Цікаво, чи зрозуміють американці, європейці, латиноамериканці, інші жителі нашої планети, чому в центрі столиці
45-мільйонної країни збиралися велелюдні мітинги? Чому міліція ці мирні мітинги раптом почала розганяти, а люди відбивалися бруківкою й тим, що під руку потрапляло?
Для глядачів СNN та інших світових телеканалів, коли щось палять на вулицях і кидають каміння у поліцейських, то це або емігранти на околицях Парижа висловлюють незадоволення розміром допомоги, або темношкірі десь в американському мегаполісі вимагають більше людяності від тамтешніх правоохоронців.
Але ж у нас палили не авто, а шини, щоб погіршити приціл тих, хто калічив, вибивав очі, а то й убивав. І вікна та вітрини навколо Майдану залишилися майже всі цілі.
Ось і думаю, чи зрозуміють у світі документальний фільм «Молитва за Україну», що його днями український режисер і продюсер Євген Афінєєвський презентував в Українському кризовому медіа-центрі. Документальний проект зафіксував драматичні події, що відбулися у центрі Києва від 21 листопада 2013 року до кінця президентства Віктора Януковича — 21 лютого 2014 року. Прем’єра фільму відбудеться на фестивалі у Торонто (Канада), після чого його покажуть у Північній Америці та решті світу.
«Коли я чую слово «Майдан», у мене й досі мурашки по шкірі, — так почав свій виступ безпосередній учасник тих подій, міністр культури Євген Нищук. Він назвав Майдан унікальною світовою подією, що потребує об’єктивного представлення. Адже Майдан досі як скалка в оці для тих, хто не може змиритися з перемогою демократії над диктатурою. Тривають намагання дискредитувати дії та наміри Євромайдану та його прихильників. «Під час інформаційної війни Кремль спотворює все, що відбувається», — зазначив Євген Нищук. І нагадав учасникам презентації, що всю важливість Майдану досі не осягнено, повного аналізу тих подій ще не відбулося, зокрема й тому, що Майдан ще не закінчився: «Події на сході України — це їх продовження, і ми б’ємося за цілісність та справедливість для нашої країни. Осягнути самотужки Майдан не зможе ні соціолог, ні психолог, ні історик. Тільки митцю під силу хоча б претендувати на таке осягнення, бо він може передати емоцію».
Режисер Євген Афінєєвський сподівається, що фільм покаже події на Майдані так, як вони відбувалися. До «Молитви за Україну» увійшло близько п’ятдесяти інтерв’ю з активістами Майдану та свідками подій у Києві, але в картині немає коментарів інтерв’юерів чи ще когось. Це було зроблено для того, щоб документальний фільм був максимально автентичним з точки зору тих, хто брав участь у цих подіях. Євген Афінєєвський сказав: «Важливо зазначити, що фільм знято не з боку політиків». Усі були рівні на Майдані — там не було ієрархії.
Також опрацювали понад півтисячі годин відеоматеріалів з різних джерел. Значна частина кадрів, що увійшли у стрічку, ніколи раніше не оприлюднювали в Інтернеті й не транслювали на телеканалах.
Під час презентації фільму виступили і священики з Михайлівського монастиря УПЦ КП. «Коли під стіни храму прийшли люди, які потребували допомоги, ми зробили те, що мали зробити як ченці та християни, що служать Богові та своєму народові, — сказав владика Агапіт. — З благословення Патріарха Філарета ми відчинили двері наших храмів, щоб прихистити поранених і замерзлих людей. Братія працювала разом із волонтерами у наданні допомоги цим людям».
Участь у заході взяли й ті, хто знімав унікальні кадри під час подій, а нині надав їх для створення фільму. Це журналісти та волонтери Спільнобачення, 5 каналу, Радіо «Свобода», «Нічної Варти» та багатьох інших.
Активісти Майдану подарували Євгену Афінєєвському прапор України, що належав Сергію Нігояну — першому вбитому учасникові Майдану. Вони вважають, що цей прапор має супроводжувати фільм повсюди.
Від автора. Журналісти розповіли, що коли знімали фільм, то спілкувалися з учасниками Майдану, і нерідко сльози їм заважали працювати. Майдан ще ятрить, і для себе я поки що не вирішив, чи дивитимуся «Молитву за Україну». Спогади й емоції про ті події лежать під дуже тонким шаром нових вражень і прагнень. А от деяким категоріям наших співвітчизників я демонстрував би цей фільм примусово.