АКТУАЛЬНО. Те, що куріння здоров’я не додає, відомо всім. І ніби борються з палінням у всьому світі. Але чому століттями людство не може здолати цю шкідливу звичку? У кожного відповідь своя. Часом логічна, аргументована. Буває й популістська, бо приховує якісь чи чиїсь інтереси. Найбільш об’єктивні в цьому соціологи й аналітики. Вони просто досліджують проблему, ту ж тютюнову, й говорять про її актуальність чи ні мовою цифр, які є найбільш переконливими.
Ось приклад. У серпні-вересні 2011 року «Бюро статистичного аналізу» проводило Національне соціологічне дослідження. Методом телефонного опитування було визначено думку 1000 респондентів віком 18 років і старше. Результати презентують національну громадську думку з абсолютною похибкою на рівні 3,5–5%. Опитування проводилось у найбільших містах України. Згідно з результатами опитування, найактуальніші для українців економічні проблеми. Так, очолює список зростання цін на продукти харчування і комунальні послуги — 40%, не менш актуальною проблемою для респондентів є низький рівень зарплат та пенсій — 39%, 35% опитаних назвали проблему занепаду національної економіки, 4-ту і 5-ту позицію сумного рейтингу займають безробіття і корупція, відповідно по 31%. Цікаво, що проблеми мови та тютюнокуріння, на яких постійно спекулюють деякі громадські активісти, турбують лише 1% українців.
Напрошується висновок, що всі антитютюнові заходи, які проводились і проводяться в державі, малоефективні і мало кого хвилюють. Чому?
Говорили-балакали, сіли — заплакали
З давніх-давен педагоги твердять, що виховання забороною — не найкращий, а в багатьох випадках навіть шкідливий метод. А саме він найактивніше практикується. При цьому ті, хто організовує антитютюнові кампанії, забувають про необхідність підвищення культури суспільства в цілому і кожної людини зокрема. Адже від її рівня людина робить свій життєвий вибір. Та, будемо справедливі, не тільки від нього. Багато залежить від моралі, яка панує в суспільстві, та матеріального становища його членів. Нині ж навіть у благополучній Англії прем’єр-міністр після вуличних погромів заявив про деградацію суспільства. Одна з причин цієї катастрофічної картини сьогодення — неймовірний розрив у доходах, а отже і якості життя, між багатими і бідними. Така поляризація суспільства швидкими темпами відбулась і продовжує набирати обертів в Україні. У більшості населення одна проблема: «Як вижити?» Зрозуміло, що людині, в якої бракує коштів на найнеобхідніше, абсолютно байдуже, яка антитютюнова чи інша кампанія проводиться. А економічна ситуація в державі така, що виховні заходи не діють.
Тому, переконана керівник «Бюро статистичного аналізу» Марія Чернова, за результатами дослідження можна зробити висновок, що потрібно перш за все сконцентрувати державні зусилля на розв’язання економічних проблем: призупинити зростання цін, підвищити заробітну платню та пенсії, забезпечити зростання економіки країни та надати людям робочі місця й знизити рівень корупції — саме ці проблеми найбільше турбують наше суспільство.
Тобто життя маємо зробити таким, аби кожна людина сама зрозуміла і зробила висновок, чого в житті вона має позбуватись. Коли вона думатиме так, ефективними стануть і заходи антитютюнової кампанії. Звичайно, не треба чекати, коли настануть сприятливі для такої роботи умови. Їх слід створювати вже зараз. Дбати про це, в першу чергу, мають депутати Верховної Ради, які зобов’язані не лише приймати закони, але й прогнозувати корисність для держави. Поки що вони йдуть найлегшим але найменш ефективним шляхом — тотальні заборони і підвищення цін на цигарки.
