ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ПОСЛУГ
«Урядовий кур’єр» дізнався, як на селі можна облаштувати комунальний комфорт
У село Черепашинці на Вінниччині провели водогін. Це була б подія, можливо, лише районного масштабу, аби не один істотний момент. Саме на прикладі цього проекту його організатори змогли показати, як громада зможе сама вирішити будь-яке питання, що належить до сфери комунального комфорту.
Чергу до колодязя займали з ночі
У часи СРСР централізоване водопостачання було майже в 50% сіл України! Більше того, якщо у містах за водопостачання треба було вносити хоч і символічну, але плату, то сільським жителям воду подавали здебільшого безплатно. Бо ж мережі були переважно на балансі колгоспів і радгоспів, які всі витрати брали на себе.
За роки ж незалежності України ситуація змінилася, і не на краще. Більшість господарств розпалася, а разом з ними занепала й система водогонів. Нині централізоване водопостачання залишилося тільки у 22% сіл, та й то подекуди, як то кажуть, на ладан дише. У Черепашинцях водогін споруджено ще в 1960-х роках. Нині він перебуває на балансі місцевого ТОВ «Промінь», а воно, через збільшення поголів’я тварин, а отже, й рівня споживання води для виробничих потреб, кілька років тому «відрізало» воду людям. Із криницями теж не склалося: у них почала зникати вода.
— Таке сталося десь півтора року тому, — розповідає жителька села Алла Голуб. — Тож брали бочку, їздили з нею за півтора кілометра до того колодязя, де вода ще була, і так викручувалися.
Утім, декому доводилося долати ще довший шлях, а чергу до криниці займати мало не о третій ночі, як у радянські часи за «дефіцитом»! Дитсадок і сільська амбулаторія також потерпали від безводдя.
Якщо немає водогону — виручить лише криниця. Фото Володимира ЗAЇКИ
Об’єдналися — виграли конкурс
Але жителям Черепашинців пощастило: у 2007 році, дізнавшись про те, що в Україні працює Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO, що реалізовується у партнерстві з Міністерством регіонального розвитку і будівництва (так на той час називалося профільне міністерство), люди вирішили долучилися до нього. Тим більше, що саме тоді DESPRO оголосив про відбір проектів на конкурсній основі у сфері сільського водопостачання.
— 2007 року люди на сході села об’єдналися в орган самоорганізації населення, який узяв участь в написанні проектної заявки. У 2008-му стали переможцем проекту DESPRO, — каже сільський голова Наталія Черниш. — Ми знали, що певну частину грошей на проект дасть швейцарська сторона, частину — бюджет, але й люди мають викласти певну суму зі своїх гаманців. Адже проект реалізується на умовах співфінансування. Головне було — об’єднати громаду навколо спільної справи.
Фінансова ж складова проекту така. Внесок DESPRO становив 286 тис. грн, бюджетні кошти — 94 тис. грн, і внесок громади — 256 тис. грн. Кожна родина сплачувала в середньому 1500 грн. Тепер село має 4 артезіанські свердловини, 3 водонапірні башти, споруду з двома гідроакумулюючими баками. Протяжність водогону — майже 14 кілометрів. Кожне домогосподарство має лічильник. Тариф — 5 грн за кубометр води. Цікаво, чи не вважають жителі села цю суму завеликою?
— Ні, вона не обтяжлива, — каже Алла Голуб. — Бо коли немає води — це страшно.
— А ви порахуйте самі, — додає Андрій Гижко, начальник управління економіки Вінницької ОДА. — Кубометр — це 100 відер. Ось я дам вам 5 гривень, принесіть 100 відер води. Не думаю, що хтось погодиться.
До всього, зауважують у сільраді, ця вода дуже якісна, підходить навіть для дитячого харчування. А встановлений тариф змушує бережно ставитися до ресурсу — принаймні не мити цією водою машини.
Модель соціальної мобілізації працює!
