Уже понад місяць при Свято-Успенському соборі в Полтаві діє добровільне громадське об’єднання «Батальйон небайдужих», що надає всебічну допомогу нашим військовим на Донбасі. Кожного дня його лави поповнюються новими людьми, а курує його архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. Кілька разів на тиждень волонтери відвозять нашим захисникам продукти, речі, пристрої нічного бачення, які люди приносять до храму або які закуплені за кошти, перераховані полтавцями на банківську картку, зареєстровану на ім’я архієрея. При цьому волонтери звітують на своїй сторінці у Фейсбуці про всі грошові надходження й витрати. Дякують за пожертви і подарунки для військових конкретним людям.
Наприклад, волонтер Наталія Святцева пише: «Дякуємо кожному, хто став до лав Полтавського батальйону небайдужих. Молимося за кожну руку, за кожне невтомне серце. Цінна в цій праці кожна людина, кожен голос, кожне щире слово… Сьогодні завантажили дві машини. Це не наша заслуга — це Божа правиця торкається ваших сердець і працює над єдністю нашого народу. Підтримки очікують 10 підрозділів у зоні бойових дій. Було б неправильно намагатися перерахувати усіх, хто приходить щодня до Свято-Успенського собору і приносить допомогу. Ми просто не знаємо імен більшості людей, які своєю щирістю стають до лав Полтавського батальйону небайдужих. Але вражають деякі випадки і зворушують до самого серця. Пані Алла, яка живе на Леваді, дізналася про нас з Інтернету, вона напекла ящики рогаликів, зібрала не один мішок овочів і попросила, щоб ми, у разі необхідності, знову зателефонували їй. Вона готова разом зі своїми подругами допомагати нашим захисникам. Саме молитвами і руками простих людей робиться основна справа нашого Полтавського батальйону небайдужих!»
Активно допомагає захисникам віднедавна і полтавчанка Ольга Ковтуненко, яка чужий біль сприймає немов власний, адже її колись збив мотоцикліст. Жінка зібрала й принесла для бійців одразу кілька пакетів із милом, шампунем, чаєм та кавою. Ці гостинці вже доправлено у військову бригаду під Чугуїв, а звідти, розповіла волонтер Наталія Гранчак, повний бус із продуктами і речами, зібраними на Полтавщині, попрямував до львівських десантників. Потім усе це запакують і скинуть з вертольотів нашим військовим у визначених місцях на Донбасі.
Тільки в суботу повну машину відвезли під Чугуїв, а вже у понеділок у Свято-Успенському соборі знову пакували чергову партію благодійної допомоги. За словами Наталії Гранчак, цього разу вантаж буде у два з половиною рази більший. Розповідали волонтери і про те, що з Решетилівки люди передали для військових 35 трилітрових банок із консервованим салом. А громада Семенівки зібрала допомоги майже дві тонни. Все це добро перевозить на схід своїм авто волонтер «Батальйону небайдужих» Володимир Лимар. Раніше він заправляв бус власним коштом, а нині пальним допомагає один місцевий підприємець. Також нині волонтери збирають кошти на придбання тепловізора.
Часто люди, які приносять допомогу для військових, не називають своїх імен. Але в соборі все одно дізнаються їхні імена та моляться за них Богові.
Загалом же в області багато людей займаються цією богоугодною справою. Показово, що навіть генеральний директор ПАТ «Миргородкурорт» Олександр Гавловський вручену йому цими днями обласну премію імені М.В. Скліфосовського віддав на потреби українського війська. А депутати облради на своїй сесії для батальйонів територіальної оборони «Полтава» та «Кременчук», у яких нині служать 400 новобранців, виділили 5 мільйонів гривень.
Вдячні військові й окремим народним депутатам від Полтавщини.
— Коли техніка, випущена з конвеєра ще на початку 1990-х років, почала ламатися, перший, до кого ми звернулися по допомогу, був народний депутат Валерій Головко, — розповідає командир батальйону «Полтава» підполковник Іван Петренко. — На наше звернення земляк відреагував миттєво. Допоміг фінансово, отримані кошти ми витратили на ремонт та купівлю запчастин. За власні кошти Валерій Анатолійович також придбав для бійців батальйону 6 бронежилетів, на наше прохання закуповує пристрої нічного бачення. Він каже, що вважає це своїм громадянським обов’язком.
— Справді, намагаюся допомогти військовим формуванням та загонам територіальної оборони, — розповідає Валерій Головко. — Не важливо, чи це батальйон «Дніпро», чи «Полтава»: відгукуюся на прохання тих, хто звертається. Щоб наші військові, правоохоронці воювали не з саперною лопаткою. А їм сьогодні потрібне озброєння, бронежилети, навіть елементарні простирадла, білизна, оргтехніка та канцтовари. Зараз якраз закуповуємо пристрої нічного бачення для бійців батальйону територіальної оборони «Полтава», про які просили хлопці. До речі, депутати нашої фракції у парламенті прийняли рішення перерахувати свою зарплату за останній місяць на потреби української армії. Я це вже зробив.