На узбережжі вільних місць немає до вересня
Олена ІВАШКО,
«Урядовий кур’єр»
У місцях відпочинку півдня країни — справжній ажіотаж. Якщо торік на воротах більшості баз відпочинку вивішували табличку «Звертайтеся, є вільні місця», нині — навпаки: «Місць немає». До вересня бази популярних курортів заповнені на 100%. Туристи бронюють не тільки кімнати, а й «місця під сонцем». Як розказує керівник громадської організації «Асоціація туристичного та оздоровчого бізнесу «Відродження» Тетяна Квасняк, у Коблевому із шостої ранку відпочивальники замовляють шезлонги та парасольки на три дні наперед.
Особливість курорту Коблевого полягає в тому, що тут можна підібрати варіант проживання й харчування на будь-який смак. «Основні переваги, — поясняє Тетяна, — гнучка цінова політика, сезонні та групові знижки. Вигідні пропозиції для підприємств і організацій, туроператорів. У пік сезону економ-варіант коштує понад 120 гривень на одного без харчування. Комфортабельні номери — до двох тисяч. Але їх розкуплено до вересня».
Ціни на харчування та житло підвищено не набагато. Скажімо, порція шашлику коштувала 45 гривень у червні, нині — 50—55 гривень.
Торік тут раділи відпочивальникам «вихідного дня», нині перевагу віддають «довгостроковим» туристам. Директори більшості баз просто не приймають людей, які приїхали на два-три дні, бо більшість замовляє відпочинок на 8–10 днів — як на міжнародних курортах. До речі, у Вінниці на рекламному проспекті однієї з турфірм Коблеве вписано поряд із Туреччиною, Болгарією, Єгиптом. Але з більш привабливими цінами.
Особливість нинішнього курортного сезону полягає і в тому, що до нас повернулися відпочивальники із сусідніх країн, зокрема Молдови та Білорусі. А торік їх не було зовсім. Як розповідає Тетяна Квасняк, молдовани й білоруси задоволені відпочинком, обіцяють, що порадять знайомим їхати на українські курорти.
За повідомленням профільного департаменту Миколаївської облдержадміністрації, область уже прийняла на відпочинок 125 тисяч людей. Це майже вдвічі більше, ніж торік. Бази відпочинку заповнені на 90% (на середину липня). Та масовий приплив відпочивальників розпочався з 20 липня. Найулюбленіші місця на Миколаївщині — Коблеве, Рибаківка, Чорноморська коса, Кінбурн, Лугове. До речі, саме в Луговому Березанського району, вірогідно, відбуватиметься знаменитий фестиваль KaZaнтип.
Майже вдвічі побільшало відпочивальників на Херсонщині: офіційна статистика свідчить, що на початок липня область відвідали понад 340 тисяч українців. Торік тут побувало 180 тисяч осіб.
Здебільшого туристи їдуть на морські узбережжя. Так, заповнюваність закладів відпочинку в середньому становила на середину липня понад 80% у Генічеському районі на Арабатській Стрілці, в Залізному Порту. А найпопулярнішим на Чорноморському узбережжі стало місто-курорт Скадовськ, заповнюваність закладів відпочинку якого майже стовідсоткова.
Крім того, гості Херсонщини активно відвідують об’єкти зеленого туризму та заповідники. В Асканії-Нові побували понад 25 тисяч туристів. Понад п’ять тисяч осіб відвідали національні природні парки «Джарилгацький», «Азово-Сиваський» та «Олешківські піски». Найпопулярніше місце зеленого туризму — історико-розважальний комплекс «Зелені хутори Таврії», до якого завітало вже понад 11 тисяч туристів.
Південна Пальміра повернула свої туристичні позиції
Іван ШЕВЧУК,
«Урядовий кур’єр»
Фахівці кажуть, що цього року Чорноморська Перлина разом із довколишніми містечками має прийняти на відпочинок півтора мільйона курортників. І це після торішнього провалу, коли відпочивальників нарахували приблизно 800 тисяч.
Для такого стрімкого відновлення були очевидні передумови. В Одесу поїхали українці, які до анексії відпочивали в Криму. Сюди також прямують ті, хто раніше обирав Туреччину та Єгипет, а нині мають робити поправку на падіння власних прибутків та неспокійну ситуацію на цих заморських курортах.
