторан став центром збирання гуманітарної допомоги для українських військових і переселенців, біженців. Уже 108-ма фура днями прибула в Україну з Лондона з різними необхідними речами, продуктами харчування.

Тепер Галина Косинська розпочала відвідини з борщем, іншими національними стравами й навіть музичними номерами українських воїнів, які проходять базову підготовку в межах багатонаціональної навчальної операції «Інтерфлекс» під керівництвом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. У номінації «Внесок бізнесу» здобула звання «Герой року-2022» лондонського округу Річмонд-на-Темзі. Тернопільська регіональна рада ордену Святого Пантелеймона запропонувала кандидатуру пані Галини на здобуття цієї почесної відзнаки за внесок у надання допомоги українському народові під час російської агресії. 

Рестораторка з дипломом економістки

Закінчивши у місті Бережани на Тернопільщині місцеву школу, пані Галина вирішила здобути фах економістки у Львівському торгово-економічному інституті. 1987 року з дипломом цього вишу отримала направлення на Закарпаття, де певний час працювала ревізором. Згодом повернулася на малу батьківщину, посіла керівну посаду в торгівлі. Але доля покликала її в дорогу.

Вийшла заміж, і молоде подружжя оселилося в Енергодарі на Запоріжжі. У цьому місті атомників пані Галина жила 16 років, тут народила сина Романа, мала добру роботу й навіть  відкрила ресторанний бізнес. Як економістка стала враз кухарем? Каже, що для людей, які очолюють виробничий підрозділ, після роботи потрібне певне психологічне розвантаження. Хтось малює, хтось милується рибками в акваріумі, а пані Галина знаходила спокій у приготуванні страв.

«Наварю, напечу, а потім чи не всіх мешканців під’їзду свого будинку годую», — розповіла пані Галина. Вони й підказали, що варто їй відкрити кав’ярню або навіть ресторан. Дослухалася порад і стала власницею ресторану «Теа-а-тет».

Однак із плином часу подружнє життя дало крен, розлучилася із чоловіком. Вирішила податися за кордон. Лондон обрала не випадково, адже неподалік британської столиці жила її тітка, яка виїхала сюди під час воєнного лихоліття 1940-х років.

Нині Галина Косинська активно стежить за новинами, що надходять з окупованого новітніми нацистами Енергодара. Розповідає, що в місті своєї молодості мала чимало друзів, окремі з них виїхали через війну, дехто залишився, зв’язок з ними підтримує. На душі дуже важко, хотіла б їм допомогти, але не може, бо там засіли тепер рашисти, замінували атомну електростанцію й лякають Україну і світ.

Енергодар пані Галина залишила 2005 року. У Лондоні трудовий шлях починала посудомийницею в турецькому ресторані. Бачила, що власники цього закладу бізнес вели не дуже вдало, наважилася поділитися власним досвідом, порадами. Підсумки не забарилися, бос навіть підвищив українці зарплатню, вона стала й помічницею кухаря. Навчилася готувати і мезе, і хумус, й інші страви турецької кухні. Самі ж працівники цього ресторану дуже любили куштувати український борщ і деруни від Галини.

У Лондоні познайомилася із другим своїм чоловіком Олександром Яремою, який  походить з Тернополя. Він запропонував коханій відкрити власну справу. І 2010 року в Твікенемі зявився новий ресторан, але цього разу  української кухні Prosperity Ukrainian. У цьому районі живуть здебільшого англійці, тож пані Галина запрагла готувати їм по-домашньому наші національні страви.

Каже, відвідувачі її ресторану дуже люблять посмакувати борщ, солянку, грибну юшку, голубці, вареники з картоплі із сиром. Улітку господиня закладу тішить їх і варениками з вишнями, чорницями, полуницями.

Розробила власний рецепт курячої котлети Chicken Kyiv, яка стала популярною. Пропонує й палюшки (картопляні галушки) як смак її дитинства, рідної Бережанщини. Із десертів гості найчастіше замовляють медівник, сирники. Персонал ресторану — українці, які працювали на рідній землі в царині громадського харчування. Кухарка Наталка має вдома власне кафе.

Українська музика в Prosperity Ukrainian теж звучить. Ансамбль становлять музиканти, які приїхали в Лондон з Галичини. Вони, як й інші українські місцеві колективи, виконавці, виступають перед англійцями на сцені, що виставляє пані Галина перед рестораном на вулиці. Уже подала заявку в мерію, щоб на День Незалежності України організувати великий концерт. Загалом відсвяткувати різні родинні події, як-от хрестини, день народження, весілля та інші в Галининому ресторані теж можна, адже щосуботи тут відчиняють велику бенкетну залу.

«День української Перемоги відсвяткуємо у вас», — кажуть наші воїни, які проходять військові вишколи у Великій Британії. «Обов’язково, лише б усі були живі», — відповідає їм власниця ресторану.

