Упродовж двох років у Грузії відбулася одна з найрадикальніших реформ у сфері охорони здоров’я. В спадок від Радянського Союзу їй, як і решті республік, дісталася система Семашка, котра непогано працювала за часів планової економіки, але виявилася непридатною в нинішніх умовах. Був час, коли ВООЗ оцінювала грузинську медичну галузь як одну з найкорумпованіших: зокрема сектор нелегальних платежів становив близько 80%. Крім того, погані показники щодо хронічних захворювань, неефективне використання наявних коштів, регулярні «відкати», недоступність деяких ліків, котрі можна було придбати лише на чорному ринку. Знайома картина, чи не так?
2005 року грузинські реформатори на чолі з тодішнім міністром економіки, батьком грузинських реформ Кахою Бендукідзе взялися за кардинальні зміни в системі. «Ми вирішили, що коли вже боротися з корупцією, то — всюди, зокрема й у медицині», — сказав на зустрічі з журналістами, впродовж якої йшлося про грузинський досвід реформування медичної сфери, екс-міністр охорони здоров’я Грузії Андреа Урушадзе.
Ліки подешевшали на чверть
Реформа складалася з кількох блоків: організація роботи в лікарнях, їх фінансування та зміни правил гри на фармацевтичному ринку. «Як влаштовано систему забезпечення ліками в більшості країн, зокрема й в Україні? Щоб світові виробники ліків зайшли на ваш ринок, вони мають зареєструвалися. Це тривалий і досить дорогий процес. Ринок України цікавіший, ніж грузинський, проте маленький для великих міжнародних компаній. Як наслідок, вони самі не займаються реєстрацією, це роблять компанії-імпортери, котрі домовляються, що вони реєструють ліки в обмін на ексклюзивне право продавати ці препарати в країні», — пояснив Каха Бендукідзе.
Реєстрацію будь-якого препарату потрібно було повторювати щоп’ять років. «Аспірин випускають уже понад сто років. І кожні п’ять років треба доводити, що він має той самий ефект, ну якось смішно», — каже він. Тому вирішили так: якщо препарат випущено в розвиненій країні та схвалено відповідними структурами цих країн, його можна безперешкодно реалізовувати на ринку Грузії. Це стало ключовим для відкриття ринку фармпродукції.
Крім того, Грузії дали добро на паралельний імпорт. Як правило, якщо ліки зроблено для певної країни, то продавати їх в інших заборонено. «Ми зробили радикальний крок і дозволили імпорт до Грузії препаратів, вироблених для інших країн», — пояснив грузинський реформатор. Таким чином імпортери отримали змогу купувати ліки в країнах, де ціна на них була низькою, зокрема в Греції, що зменшило витрати грузинських імпортерів на закупівлю препаратів. Крім того, в Грузії спростили відкриття аптек, а безрецептурні ліки дозволили продавати навіть у спеціальних куточках у супермаркеті.
«Через рік, коли ми відкрили ринок, ціни на деякі препарати впали до 40%. У середньому їхня вартість знизилася на 25%», — розповів Каха Бендукідзе. За його словами, для проведення фармацевтичної реформи, внаслідок якої грузини економлять чверть тих коштів, які витрачали б на ліки, не потрібне жодне фінансування. Хоч проходила вона складно, адже багато представників фармбізнесу їй противилися. «Проте згодом з’ясувалося, що їхні прибутки не зменшилися, тому що вони змогли домовитися зі своїми постачальниками на вигідніших умовах», — переконує Каха Бендукідзе.
Економія, а не відкати
«Єдиний шлях побороти корупцію — це співпраця приватного та державного секторів, коли власник лікарні не зацікавлений брати відкати. Він називає ціну, за яку зможе купити ліки, не для того щоб отримати «комісійні» від закупок, а щоб одержати розумну ціну, виплатити зарплату медсестрам та лікарям», — каже Андреа Урушадзе. На підтвердження того, що ця ідея спрацювала, він пояснює: коли в Грузії приватизували клініки (загалом таких там понад 80%), вартість медикаментів, які закуповують для цих лікарень, знизилася втричі: власники почали економити на закупівлях, а не домовлятися про відкати від постачальників. Те саме стосувалося кадрової політики. «Раніше найдорожче коштувало місце гінеколога. Коли недавно провели дослідження в Україні, з’ясувалося, що в сфері материнства й дитинства — 87% нелегальних платежів. Так само було й у нас», — каже Урушадзе.
У ході реформи в Грузії також скасували санепідслужбу, визнавши, що два десятки років вона була лише частиною корупційної системи. «У нас є новий закон, де ці функції розподілено між різними міністерствами. Монополіста немає. Всі обов’язки чітко розписано, але це не дає нікому права зайти в приватний бізнес й вимагати гроші», — переконує він.
У Грузії державну систему медичного страхування замінили страхові ваучери для найнезаможніших людей. Вони покривають вартість базового набору медичних послуг у приватній страховій компанії.
«У жодній країні перехідного періоду немає стільки ресурсів, щоб всім дати все. Якщо вони лімітовані, треба домовитися, кому допомагати. Ми вирішили, що найчесніше — підтримати бідних. Зробили цільову соціальну програму, яка дала змогу виявити незаможні родини, і на основі цих даних за державні гроші для них закупили медстрахування», — каже екс-міністр. На кінець 2013 року його мали близько 2 мільйонів людей. Крім того, паралельно розвивається приватний ринок страхування, й 517 тисяч жителів Грузії самі купили поліси.
Замість медиків — менеджери
Реформа — процес болісний, і ця також не була винятком. Зокрема йдеться про те, що 40% персоналу в районних грузинських лікарнях були не медиками. «Це чиїсь родичі, котрі просто обіймали посади. Наприклад у лікарнях була величезна кількість менеджерів із роботи з громадськістю тощо», — каже екс-міністр.
Щоб система була ефективною, вона не повинна залежати від чесності людей, а працювати в тих економічних умовах, котрі диктує ринок, кажуть грузинські експерти: коли всі учасники мають приватний інтерес, система працює плідно. «Я вперше побачив на пострадянському просторі систему, в якій фактично не було корупції. Її вибудували впродовж кількох років», — каже німецький економіст Фредерік Редер. Він керує компанією, що вивчає системи охорони здоров’я, котрі перебувають у стані трансформації.
Українській системі охорони здоров’я грузинські експерти підтвердили поставлений давно діагноз: існує величезна кількість лікарень та зайвих ліжок, що неефективно фінансуються. «Чи підете ви таким шляхом, щоби більшість лікарень були приватними, можна дискутувати. Я вважаю, що нині Україна перебуває в тяжчому стані, ніж Грузія. Тому треба проводити радикальніші реформи. Інша річ, що можуть бути інші схеми. Наша — не універсальна, й це не означає, що її можна копіювати», — каже Каха Бенудкідзе.
Правдою є те, що кожен досвід — унікальний, бо вбирає в себе особливості тієї країни, де відбуваються зміни. Але також правдою є й те, що вражена метастазами корупції медична галузь Грузії змінилася лише за кілька років. Це я до того, що насправді єдиною реальною перешкодою для реформ в Україні є брак політичної волі.