Щоправда, тим щасливчикам, котрі й нинішньої кризової пори мають добрі статки, в Одесі радо допоможуть витратити надлишки фінансів.
Вартість апартаментів стартує із тисячі на добу і легко долає межу 3—4 тисячі. Це й не дивно, якщо взяти до уваги, що оренда звичайної кімнати зі зручностями коштує приблизно півтисячі.
Однак і пересічним українцям до Одеси не зась. Говоримо саме про співвітчизників, оскільки тренд, що означився минулого сезону, — це переорієнтація на внутрішнього туриста. Гості з далекого закордоння і раніше тут погоди не робили через нечисленність. Нині, коли західні безпекові агенції ще не готові давати втішні прогнози щодо наших країв, і ситуацію з круїзними суднозаходами називають, м’яко кажучи, несприятливою, цей сегмент можна вважати тимчасово відсутнім.
Із цілком зрозумілих причин не їдуть до Одеси росіяни, які раніше становили до 70% тутешніх відпочивальників. Натомість на пляжах Південної Пальміри нерідко можна зустріти білорусів чи молдован. За свідченнями експертів, майже 90% одеських відпочивальників — українці.
Тож іще одна тенденція — певне посилення економ-сегмента. В межах мегаполіса, приміром, можна істотно заощадити, якщо замість пафосної Аркадії обрати для відпочинку Лузанівку — найбільший у місті й цілком облаштований пляж. Якщо на меті лише морський відпочинок і нічого більше — варто прямувати до одного з курортних містечок на Одещині — Затоки чи Сергіївки. Тут ліжко-місце можна знайти за ціною понад 100 грн.
Пляжі портових містечок-супутників — Іллічівська та Южного — теж ущерть заповнені курортниками. За цін, нижчих від одеських, тут добре облаштовані узбережжя, а невелика відстань до мегаполіса та регулярне транспортне сполучення дає змогу за бажання організувати собі культурну програму.
Тим часом разом із туристичним бумом в Одесу повернулися і зумовлені ним проблеми. Ще кілька років тому фахівці зауважували перевантаженість одеських пляжів. Якщо навіть в умовах поточної нестабільності Одеса курортна працює на межі можливостей, то, напевне, варто замислитися про збільшення її пляжних потужностей на майбутнє.
Працюючи в цій площині та просто прагнучи навести законний лад на пляжах, голова Одеської облдержадміністрації Міхеіл Саакашвілі наказав відкрити всі пляжі в Одесі і влаштував показове знесення бетонної огорожі на одному з них, контрольованому мільярдером Василем Хмельницьким. Містяни з цікавістю стежать за цим буцанням очільника виконавчої влади області з мільярдером, сподіваючись, що з прибуттям гостей матимуть де й собі розкласти килимок на пісочку.
Нині пляжі становлять дві третини 30-кілометрової берегової лінії Одеси. Помітним резервом тут могло б стати спорудження пляжів на місці колишньої промзони, що тягнеться від Пересипу і до Лузанівки, яку знищили ще в перші роки Незалежності. Знайти їй інше застосування не дають змоги, вочевидь, питання власності.
Дуже вузьке місце — транспорт. Узяти квиток на потяг до Одеси можна було не раніше як за місяць. У вільному доступі були хіба квитки на дуже дорогі й некомфортні в сенсі логістики швидкісні «Інтерсіті». Додаткові поїзди на Одесу Укрзалізниця сподобилася запустити лише наприкінці липня.
Громадський транспорт в Одесі у курортний сезон теж не тішить зручністю: година пік тут розпочинається о 16-й, а вже до 23-ї водії маршруток оголошують останній рейс. У спеку бусик майже не залишає шансів на комфортну поїздку.
Та всі ці проблеми не нові. Просто торік їх було не так помітно через зменшене туристичне навантаження. Але хіба ми повинні орієнтуватися на провальні роки?
