Наталію Ємельяненко в Рижівці знають усі — від найменшого до найстаршого. Дехто з нинішніх малюків ще не знає, що увійшов у цей світ з її допомогою, що саме в її руках прожив перші свої хвилини. Виростуть — обов’язково дізнаються.

…Дістатися цього села неподалік від російського кордону непросто, бо всі околиці заміновано, а під’їзні дороги контролюють військові. А в самому населеному пункті державний кордон проходить центральною вулицею, тож одна його частина — на території України, інша — в росії. Саме тут упродовж останніх п’яти років фельдшерсько-акушерським пунктом завідує Наталія Ємельяненко — випускниця 1990 року Рильського медичного училища (Курська область) за спеціальністю «медична справа». Із чоловіком Віктором, який працює в місцевому газовому господарстві, виховала двох синів, має онука. Мешкають у будинку, який за 300 метрів від кордону. 

Нещодавно в її професійному житті сталася приємна і знакова подія: Наталію Ємельяненко удостоєно медалі «Відзнака Ради національної безпеки і оборони України» I ступеня. Як вказано у відповідному розпорядженні РНБО, «за вагомий внесок у справу гарантування національної безпеки і оборони України, зразкове виконання службових обов’язків в умовах воєнного стану та професіоналізм».

Лікувати пігулками і заспокійливим словом

Наталію Ємельяненко, як завжди, зустріли у фельдшерсько-акушерському пункті усміхненою, привітною. Тут чисто, затишно, відчувається запах медицини, знайомий з дитинства. Щойно одна з пацієнток навідалася сюди зробити ін’єкції. Кому призначають уколи, роблять їх тут, а до тих, хто не може самостійно прийти, медсестра навідується додому.

А тепер відповідає на дзвінок. Розмова з абонентом нагадує сеанс психотерапевта, бо терміни у спілкуванні більше схожі на психологічні, а не фельдшерські. З розмови зрозуміло, що людина, яка телефонує, погано спала, в неї все болить і в голові шум, їй важко, їсти не хочеться, а серце сильно б’ється. Фельдшерка уважно вислухала скаргу. Лише в розмові уточнювала ті чи ті медичні показники: рекомендувала вживати заспокійливе, взяти щось із запасу (наявний запас співрозмовниці фельдшерка знала), пообіцяла завтра заїхати.

Співрозмовниця стала відраджувати медика від візиту, мовляв, вулиця розгрузла, хворих земляків чимало, тож часу обмаль, а пацієнтка зробить усе так, як сказала фельдшерка. А насамкінець запевнила, що за потреби зателефонує. На тому й вирішили, хоч Наталія Ємельяненко пообіцяла неодмінно прийти, насамперед поміряти тиск і загалом побачити, як почувається хвора. А ще попросила заспокоїтися, не хвилюватися, адже все буде гаразд.

Зізнається, що схожих дзвінків щодня по кілька. Звісно, якщо є електрика і зв’язок, з якими вельми проблематично. Але головна проблема — які ліки можуть зарадити страху і тривозі тих, хто залишились жити в зоні особливої небезпеки? Селяни тут вже стільки натерпілися, що про спокій годі говорити чи згадувати.

Працювати складно

За словами Наталії Ємельяненко, все почалося торік в ніч з 23 на 24 лютого. Спочатку прогриміли вибухи, а потім почувся неймовірний гул. Здавалося, гуде вся земля, бо навколишніми дорогами рухалося дуже багато ворожої техніки. Селяни сиділи по домівках, боялися вийти на вулицю, адже селом сновигали російські вояки. Заходили кілька разів — шукали диверсантів у клубі, інших приміщеннях. До ФАПу, який, на щастя, стоїть не на дорозі, не дійшли.

А 8 березня загарбники взялися роздавати гуманітарну допомогу. Досі соромно за окремих земляків, які спокусилися на ті пакунки, — ніхто ж не сидів без хліба, у всіх на той час було що пити-їсти.

Відтоді й досі в селі постійно щось вибухає. Жителі навчилися за звуком розрізняти, що саме, тож завчасу ховаються в укриттях. Після кожного такого обстрілу Наталія Ємельяненко разом із чоловіком обходить село. Вони дивляться, чи не пошкоджено газопроводи, адже він газовик, а фельдшерка навідує тих, хто живе поблизу місць, де чули вибухи, як медик — чи ніхто не постраждав.

