Директор регіональноголандшафтного парку
«Кременчуцькі плавні»Володимир
НИКИФОРОВ

Якби в Україні існував музей природних раритетів, то люди відвідували б Кременчуцькі плавні не тільки як експонат, створений природою, а й як символ життєдайної сили, символ радості буття. Їхні краєвиди давали натхнення письменникам, поетам і художникам. Божою ласкою ці природні ланд?шафти Дніпра і понині залишаються первозданними та недоторканними. Про значимість кременчуцьких плавнів у житті Славутича кореспондентові «УК» розповідає їхній ревний опікун і захисник, відомий український біоеколог Володимир Никифоров.

Місце, де зупинився час

— Для початку, Володимире Валентиновичу, треба, мабуть, пояснити читачам, що таке «Кременчуцькі плавні».

— Це унікальний природний комплекс, специфічна екологічна система, яка включає в себе водяну рослинність і прибережні заплавні ліси. Після створення каскаду водосховищ на Дніпрі тільки на цій ділянці річка залишилася такою, як і в стародавні часи. Повністю зберегла всі свої гідрологічні, гідробіологічні, хімічні та інші характеристики.

Значення плавнів у житті річки важко переоцінити. Тут розташовані чудові мілководдя, де нереститься й нагулює вагу дніпровська риба, на островах «заховалася» багата фауна, яку ми спостерігаємо й досліджуємо.

— А хто там живе?

— Біля ста видів птахів, чимало з яких є червонокнижними. Наприклад, реготун чорноголовий, велика морська чайка, яка мігрувала сюди і тут гніздиться, чимала популяція кулика-сороки.

Із ссавців водяться ласки, гірські та кам’яні куниці, річкові видри, горностаї, косулі, зайці, дикі свині, лисиці тощо.

— У кременчуцьких плавнях, на острові Шеламай, є якесь унікальне гранітне озеро…

— Справді, і воно утворилося в місці виходу на земну поверхню українського кристалічного щита. Вік цих гранітів – 2,7 мільярда років. Це німий свідок виникнення життя на нашій планеті.

Але найцікавіше те, що на цих гранітах поселився петрофіт, так званий «очиток Борисової», який занесений у Міжнародний Червоний список. Це дуже рідкісна і дуже цінна рослина. Почасти і завдяки цим двом реліквіям нашому паркові планують присвоїти статус національного.

— А яка площа кременчуцьких дніпровських плавнів?

— 8 тисяч 50 гектарів. Це приблизно десять відсотків території Кременчуцького району. Наші плавні найбільші на всій акваторії Дніпра.

— Чи сприяють вони самоочищенню, самовідновленню ріки?

— Ще й як! І чим більша площа водного дзеркала, тим більший коефіцієнт самоочищення.

До найефективніших природних очисників води належать мушлі і молюски, яких тут 12 видів. Вони також є чудовою кормовою базою для великої хижої риби. Із рослин найкраще фільтрують воду очерети, рогіз, стрілолист, латаття, рдест.

«Червоний півень» у плавнях

— Не раз доводилося бачити, як палають прибережні очерети…

— Досі, дякуючи Богові, нас це лихо обходило стороною. Але в цьому сезоні, справді, дві пожежі на островах уже були. На щастя, спільними зусиллями співробітників парку і служби охорони їх удалось оперативно локалізувати.

— Причина загоряння відома?

— Так, «червоного півня» пустили громадяни, які полюбляють несанкціонований відпочинок.

— А є якийсь закон на державному, обласному рівні, який захищає плавні?

— У своїй діяльності я керуюся законом про природно-заповідний фонд України, прийнятим у 1992 році. Закон хороший, рівнозначного документа, поки що немає в жодній з країн СНД, навіть у Росії. В ньому чітко прописані функції й категорія об’єкта природно-заповідного фонду.

В області також складено список рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, яких потрібно охороняти. Але мене непокоїть інше. Те ж таки цвітіння води. Синьо-зелені водорості, які виділяють у воду близько 20 токсинів, погіршують її якість, різко зменшуючи концентрацію в ній кисню. А як наслідок, через порушення газообміну у воді гинуть гідробіонти. Щоліта, під час масового розвитку синьо-зелених, спостерігаємо масову загибель риби, навіть молюсків і ракоподібних.

Болять у нас голови і від того, що відпочивальники залишають після себе величезну кількість побутових відходів. Найнебезпечніші з них — пластикові пляшки. У той же час можу відзначити, що останнім часом з’явилась, як ми її називаємо, «друга хвиля туризму». Це так званий екологічний туризм, прихильники якого допомагають нам охороняти природні багатства Дніпра. Зокрема, десять молодих людей допомогли погасити пожежу на одному з віддалених островів. «Зелені» туристи беруть участь і в екологічних акціях, які ми проводимо. Тільки вчора ми разом вивезли з берегів річки понад 500 кілограмів сміття.

Про «жовті глечики» і мертву рибу

— Чи шкодять плавням гідроелектростанції, що розташовані на Дніпрі?

— Так, після створення Кременчуцького і Дніпродзержинського водосховищ повністю змінилася вся гідрологія. Змінилися мікроклімат, площа водозбору. Але природа здатна відроджуватися. Відбувається адаптація. Рослини, які живуть у воді, за певних обставин можуть жити і на березі. Візьмемо для прикладу «глечики жовті». Коли рівень дніпровської води різко падає, з ними нічого не стається. Вони стоять собі і цвітуть. Їхнє листя не висихає. Тобто ця рослина вже не є чисто водяною, вона призвичаїлася до нових умов.

Проте до коливань рівня води, спричинених гідроелектростанціями, не може призвичаїтися тваринний світ Дніпра. Біля греблі Кременчуцької ГЕС завжди плавають пошматовані риб’ячі тушки. Оце біда. Хоча греблі ж покликані регулювати, а не губити. Вочевидь, тим, хто ними управляє, не вистачає елементарної екологічної свідомості.

— І здорового глузду…

— Правильно. Тож адміністрація парку основним своїм завданням вважає виховання екологічної свідомості у людей. Передусім у підростаючого покоління. За 10 років, стільки часу я працюю директором парку «Кременчуцькі плавні», ми безкоштовно провели понад 2,5 тисячі екологічних екскурсій для школярів, залучаємо дітей до участі в конкурсах і конференціях, написання учнівських науково-дослідних робіт, встановлення охоронних знаків на території заповідника. У цьому нам допомагають волонтери, місцеве козацтво, районна влада, ректорат Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. Нещодавно на базі нашого парку провели обласний семінар для вчителів-біологів. Щоліта тут проходять польову практику студенти-екологи.

У 2010 році, за сприяння посольства Королівства Норвегії в Україні, на території заповідника працювала Міжнародна літня екологічна школа, випускники якої, молоді люди віком до 20 років з усіх регіонів держави, підготували чудовий відеоматеріал і розробили екологічні маршрути. Природоохоронний захід такого рівня відбувся в області вперше. Відтак маємо надію на те, що ця практика пошириться і на всю Україну.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Володимир НИКИФОРОВ. Народився 20 липня 1964 р. в м. Арзамас Горьківської (нині Нижньогородська) області Росії. Закінчив Харківський державний університет ім. Каразіна за спеціальністю «Біолог. Викладач біології та хімії», аспірантуру Інституту ботаніки НАНУ. Доктор біологічних наук, професор кафедри екології КНУ ім. М. Остроградського, начальник науково-дослідної частини університету.