Одеса у стилі печворк
Інна КОСЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
«Месьє, же не манж па сіс жур…» — скульптурний Кіса Вороб’янінов з капелюхом у простягнутій руці застиг біля ресторанчика в Одесі під пильним поглядом такого самого скульптурного Великого комбінатора, який, схоже, придумує 401-й спосіб законного віднімання грошей у громадян. Неможливо пройти повз і не кинути монетку Іполлитові Петровичу — для підтримки затюканого Остапом колишнього ватажка дворянського зібрання. А ще в подяку закладу, який узяв на себе турботу про створення скульптур літературних героїв, які давно вже стали часткою Південної Пальміри. Монетка летить у капелюх — клацає фотоапарат. Знімок на пам’ять. Після нас до бронзового Кіси підходить солідного вигляду дядько — мабуть, теж турист, і підносить над капелюхом 200-гривневу купюру. Ого! Клацає фотоапарат — і… дядько ховає гроші в гаманець. Здалося, що й без того нещасний Кіса ще більше засмутився: «Месьє, же не манж па». Що ж, туристи бувають різними, як і сама Одеса. Однак вони більше звертають увагу на те, що самим одеситам здається звичним.
Так-от, Південна Пальміра нагадує строкату ковдру, пошиту із клаптиків (таку техніку називають печворком). У місті є все: звабливе море з гарячим піском пляжів, затишні ресторанчики і пивнички, серед яких і описаний Купріним «Гамбрінус», відкритий ще наприкінці позаминулого століття, тінистий міський парк, Дерибасівська, інші цікавинки для туристів. Але… Впадає в очі, що ошатно-доглянуті куточки навіть у центрі міста мають вкраплення з жебрацьких обшарпано-облуплених («Месьє, же не манж па…») будинків, далі — хардовий промислово-урбаністичний пейзаж, потім острівок красивих будинків, далі знову промисловий урбанізм, який особливо важко сприймається у спекотні літні дні…
Це як у кожному обласному центрі, однак Одесу ми завжди сприймаємо як місто особливе, з неповторним шармом і колоритом. Місто курортне — і, мабуть, було б правильно, щоб воно повністю, а не печворковою мозаїкою стало таким — по-морському легким і тінисто-зеленим, приємним для сприйняття.
Ні, ми без претензій. Але курорт має відповідати своєму статусові насамперед тому, що так він привабить не лише таких невибагливих відпочивальників, як ми. Тим більше нині, коли путівки у заморські теплі краї для більшості стали фінансово недоступними, а Крим зовсім не вабить з інших причин, решта курортних міст України отримала такий унікальний шанс запопасти в рази більше відпочивальників, ніж раніше. І хоч на курортно-рекламних сайтах Одесу називають одним з найкрасивіших міст країни, на жаль, ми переконалися, що до цього статусу їй ще рости й рости. Точніше, ремонтуватися і впорядковуватися. Хоча потенціал, поза сумнівом, є. Треба тільки дати місту лад.
Щоб відпочивальникам, які цього року відкрили для себе Одесу, захотілося приїхати сюди по незабутні враженнями ще не раз, натомість залишити свої гроші, зробити треба багато. Бо хоч одесити — люди привітні й щирі, цього замало, аби курортники відкрили гаманці. Звичайно для ремонтно-реставраційних робіт грошей треба чимало, сам Кіса («Месьє, же не манж па…») у капелюх стільки не назбирає. Цього літа на морські узбережжя Південної Пальміри, за даними з інтернету, приїхало удвічі більше відпочивальників, ніж торік. Та чи багато виграє від цього місто? Сподіватимемося, щось виграє…
ФОТОФАКТ
.jpg)
А ТИМ ЧАСОМ У КРИМУ... Посадовці самопроголошеної влади Криму наперебій заявляють про неабияке зростання туристських потоків на півострів і запевняють, що нинішній сезон «безумовно, успішний». Очевидно, порівнюючи з «мертвим» торішнім. Зокрема підкріплюють цю тезу таким аргументом: санаторії, пансіонати, інші заклади відпочинку заповнені більш ніж наполовину. Дуже переконливо. Мабуть, шановні не знають, що «до Росії» ті ж санаторії докладали неабияких зусиль, щоб позиціонувати себе саме як заклади цілорічного відпочинку і наголошували українським журналістам: робіть акцент саме на перевагах лікування в міжсезоння, бо влітку в нас яблуку ніде впасти. Нині, як бачимо, на кримських пляжах навіть джекфрути (найбільші у світі плоди) можуть падати і нікого не зачеплять.