КНИЖКОВИЙ ДИВОСВІТ

Дивіться, гортайте, якщо є змога — купуйте

Відкриття виставки збіглося з 90-річчям видатного українського письменника Анатолія Дімарова. Його присутність у столичному Українському домі надали події особливого значення. Адже учасники і гості виставки першими дізнались від радника Президента України Ганни Герман про нагородження письменника орденом Ярослава Мудрого IV ступеня, мали нагоду почути мудре слово легенди  вітчизняної літератури. Як завжди, він не підлаштовувався до події, а був самим собою — відвертим, щирим, відповідальним і оригінальним.

— Завдяки книзі, — сказав Анатолій Дімаров, — людина не втрачає духовності і розвивається. Письменник, якщо стоїть на стороні народу, любить його, повинен бути в опозиції до влади.

Наостанок ювіляр процитував Івана Франка, який писав, що одні люблять Русь як хліб і сало, а він гавкає щодня, щоб вона не спала…

Вітчизняні видавництва здатні задовольнити найвибагливіші читацькі смаки, проте реальні можливості покупців вони враховують не завжди.
Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Виставка-ярмарок засвідчила, що й нині у письменницьких порохівницях порох не перевівся, вони інтенсивно працюють, а видавці сприяють, аби твори донести до читачів. За словами першого заступника голови Держтелерадіомовлення Анатолія Мураховського, свою продукцію представили понад 200 видавництв. Відвідувачі можуть також придбати книги Росії, Білорусі, Італії, Ірану, Афганістану та інших країн.

Очі й справді розбігаються від назв і гарного оформлення. Є література на будь-який смак. Добре, що товар представляють не лише столичні видавці. Зокрема привертає увагу пропозиція Полтавської області.

— З 2008-го по 2011 рік, — розповідає головний спеціаліст управління інформаційної та внутрішньої політики облдерж- адміністрації Андрій Свєшніков, — за кошти області видано сорок соціально значущих книг.

Що не видавництво — неповторний стиль, оригінальна тематика. Одна біда — товар дорогий.

— Дивіться, гортайте, якщо є змога — купуйте, — запрошувала представниця одного з видавництв.

На жаль, не всі охочі мають можливість придбати потрібну літературу. Водночас відвідувачі звернули увагу, що білоруські книги дешевші, ніж українські. Чому?

Вибір дитячих книг - на всі смаки. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

— Умови для видавців в Україні кращі, ніж у Білорусі, — поділився думками учасник виставки із сусідньої держави Дмитро Макаров. — Адже видавництва в Україні звільнені від ПДВ, тоді як ми платимо 20%. Але в нас значно вищі тиражі, що й позначається на собівартості. Можливо, й уваги книзі в нас приділяється більше. Якщо у вас проходить восьма виставка, то в нас нещодавно відбулась дев’ятнадцята.

За словами президента Української асоціації виробників поліграфічної продукції Михайла Онуфрійчука, двадцять років тому середній тираж української книги був 22 тисячі екземплярів. Нині — 1,9 тисячі. Щороку в нас видається майже одна книга на людину. В Білорусі — три, Росії — сім. Це позначається не лише на собівартості. Книги не доходять до бібліотек. Школярі не мають можливості ознайомлюватись з потрібною літературою. Михайло Якович з болем констатує, що 83% українців не купують українські книги. Тим часом кількість видавничих структур зросла в Україні з 800 у 1990 році до 5200 нині. На жаль, не всі відчувають і задовольняють зрослі запити читачів. Є література, яка втратила актуальність. Чимало підприємців у погоні за формою і дорогим оформленням забувають про реальні можливості покупців. Тому, коли роздивляєшся книги на виставці, аналізуєш цифри і факти, мимоволі пригадуєш, що колись і в Росії, і в СРСР для задоволення читацького попиту видавали дешеві книги. Чому б тим досвідом не скористатися і в наш час?

АВТОРИТЕТНО

Віктор БАРАНОВ,
голова Національної спілки письменників України:

— На книговидавничу справу держава виділила цього року 40 мільйонів гривень. Водночас письменник не знає, що таке гонорар. Треба дбати не лише про валове виробництво книг, а й виховувати покоління, яке ним цікавитиметься, потяг до читання. Виставка-ярмарок має цьому сприяти.