Волонтерство — це почесно

Коли 2014 року російський агресор розпочав в Україні війну, Галина Косинська зайнялася новою для себе справою — волонтерською. Каже, стали надходити їй з дому повідомлення, що треба допомогти нашим воїнам. Купувала форму, берці, куртки, запчастини до транспортних засобів, інше. Доносить відтоді до українців, що займатися волонтерством у Великій Британії дуже престижно, навіть члени парламенту, високопосадовці із сім’ями допомагають пані Галині сортувати речі для гуманітарної допомоги. «Бренда Гратвіке, заможна людина, поїхала нещодавно в Україну, заїхала в Бережани, розвантажила речі, які накупувала нашим воїнам, і поїхала на Херсонщину волонтерити власним коштом», — наводить один із численних прикладів українка.

…Світанок 24 лютого 2022 року Галина Косинська зустріла в потрясінні. Прокинувшись, зауважила, що її син не спить, дивиться телевізор.  Здивувалася. Романові вже 30 років, він психолог, працює з дітьми-аутистами, але у вільний час чи вихідні порається в родинному ресторані. «Мамо, в нас війна, Україну московити бомблять», — з гіркотою проронив Роман того ранку.

«Я присіла на канапу, не могла в таку звістку повірити. Наша сім’я була ошелешена», — стверджує пані Галина.

Сильно були вражені й тим, що вхід до їхнього ресторану був прямо завалений квітами, іграшками, подушками, сумками, листівками та іншими різними речами. Українська рестораторка заклякла, не знала як діяти. Потік місцевих жителів дедалі зростав: хтось ніс якісь речі, продукти харчування, хтось — гроші. Галинині сусіди-англійці теж прибігли й попросили, щоб вона опанувала себе та взялися допомагати, пакувати, підписувати ящики англійською. Вони цікавилися, як буде українською те чи інше слово.  На поміч прийшли мер округу, місцева влада.

У ресторані вже не було місця, де складати гуманітарну допомогу, тож використовувати для цього свої приміщення дозволили тутешні музей, церква й навіть палац одруження, що розміщується у старовинному замку. Перші дві вантажівки допомоги від щирого серця англійців Галина Косинська відправила до Івано-Франківська.

Нещодавно в Україну поїхала 108-ма така фура. На це волонтерка Світлана Вілсон відгукнулася у соцмережах так: «Для нас це набагато більше, ніж просто вантажівки, наповнені гуманітарною допомогою. Це символізує величезну кількість стресових ситуацій, невтомне спілкування та непохитну рішучість».

Такі транспортні засоби побували вже в Києві, Херсоні, Львові, Тернополі, Донецькій, Луганській, Запорізькій областях і інших українських містах, регіонах. На фронт пані Галина передала дві карети швидкої допомоги, 70 транспортних пікапів. Гуманітарну допомогу відправляє не лише на передові позиції чи у військові частини та шпиталі, а й у реабілітаційні центри, дитячі будинки, геріатричні пансіонати, для внутрішньо переміщених осіб. Після підриву рашистами греблі Каховської ГЕС зібрала та передала 2 тисячі гумових чобіт, кілька тисяч піґулок для очищення води, багато сухої їжі, пральний порошок, яким можна прати в холодній воді, дезінфектори, павербанки та інше.

Понад рік Галинин ресторан був зачиненим. Місцева влада допомагала оплачувати їй комунальні рахунки, оренду і спрямовувала українку й надалі займатися волонтерством. У травні ресторан Prosperity Ukrainian знову розпочав роботу в повному режимі. Галина Косинська створила громадську (волонтерську) організацію Prosperity for Ukraine, яка разом із британською ГО «Єдність України та Великої Британії Ukraine UK Unity» почали відвідувати українських воїнів, які проходять базову підготовку в межах багатонаціональної навчальної операції «Інтерфлекс» під керівництвом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Нещодавно пані Галина побувала на одній з таких баз і в польових умовах з чоловіком Олександром Яремою готувала свій фірмовий борщ з вишнями. Зварили 150 літрів. Привезла із собою чорний хліб, сало, молоду зелену цибулю тощо. Узвар теж приготувала. Волонтери напекли пиріжків, пляцків (тортів). Враження від цього заходу перехопили дух не лише в наших бійців, а й у Галини та Олександра, інших волонтерів. Нинішньої середи приїхали знову до українських воїнів — із концертною програмою. Наступного разу пані Галина планує зварити 300 літрів борщу для наших хлопців та їхніх натовських колег. 

А тим часом і малі, й дорослі українці, яких війна змусила податися у світи, збираються в Галининому ресторані на заняття в гуртках, британці проводять для них безкоштовні уроки з комп’ютеризації, вивчення англійської мови.

Тішиться, що наші люди вміють уже запозичувати корисне для себе, стали пишатися своєю державою. «Україну забути чи не любити неможливо», — каже Галина Косинська. Вона твердить, що доживе в Лондоні до пенсії й одразу повернеться додому, в рідну Україну.