Дорожче не означає краще
— З 2008 по 2011 рік ВерховнаРада, — розповідає президент «Української торгово-промислової конфедерації» Володимир Демчак, — прийняла чотирнадцять законів, що додатково регулюють галузь «алкоголь та тютюн», а законопроектів, що регулюють питання безробіття — лише два! За останні три роки ставки акцизного збору збільшувались 7 (сім!) разів, що зробило легальну тютюнову продукцію майже недоступною для деяких верств населення. Як наслідок, в Україні з’явилися в продажу контрафактні сигарети та відкрито «зелений коридор» для дешевої контрабанди з Росії та Молдови. На сьогодні, за експертними оцінками, обсяг нелегальної тютюнової продукції досягає рівня 15%. Водночас продовжується лобіювання нових законопроектів, де знову декларують підвищення ставок акцизного збору, обмежують донесення інформації про тютюнові вироби до населення. Останні три роки легальний ринок загрозливо скорочується, але ж курців менше не стало. Мова не йде про зменшення обсягів куріння. Просто замість легальної тютюнової продукції курці обирають більш дешеві контрабандні та контрафактні сигарети.
В цьому дуже легко переконатись. У Києві біля входу до метро, на зупинках автобусів і тролейбусів сидять реалізатори, які торгують цигарками сумнівного походження. Вони завдають державі не лише економічних збитків. Якщо дитина купити цигарки в магазині не може, то бабусі й дідусі навіть запрошують школярів, заохочують, пропонуючи їм товар поштучно, що не є можливим у легальних точках торгівлі. За контрабандними і контрафактними сигаретами теж далеко ходити не треба — чи не на кожному ринку можна побачити, а найбільше їх засилля на горезвісному ринку «Юність».
— Дослідження показало, — додає Марія Чернова, — що 75% українських курців вважають, що збільшення акцизу на тютюнові вироби призведе до зростання продажу нелегальних сигарет та інших тютюнових виробів. Більше того, якщо сигарети подорожчають, 37% вітчизняних курців все одно купуватимуть сигарети улюбленої марки. Тож стверджувати, що підвищення ставок акцизного збору на тютюнові вироби є ефективним заходом боротьби з курінням, некоректно. 20% курців готові купувати дешевші сигарети. А це однозначно підтверджує тезу, що більш дешеві контрафактні та контрабандні сигарети матимуть неабиякий попит серед споживачів.
— А вже сьогодні, — продовжує Володимир Демчак, — 80% тютюнового ринку становлять сигарети дешевого та середнього сегменту, споживачі яких дуже чутливі до збільшення ціни навіть в межах 50 копійок. Враховуючи це, ми вважаємо недоречним застосовувати єдині підходи до оподаткування преміальних сигарет та цигарок без фільтру, як це пропонується в деяких законопроектах. Ми як конфедерація, що представляє інтереси галузі, виступаємо за збереження чинної системи оподаткування й принципу щорічної індексації на рівень споживчих цін (згідно з діючим Податковим кодексом).
— Ми нікого не закликаємо курити, — каже Лідер громадської організації «Свобода вибору» Євген Корнєєв, але, шановні, йдеться про цілком легальний продукт, законом визначено його право на існування. Поважайте, будь ласка, наш вибір і наші права. Для прикладу: в нещодавно прийнятому у другому читанні законопроекті декларується повна заборона інформації щодо продукції. Чому я, повнолітній споживач, не можу отримати інформацію щодо складу та якісних характеристик цілком легального товару?! Як мінімум, я маю знати вміст смол та інформацію про якість тютюну. Якщо такої інформації не буде на пачці сигарет, на основі чого я робитиму свій вибір?
Соціолог Марія Чернова погоджується з тезою, що більшість запропонованих обмежень не мають емпіричного підтвердження. 3а результатами дослідження, більшість міських жителів частіше за все отримують інформацію про шкоду куріння, а не про просування тютюнових брендів. А ось інформації про склад і якість сигарет наразі споживачам не вистачає. При цьому 61% респондентів вважають, що інформація на сигаретах (маркування, попереджувальні написи, склад тощо) не впливає на бажання людини кинути курити, коментує соціолог.
Отож, робить висновок Володимир Демчак, законодавчі ініціативи щодо збільшення ставок акцизного збору призведуть до зростання нелегального ринку. А це — і зменшення податкових надходжень до бюджету України, й загроза здоров'ю курців від контрафактної продукції. Друге, заборона інформування споживача щодо тютюнових виробів ніяким чином не вплине на кількість курців й не дасть ніяких результатів, крім порушення прав людини».
Додамо лише, що заборонений продукт завжди солодший. А щоб подолати зло, потрібні не розрізнені акції, а узгоджена політика, яка враховуватиме інтереси держави і всіх груп населення.