Горан КЛИМЕНЧИЧ,
голова Комісії із запобігання корупції Словенії
експерт Організації економічної співпраці та розвитку
Взяти інтерв'ю в головного антикорупціонера Словенії - справжня журналістська знахідка. Тим більше, що пана Клименчича колеги небезпідставно називають заледве не залізним, людиною з нордичним характером, передусім коли йдеться про суспільне зло, котре своїм глибоким корінням проникає у всі сфери державної машини і підточує її зсередини.
З його приходом на посаду голови Національної комісії із запобігання корупції словенським правоохоронним органам вдалося заарештувати відразу двох парламентаріїв і двох міністрів. Суспільна свідомість зазнала рішучих змін. Громадяни повірили: в Словенії немає недоторканних.
Дитячі мрії збуваються
Пане Горан, що вас привело на хистку стежину боротьби з корупцією: громадянська позиція чи, можливо, особисті мотиви?
- Скорше, перше. З дитинства хотів бути поліціантом і прагнув робити благородні вчинки. Коли вже отримав освіту, став займатися улюбленою справою, то визначився з цілями у житті. Головна з них - боротьба за права людини як гуманістична ідея. А другою стала протидія корупції.
Погодьтеся, обидві - це прерогативи демократії. Та для мене, вихідця з колишньої Югославії, котра була лише напівдемократичною державою, вони є принциповими.
Мій вибір не мав нічого особистого, жодних образ, мстивості. В суспільному житті дотримувався лівих політичних поглядів, як більшість моїх родичів, котрі завжди належали до лівої партії.
Та, побувавши в багатьох куточках світу, - Латинській Америці, Азії, колишніх радянських республіках, побачив багато жертв тоталітаризму. Був свідком того, як нехтуються права людей, відчував льодяний подих корупції.
Усе це утвердило мене в розумінні, що корупційному злу треба протистояти жорстко і непохитно.
-На засіданні "круглого столу" в Комітеті Верховної Ради по боротьбі зі злочинністю ви згадали історію про великого крокодила і ящірку.
- Кілька років тому в Індонезії, країні, котру до цього важко було однозначно назвати зразком демократії, було створено антикорупційну службу. При цьому тамтешній міністр поліції завважив: "Це така собі маленька ящірка - що вона може зробити? Ось ми - великий крокодил і маємо значні можливості, а подолати корупцію навіть нам не під силу".
Та за два роки ця "маленька ящірка" викрила чимало корупційних діянь у державному управлінні Індонезії і очистила певні сектори економіки країни від хабарництва та інших зловживань.
Певна річ, коли в тій чи тій державі розпочинають наступ на корупціонерів, є ризики, пов'язані з правами людини. Але постійні корупційні утиски додають громадянам значно більше неприємностей.
І чужого научаймось
- Чи є досконалою європейська система протидії цьому суспільному злу?
- Вона не ідеальна, та все одно допоки одна з найефективніших. Хоча в світі серйозно взялися викорінювати корупцію лише 10-15 років тому, зрозумівши нарешті, що вона, як іржа, роз'їдає найміцніші демократичні засади. Рада Європи, наша Організація економічної співпраці та розвитку (ГРЕКО) якраз на правому фланзі такої боротьби.
А от Європейський Союз лише нині зрозумів, що треба серйозніше працювати в цьому напрямку: до такої позиції, зокрема, спонукали проблеми з новими членами співтовариства - Румунією та Болгарією. Тепер експерти ЄС розробляють відповідну стратегію з протидії корупції для країн євроспільноти.
- Можливо, варто запозичити досвід США?
- Гадаю, весь світ обізнаний з багатьма антикорупційними справами, які порушують американські правники. Відповідно до їхнього законодавства, всі бізнесові структури зареєстровані на Нью-Йоркській біржі, підлягають перевірці на корупційний вірус.
Та, на жаль, скопіювати ту чи ту систему боротьби з корупцією неможливо. Кожній країні треба створювати і розвивати свою. Корупція - хвороба без універсального діагнозу лікування. Допоки його не визначиш, намарне сподіватися на результат.
- Ви наголошуєте: все повинно починатися із законів...
