Експерти порталу «Освітня політика» визначили десять топових подій  української освіти року,  що минає. Зокрема найважливішим фахівці назвали  патріотичне піднесення в школах та  вишах (протестний та волонтерський рух під час Революції гідності, організація допомоги армії тощо). На другому місці — прихід нової команди у профільне міністерство, третьою стала   довгоочікувана ухвала нового закону про вищу освіту.

Нагадаємо, що дискусія про реформу вищої освіти  тривала  щонайменше чотири роки. Ухвалений законопроект розробила група під керівництвом академіка Михайла Згуровського. Між першим та другим читанням документа було розглянуто понад 900 поправок.

«Перед нами величезний виклик, значно складніший, ніж написати та ухвалити закон. Це імплементація  закону про вищу освіту. Триває так звана  тиха фаза імплементації: МОН працює над різними підзаконними актами, бо закон маємо, але виші живуть за старою нормативною базою, яка суперечить духу і букві нового документа»,  — сказала голова Комітету ВР з питань науки та освіти Лілія Гриневич. За її словами, наступного року імплементація закону ввійде в таку фазу, коли самі виші повинні будуть показати, як вони втілюють  новий документ. І готовність університетів до цього процесу різна.

На четвертому місці рейтингу — дебюрократизація освіти. «Це елементарний здоровий глузд, — охарактеризував  кроки МОН, спрямовані на це, заступник міністра Павло Полянський. — Оскільки 2010 року було  заборонено користуватися навчальною літературою, виданою до того часу, то від нас не вимагалося багато мужності, щоб скасувати це безглузде й потенційно корупційне  діяння. Бо йшлося ні про що інше, як про зачистку підручникового фонду під новостворені під конкретних виробників підручники». 

Так само Міносвіти відразу скасувало всі платні збірники завдань ДПА, які обов’язково мусили купувати батьки школярів, і надало школам право самостійно за своїми завданнями без жодних збірників проводити держатестацію. 

«Нікого не повинно лякати,  як ми дізнаватимемося про стан якості  освіти. Ці збірники ніколи такої картини не давали,  вони давали декому прибуток. Друге  —  для цього існують незалежні моніторингові дослідження та ЗНО»,  — сказав Павло Полянський. Проте справжнє реформування школи почнеться з ухвалою нового рамкового закону про освіту, з упровадженням нової  моделі, змісту та  підходів до освіти.

Водночас є одне важливе «але», від якого залежить, чи стануть ці та інші обнадійливі зрушення в освіті  рушіями прогресу: хто впроваджуватиме це в життя. «На превеликий жаль,  в українській освіті за цей рік не відбулося те, що  на мою думку, мало бути найголовнішим: кадрова революція,  — застеріг директор Українського центру оцінювання якості освіті Ігор Лікарчук.  —  У нас переважно залишилися працювати ті ректори університетів, які не пускали студентів на Майдан,  які 2010 року підписували звернення на підтримку  пана Табачника.  Серед керівників обласних   департаментів залишилася величезна кількість тих, хто давав команду возити вчителів на антимайдан. Вони вдягли  вишиванки й демонструють прихильність до нового уряду. Але там немає прихильності».

За його словами, всі реформи, над  якими працює команда Міносвіти, фахівці профільного парламентського комітету, ініціативи, що йдуть знизу, гальмують кадри, котрі очолюють освітянську структуру. «Якби я складав топ-10 негативних подій, цю поставив би  на першому місці», — сказав він. 

Найважливіше в  освітньому просторі за 2014 рік

 1. Патріотичне піднесення у школах та ВНЗ України (протестний та волонтерський рух під час Революції гідності, організація допомоги армії тощо)

2.  Прихід нової команди до  керівництва МОН

3. Ухвалення закону про вищу освіту

4. Кроки до дебюрократизації школи (наказ МОН  «Щодо припинення практики створення та вимагання від дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів документації та звітності, не передбаченої законодавством України» та інші)

5. Початок реформування змісту освіти (перегляд стандартів початкової освіти, розвантаження програми для 4-х класів)

6. Початок антикорупційних дій в освіті (ліквідація Інституту інноваційних технологій та змісту навчання, закриття «липових» ВНЗ, скасування обов’язкових для придбання збірників та інші)

7. Створення та громадське обговорення Концепції розвитку освіти України на період 2015—2025 років

8. Практичне долучення батьків до реформування освіти, виникнення незалежного батьківського руху

9. Зміни в ЗНО (об’єднання ДПА з української мови із ЗНО, встановлення порогового бала, двох рівнів складності тестів тощо)

10. Зміна принципів відбору і замовлення підручників (утворення репозитарію навчально-методичної літератури,  відкрите формування шляхом жеребкування нового складу експертів конкурсу підручників тощо)