Весна робить перші кроки. А тепла пора спонукатиме нас до подорожей. Що ж завжди зацікавлює, тішить і живить душу туриста, попри пори року, а в час карантинних обмежень поготів? Звісно ж, природа. На Тернопільщині старовинне місто Кременець обрали для втілення проєкту «Туристичні магніти» України. Важлива складова туристської привабливості цього міста — Національний природний парк «Кременецькі гори», який має найбільшу кількість екскурсійних екологічних маршрутів.

Тут вісім таких маршрутів, загальна протяжність становить 25 кілометрів. Ведуть вони до гір Уніас, Данилова, Замкова, Божа, Вовча, скель Словацького. Про чисті джерела також не забувають, як і про стежки давнього Кременця. Прокладено в парку чотири велосипедні маршрути, якщо забажати ними проїхати, то треба буде здолати понад 200 кілометрів.

До скель Словацького

Деякими екостежками парку з великим задоволенням я пройшов торік улітку і взимку цього року. Враження чудові. Хочу розповісти коротко про три об’єкти, які туристам мають бути до снаги.

Від адмінбудівлі парку найкоротша дорога до скель Словацького. Гору цю здавна називали Драбанихою. За переказами, її дуже любив Юліуш Словацький, видатний польський поет, який народився 4 вересня 1809 року в Кременці. Цьому місту він присвятив чимало творів, у яких оспівував природу тутешніх гір. Тож тепер Драбаниха більш відома як скелі Словацького.

За словами знаної на Тернопіллі екскурсовода Оксани Ленчук, маршрут «До скель Словацького» працівники парку цілковито підготували для туристів. Приємно йти лісовими стежками. Зроблено все, щоб мандрівники не травмувалися. Маршрут не лише для молодих, а й для людей з певними захворюваннями, літніх. Пані Оксана каже, що залюбки привезе сюди туристську групу, щойно її учасники забажають.

Тут можна побачити цікаві рослинні угруповання, унікальні папороті, самі скелі Словацького, опинитися серед височезних буків, яким понад сто років, а деякі екземпляри сягають двох століть. До слова, ця місцевість — найпівнічніша в Україні межа поширення бука. Крім того, що дізнаєтеся, скільки води втримує коріння цього дерева, почуєте чимало захопливого про тутешній рослинний і тваринний світ.

Оксана Тимошенко, начальниця відділу еколого-освітньої роботи парку, зізнається, що безкінечно говорила б про місцеве птаство. Певна річ, обов’язково розповість про найменшу пташку в Україні золотомушку жовточубу. Це створіння позаторік виявили й тут. Пташка набагато менша за горобця, але дуже дружелюбна до людини.

Припутень, лісовий голуб теж уподобав ці місця. Чим він знаменитий? У світі існує сім видів птахів (один з них у Кременецьких горах), які вигодовують пташенят молоком. Але воно не з молочних залоз, як у ссавців. Рідиною, схожою на молоко, пташенята живляться з гортані самки. І це, звісно ж, припутень.

У мандрах до скель Словацького цікавинкою мають стати відвідини найвищої точки Кременецьких гір, на якій розміщено геодезичний пункт Кременець. Є тут елемент пам’ятки науки й техніки міжнародного значення — дуга Струве. Із напису на гранітній плиті, яку тут встановили, дізнаєтеся, що 15 липня 2005 року дугу Струве внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Рукотворні катакомби

Якщо скелі Словацького — вже відомий еколого-туристський маршрут, то Кременецькі каменоломні або, як їх ще називають, катакомби тільки відкривають для мандрівників. Щонайменше ці рукотворні печери мають вік пів тисячі років. Кажуть, що камінь звідси стали брати приблизно в XV столітті, хоч деякі історики схиляються до думки, що його використовували для будівництва замку в Кременці. Достеменно хіба відомо, що мацеви (надгробки) на місцевому єврейському цвинтарі вирізано саме у цих каменоломнях. Мабуть, добували тут камінь і для спорудження храмів та деяких будинків у місті впродовж XVI—XVIII століть.

Як твердить Оксана Тимошенко, ці рукотворні печери за останні 10 років досліджуватимуть удруге. Чотири роки тому їх визнали безпечними для перебування людей. Відтоді сюди ходять групи туристів.

