Такі прознози озвучив голова громадської організації «Борошномели України» Родіон Рибчинський під час прес-конференції «Стан і перспективи борошномельного ринку України в поточних умовах» в УНІАНі. За його словами, торік вітчизняним борошномелам вдалось експортувати майже 220,7 тисячі тонн борошна з 2,4 мільйона, вироблених промисловими підприємствами України.
Шмат ринку відвоювали
— Це дорогого коштує, — переконаний експерт. — Адже це шматок ринку, який українці фактично відвоювали у трійки експортних лідерів борошна — турків, що мають колосальні державні преференції при поставках борошна на зовнішні ринки, а також казахів і французів. До того ж світовий ринок борошна досить вузький, і вийти на нього дуже непросто. Це 10-12 мільйонів тонн, на відміну від світового ринку зернових, де щороку обертаються сотні мільйонів тонн.
На думку Родіона Рибчинського, продовжувати експортні завоювання можна, лише об’єднавши зусилля борошномелів при виході на зовнішні ринки. «Одному підприємству набагато складніше нести затрати на маркетинг бренда «українське борошно», аніж пулу підприємств. Та й жодне з них не покриє потребу, приміром у 0,5 мільйона тонн», — пояснив він.
— На сьогодні вітчизняні борошномели експортують свою продукцію у 15 країн світу. Найбільше у Молдову (43 186 тонн, або 20% експорту), Ізраїль (28 124 тонни, або 13%), Китай (27 220 тонн, 12%), Росію (19 564 тонни, 9%), Сирію (18 256 тонн, 8%), — продовжив експерт. — Закуповують наше борошно й Грузія
(14 373 тонни, 7% експорту), Азербайджан (13 508 тонн, 6%), Палестина (11 890 тонн, 5%), Корея (11 627 тонн, 5%).
Задоволені вітчизняні борошномели й незначними обсягами експорту в Ліван (7057 тонн, 3%), Індонезію (6109 тонн, 3%), Таїланд (5399 тонн, 2%), Туркменістан (4638 тонн, 2%), Сьєрра-Леоне (2306 тонн, 1%), Центральну Африканську Республіку (1800 тонн, 1%), — розповів Родіон Рибчинський, додавши, що саме ці країни, попри малі обсяги закупівель, найцікавіші для вітчизняних поставок.
— Тут немає жорстких вимог щодо якості, і потрібні великі обсяги, — пояснив Родіон Рибчинський. — Лише Африка може забрати обсяги, які розкидані на 15 країн. Головне — закріпитись на цьому ринку.
Щодо перспектив виходу вітчизняного борошна на ринок ЄС, то, на переконання експерта, поки що їх не видно. Насамперед тому, що спочатку виробникам українського борошна треба закріпитись на ринках третіх-четвертих-п’ятих країн, а тоді вже робити кроки до європейського. Треба розуміти, що ринок ЄС — це преміум-ринок борошна, на якому досить потужно представлена Франція, і для виходу на який вітчизняним борошномелам треба спочатку перейти на євростандарти і внести суттєві корективи у виробництво.
— Навіщо докладати надзусиль, якщо тепер можна експортувати набагато більші обсяги в інші країни, — Молдову, Грузію і Азербайджан? — логічно підсумував Родіон Рибчинський.
Підтримав його й директор Новопокровського КХП (харківське держпідприємщо у 2013 році виробило 92 тисячі тонн борошна, з яких 30% експортувало), Андрій Яковенко: «Європа — цікавий напрям з ємним платоспроможним покупцем, але нас там не чекають. Там потрібна своя сертифікація продукції, свої підходи за ступенем захищеності, як за зерном, так і за борошном. У перспективі розраховуємо туди виходити і ставати повноправним учасником ринку, але нині це не пріоритет».
Очікування підкоригують
— Попри торішні обсяги експорту та непогані перспективи щодо їх збільшення, цього року, на жаль, суттєвих змін не слід очікувати, — попередив Родіон Рибчинський. — І цьому є кілька причин. По-перше, на світовому ринку борошна є пул країн-покупців і країн-продавців, які працюють роками і дуже насторожено ставляться до новачків. Приміром, французи торгують із Алжиром та Сьєрра-Леоне, умовно кажучи, років двісті. Для того, щоб мільйон тонн кудись поставити, треба, щоб стався якийсь катаклізм і вибив когось з цього ринку. Нам треба налагоджувати контакти на цих ринках і поступово, але впевнено на них заходити, — переконаний експерт. — На сьогодні лідерами на цьому ринку є Казахстан, Туреччина і Франція.
Другим коригувальним чинником може бути ситуація в Донецьку і блокування роботи Маріупольського порту, через який у 2013 році було відвантажено 53% усіх обсягів експорту борошна.
— Це один із міжнародних коридорів, якими борошно транспортують у країни далекого зарубіжжя, в першу чергу в Південно-Східну Азію і на Близький Схід. І якщо він буде заблокований, то перекинути весь обсяг на Херсонський порт буде проблематично — і логістично, і фінансово (через подорожчання партій з відвантаження), — пояснив Родіон Рибчинський. — У результаті може істотно постраждати дохідна частина бюджету.
Негативно вплинути на експорт може й хороший урожай зернових у світі. За прогнозами фахівців, він буде на 20 млн тонн більшим від того, що був у 2013 році. Якщо ціни на пшеницю впадуть, то багато країн відмовляться від закупівлі борошна. При низьких цінах на зерно вони воліють закуповувати пшеницю і переробляти її у себе, при високих цінах, навпаки, як відзначив особливості ринку експерт, пояснивши, що у 2008 році Україні вдалось експортувати 400 тисяч тонн борошна завдяки високим цінам на зернові. Тому якщо повторимо 220 тисяч тонн, буде дуже добре, — підсумував Родіон Рибчинський.
Директор Новопокровського КХП більш оптимістичний і, попри те, що його підприємство розташовується в зоні ризику, прогнозує нарощення обсягів експорту.
«Так, є певні проблеми щодо рухомого складу, щодо контейнерів, але поки що всі вони розв’язуються, — зауважив він. — Зривів поставок у Південно-Східну Азію і за китайськими контрактами не було, всі здійснюються згідно з контрактами. Ми розраховуємо на нарощення обсягів експорту, в тому числі через нестійкість гривні». На думку Андрія Яковенка, Україні варто було б розвивати експорт не зерна, яке є сировиною, а продуктів його переробки — борошна або висівок, які є продуктами з доданою вартістю.