ДИПЛОМАТІЯ
Учора у Страсбурзі відбулась церемонія символічної передачі головування у КМ Ради Європи від України до Великобританії
Протягом останнього місяця було цікаво спостерігати за зміною у ставленні чиновників з Ради Європи до представників офіційного Києва. Чим ближчим було завершення нашого головування у Комітеті міністрів, тим слабшали усмішки та рукостискання, з якими у Страсбурзі приймали високі делегації з України.
Спільні пріоритети
Термін дії охоронної грамоти, якою протягом шести місяців було для нас головування у КМ, добіг свого кінця, і Страсбургу вже не треба дипломатично маскувати свою позицію щодо справи Юлії Тимошенко. А вся увага, якою традиційно секретаріат генсека РЄ оточує країну-голову Комітету міністрів, відтепер належатиме Великобританії.
Як повідомила під час прес-конференції у Страсбурзі посол Великобританії при Раді Європи Елеонор Фюллер, серед головних пріоритетів головування Лондона у КМ стане реформування Європейського суду з прав людини, підтримка ініціатив щодо реформування самої РЄ, розвиток Інтернет-урядування, боротьба з дискримінацією людей нетрадиційної сексуальної орієнтації та підтримка місцевої і регіональної демократії.
До речі, реформування Європейського суду з прав людини свого часу було схвалено як спільний пріоритет на час головування у КМ трьох країн — України, Великобританії та Албанії (яка виконуватиме функції голови з травня наступного року). За словами Елеонор Фюллер, Європейський суд, який є центром захисту прав людини у регіоні, не працює так, як йому належить. «Нині понад 150 тисяч справ перебуває на розгляді суду, — повідомила вона. — А це величезна кількість». Тож реформа, яку запропонує Лондон, має зробити Європейський суд оперативнішим, підсилить застосування Європейської конвенції з прав людини на національних рівнях, забезпечить, аби до складу суду потрапляли справді висококваліфіковані судді з країн-членів РЄ. Крім того, як сказала посол, реформування зачепить і систему виконання вироків Європейського суду, зокрема допоможе державам віднайти для цього необхідні інструменти.
Роботою Євросуду у Стасбурзі не задоволена не лише Україна. Фото з сайту flickr.com
Реформування чи руйнування?
Проте деякі фахівці вбачають у спробах радикально реформувати Європейський суд з прав людини приховану загрозу. Зокрема українська аналітична група «Geostrategy» у коментарі «УК», загалом позитивно оцінивши результати українського головування у КС, наголосила, що воно припало на нелегкий період масштабного реформування цієї організації. Група також зауважує, що спільний пріоритет з реформування Європейського суду з прав людини Україні та Албанії був свого часу запропонований саме Великобританією, яка відома своїм скептичним ставленням до функціональної корисності цього органу. «Існує висока ймовірність того, що під час головування Великобританії у КМ будуть запропоновані радикальні кроки, суть яких — зробити рішення суду рекомендаційними, а не обов’язковими для виконання державами-членами, — вважає група «Geostrategy». — Такі кроки Великобританії можуть свідчити фактично про те, що Євросоюз намагається підім’яти під себе структури та механізми РЄ для поширення географічних меж свого глобального впливу».
Доктор міжнародного права Роберто Рівелло у коментарі «УК» висловив думку, що реформування Європейському суду з прав людини — річ необхідна. «Наприклад, якщо національний суд розглядає позов понад три роки, то це кваліфікується як порушення прав людини і є підставою для звернення до Європейського суду з прав людини, — сказав він. — Але парадокс полягає в тому, що у Страсбурзі цей позов можуть розглядати ще довше». Крім того, на його думку, потреба у реформі суду стала очевидною після приєднання до РЄ нових країн-членів. «Надто різні ці країни», — пояснив він. Роберто Рівелло також вважає, що однією з головних проблем суду є і рівень компетентності та досвідченості суддів, яких направляють до Страсбурга країни-члени РЄ. «Середній вік суддів із держав, котрі порівняно недавно приєдналися до Ради Європи, — 40 років, а з країн так званої Старої Європи — 60», — сказав експерт. На його думку, це відбувається тому, що рівень конкуренції під час вибору суддів до Європейського суду з прав людини у деяких країнах вельми низький.