У реалізації цього проекту, окрім фінансової, була й інша, не менш важлива складова. Це те, що люди взялися за облаштування свого комунального комфорту гуртом.
— Спочатку певний скепсис у людей був: чи справді все вийде? Адже де Швейцарія, а де Черепашинці, — каже Андрій Гижко. — Але завдяки вдало побудованій моделі децентралізованого надання послуг усе вдалося. Люди об’єдналися в кооператив, затвердили його статут, визначили, хто буде головою, скарбником тощо, всі рішення приймали колективно на зборах громади. Люди були повністю інформовані, на що витрачається кожна їхня копійка.
— Одна з унікальних рис нашої роботи — впровадження інновацій, — каже керівник Швейцарського бюро співробітництва в Україні Гуідо Бельтрані. — У нашому випадку інновація — це мобілізування активності людей на спільну роботу. І ми бачимо позитивний результат: усе село тепер має доступ до води.
Черепашинці — не єдине село Калинівського району, де швейцарська сторона своїми консультаційними і фінансовими засобами допомогла громаді провести водогін. У районі таких населених пунктів 6. А загалом в Україні — 78 у трьох областях. Хоч таких, що потребують поліпшення водопостачання, безумовно, значно більше. І навряд чи до кожного села DESPRO зі своєю допомогою і своїми коштами дійде. Але тут, зазначають представники і швейцарської сторони, й українські посадовці, важливий досвід, який можна використати. В усякому разі, в Калинівському районі він пустив хороші корені.
— Нині облаштовано водогін в сусідньому селі Заливанщина, — зауважує Василь Поліщук, голова Калинівської РДА. — Його жителі самі організувалися за прикладом Черепашинців і провели воду в домівки, але вже без підтримки швейцарсько-українcького проекту. Та й інші села беруть на озброєння цей досвід. Ми його поширюємо й на інші сфери. Так, облаштовуємо центральну районну лікарню, хочемо зробити її кращою в країні. Залучаємо всіх небайдужих, організації, бюджети… У цьому році вклали більш як 10 млн коштів на ремонт і обладнання. Також прийняли програму щодо освітлення вулиць, поводження з побутовими відходами тощо. Навчаємо сільських голів складати документи для участі у різних конкурсах на співфінансування.
У свою чергу, швейцарська сторона готова подати технічну допомогу в подібних справах будь-якій громаді.
— Один з компонентів нашого проекту називається управління знаннями. Головна його мета — щоб усі охочі могли скористатися тими напрацюваннями, які є. Тож ми на нашому веб-ресурсі створили новітній інструмент, який називається спільноти практик, — каже експерт з питань децентралізації DESPRO Вячеслав Сороковський. — Це групи, які об’єднуються навколо одного або дотичних один до одного інтересів. Ми створили спільноти практик щодо обслуговуючих кооперативів, щодо бухгалтерського обліку цих кооперативів тощо. Учасником цих спільнот може бути кожен, хто готовий братися за поліпшення комунального комфорту. Ми завжди готові надати консультації з тих питань, які цікавлять людей. Крім того, видаємо публікації, навчальні посібники нормативно-методичного характеру. Та й учасники спільнот практик готові поділитися з іншими своїми знаннями. Єдине, чого ми не могли зробити абсолютно для всіх охочих, — це надати співфінансування. Бо тут ми обмежені.
ДУМКА ФАХІВЦЯ
Оксана ГАРНЕЦЬ,
керівник Швейцарсько-українського
проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO:
— Головним підходом у реалізації наших проектів є соціальна мобілізація всіх ресурсів громади — не тільки фінансових, а й інтелектуальних, фізичних тощо. Тобто формується такий соціальний капітал громади, який дає їй можливість, об’єднавшись, вирішувати всі нагальні питання, актуальні для села. І це прекрасний приклад децентралізації — коли проблеми розв’язують на тому рівні, на якому вони виникають.