ПАРИЗЬКІ УРОКИ
Франція прагне повернути собі славу
найбільшого виробника
органічної продукції в Європі
Чи знаєте ви, який сир у Франції найвідоміший, «найскандальніший»? Звісно, це Рокфор. Самі французи кажуть, що народження його — зі смаком легенди, яку вони люблять щоранку знову й знову відкривати для себе. З покоління в покоління передається оповідь про пастуха Дю Ларзака, котрий забув в одній із печер сичуг ягняти на шматочку житнього хліба. Через кілька тижнів повернувся і побачив, що окраєць покритий пліснявою. Покуштував — відчув дивний смак. «Голубий сир» з овечого молока — єдиний у світі, захищений законами: з 1911 року на його захист видавали і королівські укази, і парламентські декрети. Але ще 1550 р. верховна палата парламенту Тулузи прийняла декрет, згідно з яким заборонялося використовувати назву Рокфор для сиру, виготовленого не в окрузі Рокфорського монастиря. Винні піддавалися економічним та судовим переслідуванням.
Що означає «жити наполовину»
У регіоні Кос, неподалік Монпелс, уже четверте покоління сім’ї Альрік на сирній фірмі «Папійон» («Метелик») виробляє сир Рокфор. У підземних галереях з чудовою вентиляцією гори Комбалу на буханцях житнього хліба, спеченого на дерев’яному вугіллі, народжується «пеніциліум». Тим часом вівці вільно шукають на пасовищах найкращі, найароматніші трави, аби дати запашне молоко з великим вмістом вершків. Поєднують пеніцилін з молоком — і в свіжості та напівтемряві підвалів «метелик» повільно перетворюється на сир. Протягом 90 днів він рафінується, дозріває і аж тоді одержує право називатися Рокфором. Масляниста, злегка блискуча поверхня, мереживо заглиблень, голубих прожилок... Відрізаєш шматочок, кладеш на окраєць хліба — і нічого більше не треба. Хіба що пару горішків, кілька білих родзинок винограду, гілочку селери. Та ще келих білого вина, бажано «хересу».
— Років сім тому ми перейшли на виробництво сиру лише з екологічно чистої сировини, — каже директор Північного відділення фірми Мішель Норманд. — Овець, які дають молоко, не лікуємо антибіотиками, їхні пасовища не обробляємо хімікатами. З фермерами укладаємо договори, кожен має відповідний сертифікат. Ціна за таке молоко вища, ніж за звичайне. Зростає попит і на кінцевий продукт з біологічної сировини — сир Рокфор...
Ще 1946 р. француз Енрі Шарль Жоффруа опублікував дещо незвичну для того часу працю про натуральні продукти, гігієну і здорове харчування. Викладені ним ідеї лягли в основу філософії кількох поколінь. Невдовзі утворився кооператив з виробництва чистих від хімічних добавок сільськогосподарських продуктів, який переріс у фірму «Ля ві клер» («Ясне життя»). Вона й почала продавати цілком безпечні для здоров’я природні харчі. Екологічно ж чисту сировину поставляли фермери, які в письмовій формі зобов’язувалися не застосовувати хімікатів. Дедалі більше відкривали нових магазинів фірми — у Франції, Бельгії, Швейцарії, Японії та інших країнах. Кількість найменувань продуктів, пропонованих споживачам, довели до 1300. Поряд з овочами та фруктами — усілякі витвори кондитерів, пекарів, куховарів, молокопродукти з елементами материнського молока, проросле зерно, пироги зі свіжозмеленого борошна, спечені на пальмовій олії, хліб з висівками, з насіння соняшнику, з горіхів і навіть лляний. Для ласунів — десятки видів нешкідливого шоколаду, конфітюри, десерти. А що вже меду, соків, нектарів... І все — з природної сировини.
Саме з неї примудрилися випускати і спеціальні розчини для миття посуду, засоби для прання, креми для очищення емалі та фаянсів. Косметологи розробили чимало подарунків для жінок — вітамінне очищуюче молочко з маслом жожоба, креми від зморшок, шампуні з жиром нутрії.
«Годувати тіло і не годувати розум — означає жити наполовину». Сповідуючи цю доктрину, ентузіасти «Ля ві клер» почали випускати свій журнал. Зацікавлений читач знаходив там розповіді про харчування без скарг, медицину без пігулок, архітектуру без бетону, спорт без змагань...
Яка їжа «найсправжніша»
Наприкінці 70-х — початку 80-х років минулого століття Франція стала найбільшим виробником і постачальником органічної продукції в Європі. На її частку припадала половина такої продукції. У 1980 р. була розроблена законодавча база, яка захищає використання терміна «біологічне сільське господарство», а також інші його еквіваленти: «органічне сільське господарство», «біодинамічне сільське господарство». Запровадили спеціальний знак якості АВ (Agriculture Biologique). Нині споживач знає: логотип АВ (право надати його має лише Міністерство сільського господарства, продовольства і рибальства) офіційно гарантує, що продукт одержано в результаті сільськогосподарського виробництва, яке не руйнує навколишнє середовище, не допускає використання синтетичної продукції та хімії, забезпечує належне утримання тварин. 24 червня 1991 р. законодавчу базу було доповнено на рівні Європейського співтовариства — ухвалено нормативний документ стосовно способів біологічно чистого виробництва. Контроль умов виробництва поклали на сертифікаційні органи, які затверджує державна влада.
