Правозахисники задоволені тим, що український парламент нарешті підтримав ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, а Президент України невідкладно підписав відповідний закон про ратифікацію.

Такою швидкою та злагодженою роботою українська влада демонструє бажання і можливість захищати права людини й активно гармонізувати вітчизняне законодавство з європейським. Адже ратифікація конвенції наближає Україну до Європейського Союзу, є частиною домовленостей з ЄС щодо надання нашій державі статусу кандидата, із чим європейська спільнота має визначитися на саміті днями. Ратифікаційний крок України вже оцінили Нідерланди і Швеція, які раніше скептично ставилися до надання Україні статусу кандидата, а тепер погодилися його підтримати.

Чи злякає в’язниця?

Ратифікація конвенції пробуксовувала з 2011 року, адже саме 2011-го Україна приєдналася до Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, яку найчастіше називають Стамбульською — за місцем підписання.

Згідно з офіційним перекладом конвенції, її цілі — зробити так, щоб жінки були захищені від усіх форм насильства та дискримінації, боротися за рівність між жінками й чоловіками, розробляти політику та заходи для захисту всіх жертв насильства й надання їм допомоги. Стамбульська конвенція передбачає кримінальну відповідальність за насильство над жінками. Це стосується сексуального, психологічного й фізичного насильства, а також переслідувань, каліцтва жіночих геніталій і примусових дій щодо шлюбу, аборту та стерилізації.

Президент України Володимир Зеленський 18 червня цього року запропонував ратифікувати Стамбульську конвенцію з окремою заявою: «Мета конвенції — захист жінок і недопущення домашнього насильства, зокрема щодо чоловіків і дітей». Також Україна не розглядатиме положення конвенції, які зобов’язують до змін у Конституції, Сімейному кодексі та законах щодо інститутів шлюбу, сім’ї й усиновлення.

«Досі домашнє насильство підпадає під два законодавства — адміністративне і кримінальне. За перший випадок домашнього насильства кривдник отримає штраф 10—20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 30—40 годин виправних робіт, або до 10 діб адмінарешту. Повторне правопорушення протягом року — штраф 20—40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або 40—60 годин виправних робіт, або 15 діб адмінарешту. Якщо штрафи й виправні роботи не зупинили кривдника і насильство стало систематичним, йому загрожують 150—240 годин громадських робіт, або арешт до шести місяців, або обмеження волі до п’яти років, або позбавлення — до двох років. А Стамбульська конвенція передбачає лише кримінальну відповідальність за домашнє насильство», — йдеться в матеріалі liga.net.

Не замовчувати і не стояти осторонь

Правозахисники заявляють: якщо раніше домашнє насильство і могло обернутися кримінальною відповідальністю для кривдника, то зазвичай так розслідували лише найтяжчі злочини, скоєні в сім’ї.

За даними порталу Міністерства внутрішніх справ, випадків насильств у сім’ях більшає. Так, 2021 року до поліції про домашнє насильство заявили на 56% більше громадян, ніж 2020-го. І складено на 10% більше адмінпротоколів, винесено на 19% більше термінових заборонних приписів стосовно кривдників, на 11% збільшилася кількість кривдників, які перебувають на обліку. Але відзначено стійку тенденцію, що сформувалася в українському суспільстві останніми роками: домашнє насильство перестають замовчувати. Громадяни незалежно від статі, віку, соціального статусу тощо визнають домашнє насильство проблемою і не бояться заявити про неї. Зростає кількість звернень громадян та посилення реагування поліції.

«На жаль, не всі правоохоронці зацікавлені у притягненні до відповідальності кривдників, вважаючи це особистою сімейною справою, і радше намагаються примирити жертву та насильника. Після ратифікації Україна повинна буде адаптувати і законодавство, і правоохоронні органи до норм конвенції. Це може напряму вплинути на ставлення правоохоронців до фактів насильства над жінками та домашнього насильства», — цитує слова юристки кримінальної практики Наталії Баранової bbc.com.

Експерти роз’яснюють, що завдяки ратифікації конвенції держава має створити мережу установ, щоб жертва насильства могла одержати комплексну підтримку в одному місці. Слідчі, лікарі, психологи, юристи — всі служби мають між собою координуватися. Постраждалим держава має забезпечити цілодобовий доступ до притулку в найближчому місті, де можна залишатися з дітьми. Після ратифікації мають розслідувати всі випадки насильства, незалежно від того, хто про них заявив, — постраждалий, чи наприклад сусіди. Усі звернення поліція повинна перевірити і відреагувати.

До ратифікації жертви не могли вимагати грошей у кривдника. Тепер з’явиться компенсація. Раніше домашнє насильство у присутності дитини не спричиняло позбавлення батьківських прав, хіба що насильника вже було засуджено за умисні дії щодо дитини. Тепер батьківські права можуть обмежити, якщо насильство відбулося у присутності дитини або щодо неї.

Відділ новин
«Урядового кур’єра