- Так. І вони мають бути двох типів: превентивні, котрі визначають попереджувальні дії й загальну стратегію протидії. А також такі, що чітко унормовують діяльність усіх інституцій: правоохоронної системи, інституту конфлікту інтересів, фінансового контролю, контролю за діяльністю партій.
Корупція - це політичний злочин, а не звичайна вулична крадіжка. Бо той, хто вкрав з бюджету 100 тисяч євро, не зможе обгрунтувати свої дії, мовляв, немає за що жити.
Корупція - не Божий промисел
- Сьогодні ваша країна посідає 25-27-ме місце в антикорупційному рейтингу країн, який формує ГРЕКО. Це солідний результат для молодої демократії.
- І здобутий він не за один день. Ще в 1995-му ми повністю імплементували нашу судову систему до європейських стандартів. Перш ніж створити комісію, яку я тепер очолюю, протягом року формували національне законодавство з протидії корупції, сумлінно виписували кожну статтю і норму.
Нинішнім успіхом завдячуємо саме оперативним створенням структури, котра є ефективним антикорупційним механізмом, - Комісії із запобігання корупції. Коли ми лише обирали форму, розглядали близько 40 моделей такого органу, котрі існують в інших державах. Гадаєте, не було конкурентів? І міліція, і служба безпеки, і прокуратура - всі хотіли мати доступ до інформації, бути хоча б трохи "вищими" за нашу комісію.
-Пане Горан, за які злочинні діяння, якщо не секрет, вам вдалося притягнути до відповідальності таких віп-персон, як депутати чи міністри?
- Вони пов'язані з великими грішми і лобіюванням питань виділення земельних ділянок. Бачите, земля - це єдина річ, яку Бог уже не створить, і тому ми постійно переділяємо її.
-Як експерт ГРЕКО, ви, так би мовити, маєте на меті експортувати нашому законодавству "антикорупційну вакцину"?
- Мені подобається ваша країна, я люблю Київ і тому хотів би, щоб демократичні зміни у вас відбувалися швидше.
Уперше аналізувати українське законодавство по боротьбі із злочинністю мені довелося ще 2004-го. З того часу у вас кілька разів змінювався уряд, але боротьба з антикорупційними проявами, на жаль, розгортається дуже повільно.
Зрозумійте, шановні колеги: не буде реформ у цій сфері -намарно чекати змін в економіці, солідних інвестицій, надійних партнерів для України. Індекс корупції тієї чи тієї країни - це те, з чого в Європі розпочинається бізнес.
Сподіваюся, що ваша країна зрушить з мертвої точки антикорупційне законодавство, закони запрацюють. Ми будемо допомагати вам у цьому. Маємо надію на ефективну діяльність новоутворених структур - Урядового уповноваженого та бюро з антикорупційної політики.
Три застороги від Клименчича
-Як відомо, справа, котрою ви займаєтеся, не лише складна й відповідальна, а також пов'язана з певними загрозами. Скажіть чесно: чи буває страшно головному словенському антикорупціонерові?
- Я був поліцейським і добре володію вогнепальною зброєю. Та якщо говорити серйозно, то є три причини, що не дають права мені і моїм колегам виконувати свою роботу.
Перше - дискредитація, але якщо ти в житті не робив нічого протизаконного, то це зробити складно. Готуйся, що на тебе намагатимуться "вішати брехню", але вона не зачепиться на мундирі чесної людини.
Друге - підкуп, та коли ти не брав малого хабара до цього, то не заплямуєш свою репутацію й надалі.
Третє - ймовірність фізичної розправи. На щастя, Словенія - країна з низькою злочинністю і демократичні принципи вже міцно утвердилися в нашому суспільстві.
-Та все-таки наше побажання "Бережіть себе" вам у житті не завадить?
- Певна річ. Цього навзаєм бажаю і вам.
ДOСЬЄ "УК"
Горан КЛИМЕНЧИЧ. Словенець, 39 років, освіта вища. Працював у Міністерстві внутрішніх справ, відповідав за роботу поліції та внутрішньої безпеки. Нині Голова антикорупційної комісії Словенії. Експерт ГРЕКО, доктор права, викладач Люблянського університету.