— Органічне сільське господарство — це пошук рівноваги між сільським господарством і природою, — розповів Крістоф Муан, співробітник Національного центру біологічного сільського господарства. — У 90-х роках XX століття темпи його розвитку, на жаль, уповільнилися, Францію випередили Італія, Німеччина, Австрія, Іспанія. Таке становище, звісно, нас не могло задовольнити, тож у грудні 1997 р. міністерство прийняло багаторічний план розвитку АВ, спрямований на те, щоб завоювати біоринок у національних масштабах та якомога повніше задовольняти запити споживачів. Йдеться про сприяння переведенню традиційних агрогосподарств на нові рейки: «щоб Франція знову здобула своє лідерство в Європейському Союзі», «щоб біологічно чиста продукція стала центром сільського господарства, а в майбутньому і рушієм тривалого розвитку». Передусім передбачалося всіляко сприяти утвердженню біокультури в центральних регіонах, тепер вона поширюється вглиб країни.
— Як і передбачалося, — продовжував Крістоф Муан, — програма солідно фінансується. На її підтримку вже виділено сотні мільйонів євро. Переважна частина коштів іде безпосередньо виробникам, решта — на створення нових видів органічних засобів обробітку, зберігання та консервування продукції, удобрення полів, наукові пошуки. В усіх регіонах створені своєрідні «зелені» просвітницькі центри, спеціалісти надають селянам всебічну консультативну допомогу. Відрадно, що на «зелену» стежку ступає дедалі більше молодих фермерів. Альтернативний спосіб сільгоспвиробництва користується у Франції великою популярністю. Цьому значною мірою сприяли і проблеми, пов’язані з гігієною харчування. Епідемія вірусу губчатого енцефаліту, так званого коров’ячого сказу, викликала у ставленні французів, як і всіх європейців, до харчування незворотні зміни. А ще додайте численні дебати та чутки щодо генетично змінених організмів, отруєння нітратами.
От і хоче споживач мати право вибору, звертаючи свої погляди найчастіше в бік органічної продукції. Вона вважається найздоровішою, найнадійнішою, найсмачнішою, а якщо одним словом, то «найсправнішою». Свідчення тому — ринок цієї продукції інтенсивно зростає. Спалах коров’ячого сказу ще раз змусив замислитися, наскільки принцип найбільшої продуктивності став шкідливим і дорогим — як на людському, так і на фінансовому рівнях. А також, безперечно, і на екологічному, адже він пов’язаний передусім із застосуванням добрив та пестицидів. Тож переваги тепер за органічним землеробством, тваринництвом.
Усе — для ферм’є
«Найяскравіший приклад тривалого розвитку сільського господарства на службі охорони здоров’я і навколишнього середовища» — саме під таким гаслом ось уже кілька років поспіль на всесвітньо відомій Паризькій виставці сільського господарства влаштовується демонстрація продукції «зеленого» виробництва. На одній із них поталанило побувати й мені. У величезному павільйоні «Біоагрокультура» — найрізноманітніші експонати: від машин та безпечних засобів захисту рослин, лікування тварин до власне органічних продуктів харчування. Парижани, гості столиці виявляли неабиякий інтерес до товарів з логотипом АВ. Влаштовувались огляди, конкурси, презентації, заохочували тих, хто досяг найвищих результатів. Ось лише кілька тем, які всебічно розглядалися на семінарах: «Шляхи переходу до біокультури», «Коли мої продукти будуть продаватися як екологічно чисті», «Про добрива в біогосподарстві», «Контроль та сертифікація біопродуктів», «Біохарчування вдома та у громадських їдальнях»…
Неабияке захоплення і заздрість у наших фермерів викликала б виставка засобів, які використовує французький ферм’є при вирощуванні безпечної продукції. Представники фірми «Сапронат», скажімо, представили спеціальні агрегати для міжрядного обробітку грунту, розфасовані у зручну тару корми для худоби, насіння різних культур, добрива, засоби захисту. Цікаво, що азотні добрива підприємці одержують із курячого пір’я, фосфорні — з цукрового буряку, магній та кальцій — з водоростей. Фірма на прохання землеробів здійснює хімічний аналіз грунтів, добирає поживу для певного поля, культури. Кожного року її послугами та товарами користуються на 50% селян більше, ніж попереднього. Ця цифра багато про що говорить.
ДОВІДКА "УК"
Згідно з останнім повним дослідженням світового ринку органічних продуктів (2009 р.), він досяг 60 млрд дол. США. За прогнозами, до 2014 р. вартість світового ринку становитиме 96,5 млрд дол. — ріст складе 60,7% від показників 2009 р. У Європі найбільший попит на органічну продукцію спостерігається в Німеччині та Франції. Загалом розмір європейського ринку становить 26 млрд дол.
(IFOAM — Міжнародна федерація органічного сільськогосподарського руху).
ДО РЕЧІ
Під логотипом АВ
Нині в будь-якому магазині, незалежно від того, хто його власник, на полицях представлені продукти з логотипом АВ. Як розповіла шеф супермаркетів «Карефур» Емануель Рей, по всій країні у своїх торговельних закладах облаштували спеціальні відділи. Підштовхнули до цього турбота про високу якість пропонованої продукції, а відтак про здоров’я населення, та й конкуренція. Що найбільше розкуповують? Усе, що виробляється для дітей та людей похилого віку. Асортимент — найнеймовірніший і найнесподіваніший. Скажімо, ті ж варення, соуси, паштети, лимонади...з кропиви, про які наша газета розповідала 9 липня.