Відмова від позаблокового статусу — закономірне рішення, але потрібно щонайменше п’ять років, зазначають фахівці з військових питань та політики, перш ніж буде прийнято остаточне рішення, яким шляхом ітиме Україна й чи стане вона однією із країн — членів НАТО.
Потрібно пройти довгий шлях
«На черзі ухвалення стратегії національної безпеки, потім військової доктрини та інших документів, які визначатимуть, як ми будуватимемо свою обороноздатність, — розповідає директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак. — Насправді вже військова доктрина визначить, як і з ким ми збираємося воювати. Сподіваюся, що у військовій доктрині буде закріплено позицію, на якій нині наполягають експерти. Йдеться про те, що Україна залишає за собою можливість гарантувати свою національну безпеку і недоторканність території у складі військово-політичних блоків або регіонально-оборонних утворень. Тому що спочатку можуть з’явитися думки про об’єднання, як-то Вишеградська четвірка. Або, можливо, ми в складі таких найближчих нам союзників, як Польща, Литва чи інші Балтійські держави нарощуватимемо свою загальну архітектуру, а вже потім переходити до НАТО».
За словами Валентина Бадрака, автоматично нас ніхто не прийме до Альянсу лише тому, що ми оголосили про позаблоковий статус. Потрібно пройти довгий шлях. І передусім на цьому шляху Україна повинна вирішити завдання побудови такого оборонного потенціалу, який вже сам по собі, без НАТО, буде сильним чинником стримування будь-якої агресії, зокрема з боку Російської Федерації або будь-якого об’єднання, яке Російська Федерація до себе постарається прив’язати.
Експерт вважає, що Україні знадобиться не менш ніж 5—7 років, щоб провести реформи й виконати умови для того, аби мати змогу приєднатися до НАТО.
«Це той період, за який Україна здатна буде створити збройні сили нового типу, військові формування в силових структурах, і безумовно, потужніші державні інституції, які відповідають за не силові чинники розв’язання завдань (розвідка, контррозвідка). Завдань перед Україною дуже багато. І в НАТО це, безумовно, розуміють.
Якщо буде політична необхідність переформатування всієї системи безпеки, то можливо, що Північноатлантичний альянс може скоротити цю дистанцію, — каже експерт. — Але тільки з урахуванням політичної вигоди для самого Альянсу».
Відповідаючи на запитання, чи може країна взагалі відмовитися від приєднання до блоку, чи все-таки варто рухатися саме в цьому напрямку, Валентин Бадрак підкреслив, що у будь-якій ситуації гарантувати безпеку будь-якої держави у складі військово-політичного блоку завжди краще, ніж поодинці. Можна буде витрачати менше коштів на оборону.
«Наприклад, нині спостерігаємо ситуацію, коли для Балтійських держав, які входять до складу НАТО і не мають військової авіації, забезпечують охорону та оборону повітряних кордонів, — каже він. — Ось такі обмінні процеси відбуваються всередині блоку. Це дає змогу розв’язувати завдання безпеки тривалий час. Важко одразу купити тридцять літаків, особливо коли не маєш на це коштів. А наприклад за системою ППО можна продовжити цю ситуацію на півтора десятиліття. Відповідно розв’язувати завдання комплексно».
Крім того, за його словами, НАТО — це насамперед військово-політичний блок. Вступ до нього дасть змогу Україні вирішувати політичні питання набагато успішніше і мати більшу вагу на міжнародній арені.
Маємо унікальний шанс
Екс-голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Юрій Кармазін зазначив, що закон, який скасовує позаблоковий статус, потрібно було ухвалювати значно раніше. «Якби його ухвалили в лютому чи в березні цього року, то в країні могла б бути цілком інша ситуація. Це дало б змогу нам претендувати на роль особливого партнера, союзника Сполучених Штатів Америки поза НАТО й мати дієву підтримку, з огляду на події у східних регіонах», — заявив він.
На його переконання, маємо унікальний шанс, минаючи ПДЧ, вступити до НАТО, але для цього потрібно продемонструвати нові стандарти державної політики, подолати корупцію, а тим народним депутатам, які ще досі ведуть бізнес на території Російської Федерації, від нього відмовитися.
Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко зазначає, що питання вступу до НАТО залежить від політичної волі й бажання провести реформи максимально швидко. Він підкреслив, що реформа системи безпеки та оборони містить не тільки військові перетворення, а й політичну і юридичну частини.
За його словами, потрібно вже найближчим часом розпочати переговори з країнами НАТО про надання Україні плану дій щодо членства в цій організації.
Перші кроки в напрямку реформ уже зроблено, переконує політолог Тарас Чорновіл. «Янукович свого часу ліквідував таке поняття в українському законодавстві, як стратегічний курс на інтеграцію в євроатлантичну спільноту. Нині цей курс відновлено, і це означає, що ми змінюємо наше законодавство згідно зі стандартами, прийнятими у країнах — членах НАТО. Вони багато в чому збігаються зі стандартами, яких від нас вимагає Угода про асоціацію з ЄС, тому маємо продовжити те, що робили до ухвалення цього закону.
Що стосується зміни військових стандартів, то ми це і так уже давно робимо. Колись у нас були роти, батальйони, полки, девізії. Останніми роками ми перейшли на натовську систему бригад», — пояснює він, нагадуючи, що остаточне слово має сказати суспільство, коли питання щодо вступу в НАТО буде винесено на референдум.
«Ще після Бухарестського саміту 2008 року було заявлено, що двері НАТО для України відчинені. Ця позиція залишається до сьогодні, й генсек це підтвердив, — зауважує Євген Марчук, якого нещодавно призначено головою Міжнародного секретаріату з безпеки і цивільної співпраці Україна — НАТО та Україна — ЄС. — Проте Україна не може сьогодні відразу подавати заявку. Це приблизно те саме, як учень третього класу прийде в РАЦС та скаже, що хоче женитися. Є відповідні правила та підготовка. Україні потрібно буде пройти важкий шлях, якщо вона вирішить стати членом військово-політичного блоку. НАТО — це система, яка об’єднала 28 країн, щоб у них не було війни, щоб вони почувались у безпеці. Українська ситуація має воєнний компонент. Ясна річ, що 28 країн (а це відповідно 28 парламентів та глав держав) не дуже зацікавлені мати воєнну проблему та її розв’язувати. Тому Україні потрібно посилено працювати. Але я переконаний, що дорогу подолає той, хто йде».
Про реформи нагадав українському керівництву і Генсек Альянсу Єнс Столтенберг. Він очікує передовсім зміни в оборонному секторі, у сфері боротьби з корупцією та держуправлінні. Лише після цього в НАТО будуть готові прийняти заявку від України. Скільки триватиме цей процес, Столтенберг прогнозувати не береться.