ТРАДИЦІЇ

Сьогодні, 14 жовтня — свято Третьої Пречистої, яке наш народ шанує особливо
 

Напевне, вже не довідаємося, кому з державних чиновників колись спало на думку розпочинати опалювальний сезон у містах саме 15 жовтня. То була комунальна інтуїція, але з похибкою на один день: адже в Україні, згідно з приписами небесної канцелярії, споконвіку вперше розтоплювали піч 14 жовтня, на Покрову. І час уже цю органічну дату законодавчо утвердити й канцелярії земній: це природніше й ментальніше, ніж по-парламентськи загнуздувати час помилковими уздечками…

Світанковий димок із коминів у жовтні навіть забудькам нагадував: сьогодні свято Покрови Пресвятої Богородиці. А як актуально відродити нині на державному рівні й ознаку, яка сповіщала про наближення цього великого празника. Той доброчинний звичай, якого ревно дотримувалися перед Покровою, за свідченням відомого етнографа Романи Кобальчинської, на Покутті, Львівщині, Буковині: коли чоловіки й хлопці толокою покривали дах чи лагодили паркан удовицям і сиротам. А в Закарпатті жінки обдаровували сиріт та бідних калік сорочками.

«Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат — шлюбним вінцем», — мовить народне прислів’я. Тож дівчача молитва до Матері Божої — «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку». До «рангу» молодиць, які колись мали покривати голову хусткою чи наміткою, — стародавнім вбранням заміжніх жінок, українки масово долучалися саме з Покрови: адже вона починала пору вечорниць, сватань і весіль, яка завершувалася за два тижні до Пилипівського посту.

У Покрови — своя мова

У Покрови — свій всесвіт і своя мова; не лише зі слів, а й з прикмет, звичаїв, вчинків. За погодою упродовж 14 жовтня визначали, якою буде зима. На Покрову вишитий рушник з ікони Богородиці господині розвішували над вхідними дверима: щоб були здоровими всі в родині, постоявши під ним, коли виходили з хати до церкви.

Покровських храмів в Україні було багато завжди, а ікона Покрови Пресвятої Богородиці — символ нашої Батьківщини і зокрема — святиня козацтва.

Осяяну світлом Божу Матір, що прямувала в повітрі зі святими Іваном Хрестителем та Іваном Богословом, побачив святий Андрій Юродивий на всенощній у храмі в Царгороді, столиці Візантії, оточеній чужинцями. Перелякані люди благали в молитвах про спасіння. І з-поміж них стала на коліна перед престолом і молилася в сльозах і Богородиця. А потім зняла з голови хустку (покров) і покрила нею усіх християн у храмі, взявши їх під свій захист. Після цього нападники відступили без бою, Константинополь був урятований. Відтоді й святкують християни празник з назвою хустки-покрови Пресвятої Богородиці, а Божа Матір захищає їх від бід і негараздів і обдаровує своєю благодаттю на щастя.

До козацьких лав приймають і жінок

На Покрову маємо ще одне велике свято — День українського козацтва. Хоч козаки шанували Пресвяту Богородицю в усі часи, офіційно, за указом Президента України, Третя Пречиста стала козацьким святом з 1999 року. А відродження козацького руху почалося раніше — з незалежністю держави. Нині ж маємо ледь не пів-України козаків — до понад семи з половиною сотень різноманітних козацьких організацій вступають як чоловіки, так і жінки.

Понад 40 з них мають статус всеукраїнських і навіть міжнародних, більше 250-ти — обласні, решта — районні й міські. В Національній раді козаків України (НРКУ), яка провадить реєстр, кажуть, що офіційна цифра (а йдеться майже про 300 тисяч українців) від реальної менша як мінімум у сто разів.

«Козацький рух у нашій державі, — ділиться з «УК» голова НРКУ, президент «Міжнародної академії козацтва» Михайло Ямненко, — фактично поділяється на два напрямки: громадські організації і козацький народ. Ідеться про багатьох українців, які у своїх родоводах мають козацькі корені — дідів-прадідів, котрі були козаками. Хіба таке можна забути чи викреслити з власної пам’яті?» Чимало їх і на Київщині.

Тож своє найголовніше свято козаки столичної області сьогодні відзначають зі справжнім розмахом. Приміром, чимало гостей — делегації аж з 19-ти областей — приймає Біла Церква, де з 2003 р. функціонує ГО «Білоцерківська Січ». Кореспондентові «УК» вдалося поговорити з її керівником — верховним отаманом Андрієм Дрофою. Пан отаман розказав, що козацький рух на Білоцерківщині почався зі створення у далекому вже 1998 р. козацької авіаційної ескадрильї, яка з часом трансформувалася в козацький авіаполк. А сьогодні білоцерківські козаки і їхні гості відвідають село Мазепинці, де було родове помістя гетьмана Івана Мазепи, приймуть до своїх лав нових козаків і козачок, що відбудеться у селі Шкарівка, та відкриють ІІ фестиваль козацької пісні, котрий, схоже, перетворюється на традиційний.

«Не менш яскраво козаки святкуватимуть Покрову і в інших регіонах, — додав на завершення генеральний секретар НРКУ Олександр Костюк, котрий опікується відродженням у селі Суботів родового помістя гетьмана Богдана Хмельницького, — скрізь будуть концерти, забави, народні гуляння, козацький куліш з піснями-танцями, але головне для наших козаків — згуртувати Україну під гаслом національної ідеї…» 

Людмила ЯНОВСЬКА,
Лариса УСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»