Усі вітчизняні краєзнавчі й мистецькі музеї мають зазвичай відділи історичної кераміки з художніми зразками. Але окремого музею сучасної художньої кераміки ще не було. «Ми перші», — каже директор новоствореного музею мистецтвознавець Наталія Богомаз.
Ця ідея виникла три роки тому, коли з ініціативи Наталії й за меценатства чернівчанина Олексія Бурбака Буковина запросила на пленери кращих українських художників-керамістів. Наступна імпреза зібрала ще й митців з Румунії, Японії, Німеччини, Франції, Чехії, Білорусі та Польщі.
Міжнародний творчий практикум художньої кераміки «Буковина-2016» став подією мистецького життя не тільки України. Крім творчого процесу, тут читають лекції, обмінюються думками, проводять майстер-класи. Учасникам створюють прекрасні умови для роботи: є всі інструменти, печі, високоякісний матеріал. Глину везуть зі Слов’янська — центру кераміки не тільки Донеччини.
Замісити глину — непроста, фізично важка робота. Виліплені зразки керамісти ставлять у піч. Видів випалу багато. Вигляд готового виробу залежить і від сорту глини, і сорту дров. Саме букові дрова, кажуть фахівці, дають потрібну температуру і довго тримають жар, що важливо для кераміки. Потім треба щоб піч поволі охолола. І тільки тоді художники можуть її відчинити. До цього моменту вони не знають, що зродиться з глини у вогні, як поводитимуться під час випалювання форма, глазур, колір.
— Це сакральний процес, схожий на народження дитини, — каже Наталія Богомаз. — Тому кожен твір художньої кераміки унікальний, його неможливо повторити.
Учасники творчих симпозіумів залишали Чернівцям у дарунок свої вироби, які й стали основою музею.
— Як і кожний музейний заклад, ми не тільки колекціонуємо високохудожні експонати, а й проводимо наукову, пошукову роботу. Художня кераміка, яка вийшла за декоративно-вжиткові межі, потребує систематизації, критичного осмислення, — продовжує Наталія Богомаз. — Дехто, приміром, досі вважає її лише одним із видів гончарства. На відміну від гончарів, керамісти не працюють на крузі, а виліплюють художній твір — єдиний і неповторний. Це вид образотворчого мистецтва поряд з живописом, скульптурою. До речі, скульптори активно запозичують у керамістів матеріали, технології, форми.
У Наталії Богомаз вже є досвід організації музейної справи. Свого часу вона була серед засновників Житомирського літературного музею, який поєднав в одному просторі експозиції багату історію поезії й прози цього краю з феноменом сучасної житомирської літературної школи, представленої іменами Валерія Шевчука, Василя Врублевського, В’ячеслава Шнайдера, Володимира Даниленка.
У планах Наталії — створити в Чернівцях резиденцію художньої кераміки, яка згуртує вітчизняних керамістів, а також об’єднає музейну, ярмаркову діяльність та пленери, про які вже знає творчий світ.