Кілька років тому до міжнародного проекту «Вугілля Донбасу на вершинах світу» внесли певні корективи. Підкоривши найвищу гору Антарктиди, донецькі альпіністи-шахтарі залишили на її холодній маківці «хліб промисловості» — вугілля, а також кристал кам’яної солі, який учасники експедиції попередньо видобули на 300-метровій глибині шахти в Соледарі Донецької області. Тобто до найбільших багатств промислового краю — металу і вугілля, які раніше ось так пропагували в усіх куточках світу, закономірно додали й сіль. Причому цей мінерал заслуговує вшанування не тільки через використання у харчовій промисловості, а й завдяки лікувальним властивостям.
Природний дар
У підземеллі Донеччини солідні запаси «чорного і білого золота» — солі залишилися відповідно від гігантського пралісу та мілководної затоки Пермського моря, які шуміли на місці теперішніх степів понад 300 мільйонів років тому. Родовище кам’яної солі площею більш ніж 200 квадратних кілометрів — одне з найбільших у світі. Унікальний і хімічний склад тутешнього дуже чистого мінералу — 98—99% NaCl і 1,2% становить майже весь набір мікроелементів таблиці Менделєєва. До речі, відомий учений свого часу побував у місцевому соляному руднику, де видобувають сіль з 1881 року. І вже тоді під враженням від побаченого він зробив такий прогноз: «Переконаний, що з часом тут будуть лікувати трудовий люд, оскільки повітря зимою і влітку однієї температури, воно насичене неймовірно корисними для здоров’я часточками солі».
Цілюща і оздоровча дія природних печер була відома ще задовго до Менделєєва, оскільки її активно використовували лікарі Давньої Греції та античної Італії. А налічує історія спелеотерапії приблизно 2,5 тисячі років. В Україні цей напрям медицини почав розвиватися майже півстоліття тому, коли в селищі Солотвино Закарпатської області відкрили республіканську алергологічну лікарню. Піонерами вітчизняної спелеотерапії були професори Михайло Торохтін, Іван Лемко, Ярослав Чонка, які разом із колегами зуміли науково об∂рунтувати перспективність цього напряму, довести його високу ефективність і підтвердити клінічними та лабораторними показниками. На жаль, через природні катаклізми кілька років тому соляні шахти в Закарпатті затопили, і нині вони вже не можуть приймати пацієнтів.
Естафету вітчизняної спелеотерапії підхопили на Донбасі — у травні 2007 року в Соледарі відкрили спелеосанаторій «Соляна симфонія» для людей, які потерпають від захворювань бронхолегеневої системи та щитоподібної залози. Оздоровчий заклад у виробках соляної шахти на глибині 288 метрів одночасно може приймати до сотні пацієнтів віком від 6 до понад 60 років. Тут практикували спелеотерапію — перебування у природних умовах мікроклімату соляної шахти і безмедикаментозний спосіб реабілітації. При цьому ефективність донецької спелеотерапії серед дорослих становила 70—85 відсотків, а серед дітей узагалі 85—95!
Поки що тільки екскурсанти
Санаторієм у Соледарі успішно керували головний лікар вищої категорії Віктор Музилєв і його заступник з лікувальної частини лікар-ендокринолог Оксана Тарановська. Згадані керівники разом із колегами-однодумцями за відносно короткий строк зуміли піднести розвиток спелеотерапії в Україні на значно вищий рівень. За цей час опубліковано понад 40 наукових робіт про ефективність цього способу лікування. Використовуючи набутий досвід, фахівці розробили технологічну карту соляного оздоровлення, куди входять понад 50 режимів спелеотерапії залежно від виду патології. А 2013 року Оксана Тарановська вперше у світі опрацювала і запровадила нову технологію профілактики і реабілітації захворювань щитоподібної залози в умовах мікроклімату соляної шахти.
Одним із головних підтверджень ефективності спелеосанаторію в Соледарі стали й позитивні відгуки пацієнтів із понад 30 країн світу(!), які змогли тут істотно поліпшити здоров’я. Здобуті позитивні результати реабілітації та лікування багатьох захворювань, перспективні наукові розробки навіть дали підстави для підготовки документів для подання до Нобелівського комітету. Утім, таким намірам і подальшій діяльності оздоровчого підземелля завадила гібридна війна, що розпочалася на території Донеччини. Восени 2014 року спелеосанаторій закрили, а всі його 90 досвідчених працівників втратили роботу.
Спершу здавалося, що призупинення оздоровчої діяльності «Соляної симфонії» — вимушений і короткочасний антракт. Бойові дії, на щастя, не дійшли безпосередньо до Соледара. Проте були й досі залишаються закономірні побоювання, що потенційні пацієнти, особливо з мирного зарубіжжя, не ризикнуть їхати у зону реального ризику для життя і здоров’я, на яку надовго перетворився Донбас.
Однак постійні звернення людей, які не приховують бажання пройти тут курс оздоровлення, свідчать про протилежні настрої. Зокрема останнім часом у тиловому Соледарі нітрохи не бракує охочих побувати на ознайомчих екскурсіях у соляному підземеллі, які влаштовують для охочих на одному з рудників «Артемсолі». До речі, свого часу, намагаючись привернути увагу до поки що незавидної долі спелеосанаторію, співробітники запросили і колишнього, і нинішнього голів Донецької обласної державної адміністрації Олександра Кіхтенка та Павла Жебрівського й провели на його території для них екскурсії. Після знайомства з можливостями і перспективами «Соляної симфонії» керівники краю висловлювалися однозначно: необхідно будь-що відновити діяльність унікального закладу, аналогів якого немає навіть у багатьох розвинених європейських країнах.
Тепер у Соледарі сподіваються, що поштовхом для подальшого розвитку унікального лікувального закладу та наповнення місцевого бюджету стане відповідне рішення на найвищому державному рівні. Наприклад, уже понад рік місцеві жителі вірять власним же розповідям про те, що ось-ось сюди має приїхати хтось із перших керівників України, який і візьме під особистий контроль розпорядження про створення на базі «Соляної симфонії» сучасного центру вітчизняної спелеотерапії. Поки що вірять.
ПРЯМА МОВА
Віктор МУЗИЛЄВ,
головний лікар вищої категорії спелеосанаторію
«Соляна симфонія»:
— Щодня до нас телефонують десятки людей із одним і тим самим запитанням: «Коли до вас нарешті можна буде приїхати?» Наших потенційних пацієнтів зрозуміти можна, адже після закриття «Соляної симфонії» люди втратили можливість пройти курс оздоровлення в соляній шахті. Не хочеться вірити, що цей перспективний напрям медицини буде втрачено в Україні назавжди. Навпаки, його потрібно активно розвивати, бо нині спелеотерапія є однією із найефективніших природних методик профілактики, реабілітації і лікування низки захворювань. І саме в Соледарі на базі місцевого родовища кам’яної солі за державної підтримки і повноцінного бюджетного фінансування можна відкрити новий центр спелеотерапії і зробити так, щоб ця прогресивна методика оздоровлення була доступною бодай для дітей, яким належить подбати про майбутній розвиток нашої держави. Діяльність такого центру медицини на 200 ліжок дасть змогу оздоровлювати пацієнтів за допомогою методики, ефективність якої вже доведено на практиці, а також створити майже 300 нових робочих місць, що повністю відповідає програмі уряду України.
Ми в Google+