На початку минулого століття серед циркових номерів особливу популярність мав поєдинок з хижаком. І не тільки тому, що тодішнім силачам не давали спокою лаври міфічного героя Геракла. Радше ставка робилася на видовищність і драматичність такого дійства, яке обожнювала публіка.
Наодинці з хижаком
Тим, кому пощастило бути на цирковій виставі в липні 1907 року, вражень вистачило на все життя. Адже 24-річний український богатир був настільки впевненим у собі, що вирішив підсилити ефект, попросивши зняти з лева намордник. Лишалися тільки дебелі одяганки на передніх лапах, що закривали страхітливі кігті. Та коли могутній чоловік з оголеним торсом увійшов до клітки, сталося непередбачуване: розлючений звір якимось чином звільнився від них і блискавично кинувся на людину. Зал завмер у жахливому передчутті. Та закривавлений богатир підняв 150-кілограмового лева догори і бухнув ним об землю. Звір більше не підвівся, а героїчний силач, окрім ран, одержав ще й велику золоту медаль «Переможцю левів».
Такий незвичайний чоловік — Терентій Савич Корінь — уродився в незаможній козацькій сім’ї в селі Блистова на Чернігівщині. Від міфічного левоборця відрізнявся хіба що почуттям гумору. Причому змалечку. «У нас і досі бабусі переповідають онукам про Терешкові витівки, — усміхнувся Блистовецький сільський голова Юрій Мишкін. — Приміром, він міг позбирати у своїх друзів-підлітків картузи, підняти за зруб бік чиєїсь хати й опустити на козирки. Що хлопцям робити? І не висмикнеш, і хату спробуй підніми». «А брати його теж були такими дужими?» — цікавлюся. «Вони були високими й статними, широкоплечими, але неміряною силою вирізнявся лише Терешко. Причому такою, що не знав, куди її дівати. Засперечався, розповідають, що втримає на місці запряженого кіньми воза, і виграв, хоч суперник добре поганяв гривастих».
.jpg)
Виходять на арену силачі…
Трюки-жарти сільського силача розважали односельців: то бугая хлопчисько скрутить, то 400-кілограмове жорно від млина самотужки носить. Накладеного дубовими колодами воза сам тягнув. У великих містах за такі вистави люди платили чималі кошти, а Терешко мусив заробляти собі на життя ручною саморізкою, з якою ходив по людях. Тож коли 1903 року українців почали запрошувати переселятися на Далекий Схід, хлопець, котрий у рідному селі вже почувався як у дуже тісній сорочці, скористався нагодою змінити своє життя. Так він опинився у місті Харбін над річкою Сунгарі. На час приїзду Терентія Кореня там діяла подвійна — і китайська, і російська — адміністрація та поліція. Втім, головною для юнака була не місцева екзотика, а наявність цирку братів Нікітіних, у якому працювало кільканадцять борців-важковаговиків. Подивився Терешко на їхні виступи, хмикнув скептично й пішов мірятися силою, легко перемігши всіх. Так і став атлетом цирку.
Сільський голова розповів, як жителі Блистової зібралися увіковічити пам’ять знаменитого земляка. Кошти збирали всім миром, шукали спонсора.
На пам’ятній стелі — портрет силача, змальований місцевим художником Василем Никоном зі старої афіші. Найімовірніше, Терентій Савич привіз її в село 1912 року, коли гостював у рідних. На той час богатир уже здобув міжнародну славу, ставши чемпіоном світу з класичної боротьби на з’їзді борців у Лондоні, перемагав у Чикаго та Нью-Йорку, взяв участь у V Олімпійських іграх у Стокгольмі.
Вони підкови гнуть, мов калачі
Гостювання Терентія Савича запам’яталося жителям села тим, що їхній зірковий односелець лишився давнім жартівливим Терешком, котрий перекидав через хату пудові гирі, рвав ланцюги й одним ударом могутнього кулака розбивав колоди. Ніс валізу з двома гирями, а тоді несподівано просив когось потримати… Одне слово, згадку по собі лишив добру і світлу. Тому 2010 року на першу Пречисту (28 серпня), коли у Блистовій відкривали пам’ятну стелу Терентію Кореню, свято продовжили ще й спортивним турніром на його честь.
Нині в селі лишилися тільки віддалені родичі богатиря. Тому ніхто не знає, як склалася доля його дружини і двох дочок. Сімейство жило в Саратові, де роботодавці українського велета — брати Нікітіни побудували перший у світі стаціонарний цирк. Там Терентія Савича і поховали, коли невиліковна хвороба в 45 років забрала його життя. Лишилася вулиця, названа на честь Терентія Кореня в рідному селі, пам’ятна стела й численні перекази про легендарного богатиря.
ДОСЬЄ «УК»
Терентій КОРІНЬ. Народився 1883 року на Чернігівщині. У підлітковому віці відчув у собі величезний наплив енергії. Ставши дорослим, виїхав у Приамур’я, де пристав до цирку братів Нікітіних. Здібного юнака незабаром відправили повчитися майстерності у Петербурзі, де він відвідував гурток любителів атлетики, заснований для видатних силачів Російської імперії. Брав участь у численних спортивних змаганнях, завоював 7 золотих хрестів, 9 золотих медалей, а також срібні і бронзові нагороди. Похований у Саратові у 1928 році.