У 1996 році я (працював тоді на телебаченні) майже тиждень перебував у творчому відрядженні у Швеції. Завдання — мав підготувати відеоматеріали про проходження студентами одного з українських аграрних вишів виробничої практики у фермерських господарствах Берг комуни (територіально-адміністративна одиниця Швеції — щось на зразок нашого району) північної провінції Ємтланд.
Звісно ж, відрядження видалося цікавим і пізнавальним й знайшло своє відображення в чотирьох 20-хвилинних фільмах про Швецію, які демонструвалися по українському телебаченню. Але сьогодні я хочу поговорити не про це: знайомлячись із діяльністю фермерських господарств, паралельно ми вивчали й життя та побут місцевого сільського населення. Мене, наприклад, найбільше тоді (1996 рік, в Україні занепад) вразили шведські магазини: у холодному як для провінції Ємтланд вересні на прилавках лежали великі красиві… полуниці. Не такі смачні, щоправда, як наші, але запашні й свіжі!
Я тоді спробував «підколоти» продавця і сказав, що хочу купити в нього кілька ящиків цих ягід. Того моє замовлення не поставило в глухий кут і він спокійно відповів, що зможе надіслати товар… завтра. Залиште лише свою адресу…
Коли ми повернулися додому, я, дивлячись на бідненький асортимент наших магазинів, із сумом подумав, що Україні до такого сервісу ще ой як далеко! Але минуло якихось 20 років, і наші полуниці стали затребуваними в Європі. Торік, наприклад, за кордон експортовано було рекордних за всю історію незалежної України 454 тонни!
І похвалитися вітамінним експортом наша держава сьогодні може: 2017-го, наприклад, у країнах ЄС було успішно продано українських ягід та фруктів на 641 мільйон євро! При цьому експерти Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН ФАО (Food and Agriculture Organization, FAO) особливо відзначили натуральність і високі смакові якості українського товару.
Шведські фермери, до речі, які приїхали до України з візитом-відповіддю, це теж підтвердили: вони (в прямому розумінні) не вилазили з грядок на дачі мого знайомого і поїдали там усе, що росло, навіть не миючи. Чого ж на городі не було, гості зі Скандинавії купували на базарі.
Після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і створення зони вільної торгівлі наших виробників овочів, фруктів та ягід почали цінувати у Старому світі. Відтак в українців з`явилася хороша можливість збільшити обсяги експорту власної продукції й розширити канали її збуту в країнах Європейського Союзу.
Експерти ФАО сьогодні особливо виділяють зростаючий експорт українських вишень, черешень, малини (лише з березня по липень 2017-го останньої продано за кордон 3,4 тисячі тонн), лохини. Ніжні ягоди, схожі на чорницю і зібрані в екологічно чистих лісах Волинської області, цінуються в Європі особливо, бо приносять велику користь організму людини. Лохину радять вживати передусім майбутнім мамам як джерело фолієвої кислоти, необхідної для правильного розвитку всіх органів плоду і системи кровотворення. Як стверджує Вікіпедія та дослідники із США, ця ягода володіє чудовою антиоксидантною властивістю, найвищою серед плодів, що дає змогу упереджувати розвиток онкологічних захворювань, хвороб кровообігу, зберігати молодість шкіри й гостроту зору.
Окрім того, Україна експортувала торік (дані аналітиків Українського клубу аграрного бізнесу) 6,2 тисячі тонн яблук, або 97% всього «фруктового» експорту, 11,3 тисячі тонн інших плодів та горіхів. Це сприяло надходженню до державного бюджету 7,5 мільярда доларів.
Серед активних торгових партнерів, які суттєво збагатили Україну торік, Єгипет та Індія. Цим країнам ми продали товарів відповідно на 1,5 та 1,8 мільярда доларів. Причому Індія імпортувала з України серед іншого й овочі.
У цілому ж, світ по достоїнству оцінює продовольчі можливості України. Заступник голови Регіонального представництва та координатор регіональних стратегічних програм згаданого вже ФАО Раймунд Йеле зазначає, наприклад, що родючі українські ґрунти є запорукою зростання експорту органічної продукції. Єдине, що ще потрібно зробити для цього, — збільшити кількість селянських господарств, сертифікованих відповідно до стандартів та норм, дійсних для органічного землеробства в країнах ЄС.
Щоб ці господарства працювали ефективніше (так, як, наприклад, у Швеції), пан Йеле пропонує державі «…підтримати дрібних землевласників у придбанні ними краще облаштованих ферм із невеликими наділами землі, що дасть можливість підвищити їхню конкурентоздатність».
До речі, ФАО підписав з Україною угоду про співробітництво на чотири роки. Це повинно сприяти покращенню бізнес-клімату в нашій державі, розвитку агропродовольчих ланцюгів, раціональному використанню природних ресурсів (земельні, водні, лісові, рибні, генетичні ресурси), розширенню доступу до ринків та підвищенню рівня продовольчої безпеки.