Катакомби — це цікава атракція. Загальна протяжність залів — майже три кілометри. До 2016 року цей об’єкт не був туристським, а залишався занедбаним. У межах ґрантової програми працівники Національного природного парку звідси вивезли чимало сміття. Упродовж цих років навесні та восени організовують волонтерські акції, щоб прибрати катакомби.

Цей об’єкт поки що ні в підпорядкуванні міста, ні місцевого Державного історико-архітектурного заповідника, ні Національного природного парку «Кременецькі гори». Щоправда, вулицю та гору Сичівка, де розташовано катакомби, внесено у проєкт на розширення території парку. Але цей документ має затвердити Кабінет Міністрів.

Якщо господарем цих каменоломень стане парк, то, за твердженням Оксани Тимошенко, їх аж ніяк не зачинять для містян чи туристів. Проте треба подбати про ґратовані двері, щоб люди не залишали сміття, не розпалювали багать і кажани могли вільно пересуватися.

На вершині гори можна побачити цікавих птахів, комах і навіть рослини. Тобто ця територія цінна у природоохоронному сенсі.

Після відкриття каменоломень тут працювали наукові експедиції. Столичні науковці досліджували мікофлору й виявили понад 50 видів грибів. З’ясувалося, що в Європі проводять генетичні дослідження одного з цих грибів як такого, який вперше виявлено в Україні. Чи підтвердиться це припущення, не відомо. Щороку із 2017-го науковці з Києва вивчають і ведуть облік кажанів.

Кременецькі катакомби — об’єкт, подібного до якого більше немає на Тернопільщині. Оксана Тимошенко каже, що Національний природний парк із часом планує організувати у цих каменоломнях артсемінар. Адже розписи на таких стінах дуже цікаві. Після творінь художників катакомби могли б стати і природним, і туристським, і мистецьким об’єктом.

У долині 13 криниць

«До чистих джерел» — новостворений маршрут завдовжки майже 3 кілометри. Його облаштовують неподалік села Угорськ, підпорядкованого Шумській ОТГ. Олександр Іщук, інспектор з охорони природозаповідного фонду, каже, що урочище, яким тепер проклали туристські стежки, колись називали «Дев’ять криниць». До Другої світової війни вище від нього було село, що налічувало 50 господарств. Але згодом усіх звідси виселили, бо прокладали дорогу, яка, до слова, нині популярна серед тих, хто любить мандрувати лісовими гірськими шляхами автомобілем чи велосипедом.

Працівники парку під час упорядкування цього маршруту зробили спробу поєднати туризм із природоохоронною діяльністю. Одне джерело впорядкували та обладнали поряд місце відпочинку для туристів. Із ще одного охоче п’ють воду тутешні звірі.

Як написано на інформаційних щитах, на маршруті можна спостерігати за процесом повернення природи до первинного стану через численні повалені та старі дерева. Тут рай для птахів і творчих мандрівників. Рослинний світ цієї місцевості готовий вас дивувати в будь-яку пору року. Цікаво, що доки облаштовували маршрут, у долині дев’яти криниць виявили їх ще кілька, і нині відомі місця витоку 13 джерел.

Назви джерелам ще не дали. Оксана Тимошенко каже: щойно маршрутом зацікавляться туристи, оголосять конкурс на найкращу назву джерел, проведуть біохімічний аналіз води. Вона впевнена: вода, яка витікає з-під вершин гори, не може бути недоброю та неякісною, бо не встигла ніде забруднитися. Вище від цих шарів лише чистий ліс і немає ні поселень, ні підприємств, ні смітників.

Екостежка «До чистих джерел» не запропонує історичних чи архітектурних пам’яток, а запрошує милуватися природою, її красою, звертати увагу на унікальність екологічної будови гір і побачити в одному місці багато джерел. Це в карантинних умовах дорогого варте. Таку картину можна спостерігати хіба в Карпатах.

ПРЯМА МОВА

Ростислав ЯЦКІВ,
заступник начальника управління туризму облдержадміністрації:

— На розгляд Державної агенції розвитку туризму України наше управління подало 15 туристських магнітів. Обрали три найкращі об’єкти із п’яти напрямів. До цього проєкту рекомендували Кременець. Це не лише старовинне місто з численними історичними, архітектурними та культурними пам’ятками. Воно лежить поряд з великими туристськими маршрутами, недалеко від замків Луцька й Дубна, через місто веде шлях зі Львова до Одеси. А Національний природний парк «Кременецькі гори» — гармонійне доповнення, адже тут найбільша кількість екскурсійних екологічних маршрутів.