ПЛАНИ
Україна розглядає варіант реверсного використання частини ГТС
Нещодавно стало відомо, що найближчим часом керівництво НАК «Нафтогаз України» планує підписати з німецькою компанією RWE короткостроковий контракт на поставку в Україну через трубопроводи Словаччини спотового газу, купленого на одному з європейських хабів. Угода стане пробним каменем. Вона розрахована на невеликі обсяги поставок — імпорт з Європи становитиме близько 3 мільйонів кубометрів газу на добу. Власне цей факт уже знаковий, адже з’являється альтернатива постачання газу з Росії, що певною мірою може вплинути на подальші позиції України в переговорному процесі з «Газпромом» і створить реальну можливість вперше використати вітчизняну ГТС у реверсному режимі, тобто імпортувати в Україну газ трубопроводами не лише з РФ, а й з ЄС. І якщо ця спроба буде вдалою, то цілком логічним стане й продовження історії, аж до укладання контрактів на зберігання європейськими покупцями газу в українських ГТС. Це також може бути реальним кроком до диверсифікації джерел і напрямків газопостачання в Україну, що в результаті може знизити ціну імпортного газу на вітчизняному ринку.
Технічна можливість
Редакція DT.UA, яка має копію проекту рамкової угоди та відповідних контрактів, покликаних забезпечити угоду «Нафтогазу» з RWE, інформує, що проект цього документа разюче відрізняється від договору купівлі-продажу від 19 січня 2009 року, укладеного між «Нафтогазом» і «Газпромом». З юридичної точки зору, як свідчать спеціалісти міжнародного торгового права, з якими консультувалася редакція DT.UA, рамкова угода «Нафтогазу» з RWE є досить збалансованим документом. У цілому права та зобов’язання кожної зі сторін — паритетні й не обтяжені надмірними або нерозумними умовами.
Проте у рамковій угоді є низка положень, які потребують додаткового аналізу і уточнень, констатують фахівці. Згідно з нею «Нафтогаз» купує блакитне паливо у пункті поставки Вельке Капушани на території Словаччини.
Донедавна це означало, що газ, придбаний «Нафтогазом» у Європі, не може бути поставлений в Україну, бо ГТС Словаччини не могла одночасно функціонувати і в аверсному (для доставки «газпромівського» газу в Австрію та інші країни ЄС), і в реверсному режимі (для поставки купованого «Нафтогазом» газу в Україну). Тобто раніше «Нафтогаз» технічно міг транспортувати придбаний газ у ЄС. Але наприкінці січня — початку лютого «Нафтогаз» відновив і з’єднав з усією системою два наявні трубопроводи, прокладені раніше (як резервні) паралельно експортним у напрямку Словаччини. І тепер з’явилася технічна можливість одночасно експортувати й імпортувати газ через Вельке Капушани. Правда, для цього треба буде укласти угоду зі словацькою компанією Eustream про транзит газу через територію Словаччини. І тут виникають певні проблеми. Крім додаткових фінансових витрат для «Нафтогазу», транзит через Словаччину вимагатиме якщо не офіційного, то як мінімум фактичного погодження з «Газпромом», який 2008 року уклав з компанією Eustream угоду про транзит газу територією Словаччини на період до 2028 року на умовах «качай або плати». Отже, постає питання, чи знайдеться у словацькій трубі місце для «нафтогазівського» газу. Цей момент треба чітко визначити.
Монопольні «обійми» нам ні до чого
Підсумовуючи, можна констатувати, що рамкова угода між «Нафтогазом» і RWE, можливо, є лише однією з ланок планованого більш масштабного проекту. Є підстави сподіватися, що реверс української ГТС для імпорту газу з півдня і заходу українська сторона розглядає як цілком реальну перспективу на майбутнє. Адже відомо, що Україна провела переговори з Туреччиною і Болгарією на предмет використання одного з турецьких LNG терміналів, щоб потім організувати поставку газу через ГТС Болгарії в Україну. Загалом ні Туреччина, ні Болгарія не заперечують. Болгари останнім часом модернізували свою ГТС і проклали паралельно експортним газопроводам труби, які дадуть змогу транспортувати газ у реверсному напрямку до Румунії. Тож якщо Україна домовиться з Румунією організувати реверс газу, як наслідок, матимемо нове альтернативне джерело. Простіше, звичайно, було б організувати реверс через Молдову. Але молдовську ГТС на 50% контролює «Газпром», тож навряд чи в цьому напрямку «Нафтогаз» досягне якихось суттєвих зрушень. Щоправда, коли говорити про транзит через Болгарію і Румунію, то тут теж виникатимуть питання з «російським» підтекстом. Але головне з них — де і за якою ціною Україна може реально закупити газ для реалізації цієї схеми? Можливо, у перспективі, це буде азербайджанський газ або навіть туркменський. Загалом ми почали пошуки диверсифікації джерел постачання газу і хочемо реально позбутися міцних монопольних обіймів нашого північного сусіда.
ТОЧКА ЗОРУ
Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ,
незалежний енергетичний експерт:
— Останнім часом у низці українських ЗМІ з’явилась інформація щодо підготовки проекту рамкової угоди та відповідних контрактів між НАК «Нафтогаз України» та німецькою нафтогазовою компанією RWE. Слід зазначити, що цей проект має достатньо важливе стратегічне значення для подальшого розвитку газових взаємин у трикутнику Україна—Європа—Росія. По-перше, Україна стає повноправним гравцем на європейському ринку спотового газу. Це має велике репутаційне значення для нашої країни на міжнародній арені, адже протягом останніх років Україна набула репутації «чорної газової діри», де зникає російський газ.
По-друге, спотовий газ з Європи — найшвидший та найменш витратний варіант отримання альтернативного джерела постачання вуглеводнів в Україну. І будівництво термінала з приймання зрідженого газу, і розробка родовищ сланцевого газу потребують досить багато часу та значних інвестиційних вкладень. Водночас можливість отримання надлишкових обсягів газу, які з’явились на європейському ринку після «сланцевої революції» у США, не потребує ні надмірних капіталовкладень, ні багато часу для будівництва необхідної інфраструктури.
Найголовнішим у майбутньому співробітництві України з Європою є російський чинник. Скоріше за все «Газпром» буде всіляко протидіяти намаганням України вийти на європейський ринок. Інакше російський монополіст втратить не тільки монополію на постачання газу в Україну, а й буде змушений визнати брак альтернативи українській ГТС, а саме підземних сховищ газу (ПСГ). У разі, якщо Україна виступатиме повноцінним гравцем на європейському ринку газу, вона зможе використовувати ПСГ на власний розсуд, зокрема запропонувати європейським компаніям зберігати власний газ, для підняття його в зимові періоди пікового навантаження, для запобігання виникненню дефіциту російського газу, як це відбувалося нинішньої зими. Це справді «шах» для Москви, де добре розуміють, що без українських ПСГ «Газпром» буде не в змозі виконати свої контрактні зобов’язання перед Європою. Саме тому вже найближчим часом можна очікувати контрдій з боку Росії для збереження існуючого на сьогодні порядку речей у газових взаєминах з Україною.