Ніхто й не сумнівається, що кордони і тил Великої Британії надійно захищені. Спецслужби цієї країни стежать за подіями й настроями її жителів, щоб запобігти активним проявам сепаратизму, при цьому не утискаючи демократичних прагнень. Як показали останні події в Україні, нам ще багато чому потрібно вчитись у іноземних колег. Деякі експерти пропонують створювати вітчизняні сили спеціальних операцій, які без збройного втручання допоможуть не лише повернути Донбас та окупований Крим, а й унеможливлять подібні ситуації в майбутньому.
Історія створення сил спеціальних операцій Великої Британії сягає часів Вінстона Черчилля. Головним завданням цих структур була організація диверсій, саботажу на окупованих територіях, підтримка антинацистського руху, створення партизанського спротиву тощо. В Америці Сили спеціальних операцій створили в 1987 році. Вони були зосереджені не лише на веденні бойових дій, а й на інформаційно-психологічній роботі.
Переграти супротивника
Вже тоді було зрозуміло: щоб вести ефективну війну чи протистояти супротивнику, передусім потрібно вивчати особливості регіону і менталітет його жителів. Наприклад, спецназ не може виконати всі ці завдання, оскільки є частиною сил спеціальних операцій. Його робота зосереджена на виконанні з мінімальними втратами і максимальним успіхом конкретних точкових завдань.
— Сили спеціальних операцій ведуть перш за все інтелектуальну роботу. Тобто збирають і обробляють інформацію, напрацьовують єдині стратегічні рамки, в яких мають діяти всі підрозділи, залучені для проведення конкретної операції, — зазначає директор військово-політичного сектору Центру оборонної реформи Роман Машовець. — Зазвичай у цих підрозділах не знають кінцевої мети проведення операції. Вони виконують лише свою частину роботи. Ця структура постійно стежить за інформацією в тому чи тому регіоні, щоб вчасно опинитись в потрібному місці і в потрібний час. Так, створення сил спеціальних операцій — недешевий інструмент, і для підготовки фахівців потрібен час. Але в результаті поставлені завдання виконують з найменшими витратами. Проведення операцій із застосуванням цих сил можливе у мирний час і під час воєнних дій.
Злагодженість дій перемагає
На жаль, торік Україна зіткнулася з новим видом ведення військових дій — і, як продемонстрував досвід, до нападу агресивного сусіда виявилась не готовою не лише наша армія, яку останніми роками навмисне руйнували, а й розум жителів східних регіонів і Криму. І це не дивно, адже Росія завчасно планувала операцію з відчуження деяких українських регіонів. Тому останніми роками «ненав’язливо» з екранів телевізорів та газетних шпальт вкладали «правильні» думки в голови людей. На жаль, вони в цій справі досягли успіху. Адже українці не боролися за думки своїх громадян. Тож, як свідчить цей сумний досвід, воювати потрібно не лише за територію, а й за думки співвітчизників.
Експерти переконані, що в Україні сили спеціальних операцій мають працювати за такими основними напрямами: психологічні та інформаційні операції, нетрадиційні воєнні дії, розвідка, протидія тероризму, робота з цивільним населенням і підтримка союзників.
— Завдання, які ставили перед собою аналогічні іноземні організації, — послаблення економічного потенціалу противника через організацію диверсій та саботажу на шляхах сполучення, промислових підприємствах тощо, — роз’яснює керівник Центру реформи Олександр Данилюк. — Ще — ослаблення трудових ресурсів супротивника, їх виснаження. Також робота на те, щоб знизити підтримку жителів як на окупованих територіях, так і в країні-агресорі. І нарешті — робота з посилення підтримки від нейтральних або союзницьких держав.
Експерти за приклад наводять ситуацію в Ірані. Там представники міжнародних сил щодня працювали над тим, щоб побут місцевих жителів покращувався (відбудовували школи, лікарні тощо), адже таким чином ставлення цивільних людей до військових покращувалось.
— Якщо провести аналогію між Іраном і тимчасово непідконтрольними українській владі територіями на сході, слід визнати, — зауважує Олександр Данилюк, — що Україна продовжує надавати соціальні блага, поліпшувати життя і підтримувати належний рівень інфраструктури цього регіону через місцеві органи влади, представники яких, м’яко кажучи, не завжди лояльно ставляться до нашої держави. І цим ми не вирішуємо питання покращення ставлення місцевого населення до української влади, але значною мірою фінансуємо соціальні видатки. Це серйозна проблема. Треба чітко розуміти, що в умовах воєнних дій всі державні ресурси (освіта, культура, економіка, соціальне забезпечення, охорона здоров’я) мають бути зосереджені на вирішенні головного завдання.
Якщо говорити про сили спеціальних операцій як про інструмент роботи з людьми, то він має бути спрямований на широкий загал. Щоб більшість громадян підтримувала збереження територіальної цілісності України, відновлення конституційного ладу на окупованих територіях тощо.
Також потрібно розуміти, що сили спеціальних операцій виконують завдання в чіткій взаємодії з іншими державними органами. Ця співпраця не обмежується лише силовими і правоохоронними структурами. Залежно від поставлених завдань вони можуть консолідуватись з усіма державними й громадськими установами і організаціями.
Катерина БРАТКО
для «Урядового кур’єра»