Не завжди працює телефон. Нині багато хто скаржиться на вимикання світла, а рижівці з торішньої весни жили по три — п’ять діб без електроенергії та зв’язку.

Як каже Наталія Ємельяненко, нині найскладніше — заспокоювати людей, вселяти віру і триматися самій, не видавати страху і розпачу. Робити це важко, бо фактично щодня щось вибухає. Отже руйнуються будинки, гинуть люди. Багато селян виїхали, а ті, хто залишився, як подружжя Ємельяненків, усвідомлюють, що потрібні саме тут.

З новонародженими!

Проте є приємні миті в її роботі й нині. Вони запам’ятовуються надовго, додають сил і оптимізму. Зокрема, приймати пологи у землячок, які стоять на обліку у ФАПі і за якими Наталія Ємельяненко здійснює постійний медичний контроль. Пригадує, як торік восени вночі зателефонували від однієї з них із проханням допомогти. Викликали швидку, а її довго не було, хоч ситуація була критичною.

Медик — на велосипед і до пацієнтки. Дорогою зустріла швидку, але до лікарні їхати не довелося — перейми розпочалися в машині. Разом з фельдшеркою Оксаною Грінкою прийняли дівчинку. Якщо виїжджали вчотирьох — разом з водієм і вагітною, то повернулися вже вп’ятьох. Було це 13 жовтня, напередодні Дня захисників і захисниць України, свята Покрови Пресвятої Богородиці.

До слова, немовля назвали Наталкою, як стверджує Наталія Ємельяненко, на честь бабусі новонародженої. Можливо, збіг, хоч дуже приємний і навряд чи випадковий.

За словами Наталії Ємельяненко, нині у щоденній роботі ФАП відчуває значну підтримку центру первинної медико-санітарної допомоги, Білопільської міської ради, за сприяння якої надходить гуманітарна допомога: харчові продукти, медикаменти. Допомагають і волонтери, і підприємці. Отак завдяки спільним зусиллям у зоні особливої тривоги і небезпеки пацієнти мають усе необхідне для надання першої медичної допомоги.

Наталія Ємельяненко, як і її односельці, вірять і впевнені, що коли настануть перемога і мир, ті, хто виїхав з Рижівки, неодмінно повернуться до своїх домівок. А ті неодмінно вціліють і чекатимуть на господарів.                     

Цінність для Рижівки

Поговорили в селі із земляками Наталії Ємельяненко. Ось що розповіли вони про свого медика.

Ольга Рибалка, жителька села:«Фельдшерка — золота людина! Безвідмовна, добра. Хоч би хто попросив, завжди допоможе, вислухає, підтримає, чим є — поділиться. Якщо виклик, залишає все домашнє і поспішає до пацієнтів.

Цю сім’ю поважають у Рижівці. Наталія та її чоловік Віктор уже багато років живуть і працюють у селі, ми не уявляємо Рижівку без них. А ще Наталія Ємельяненко — активна учасниця художньої самодіяльності, чудово співає у нашому ансамблі «Рижівські дівчата». А як проникливо декламує вірші! Після війни неодмінно відновимо репетиції й виступатимемо на клубній сцені».

Володимир Відуєв, заступник голови Білопільської міської ради, уродженець Рижівки:«Жителі Рижівки цінують Наталію Ємельяненко, її щирість, професіоналізм і доброту. Я часто бачив, як вона спілкується з людьми. Не в кожної людини вистачить терпіння пояснювати одне й те саме, вислуховувати всі проблеми і претензії. Але в неї особливий дар чути людей. А ще — безвідмовність. Хоч би яка погода, хоч би які домашні проблеми турбували, завжди прийде і допоможе. Те, що вона залишилася працювати у селі, — неабияка цінність для Рижівки.

Щиро дякую Наталії Ємельяненко за її самовіддану працю, бажаю міцного здоров’я, багато років життя в рідному селі під мирним небом. А наше завдання як місцевої влади — максимально допомагати і підтримувати таких трудівниць, гідно оцінювати їхню працю».

Наталія КАЛІНІЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»