У Любешівському районі на площі майже 40 тисяч гектарів держава взяла під охорону унікальні лісові та водно-болотні комплекси. Очі туристів ваблять мальовничі краєвиди, яких тут уздовж русел річок Прип’ять та Стохід чимало.
— Остання, до речі, має дуже влучну назву — річка ста ходів. Характерна особливість цих водних магістралей — десятки рукавів, русел, затонів, стариць, серед яких безліч заболочених та піщаних островів, — підкреслив заступник начальника Любязької природоохоронної науково-дослідної дільниці парку Микола Губарик. — Іноді навіть самі місцеві жителі в цій українській Амазонії можуть загубити «правильну» дорогу серед очеретяних «джунглів».
.jpg)
Частина території парку, до речі, належить до водно-болотних угідь міжнародного значення. Це місце масового розмноження та нагулювання жиру 225 видів птахів. А 84 види фауни, 42 види вищих судинних рослин занесено до Червоної книги України.
«Досить цікава історико-культурна спадщина цього регіону, — акцентує директор НПП Олександр Сащук, який нині разом із ще сімома своїми підлеглими на фронті. — Уздовж Стоходу та частково Прип’яті зустрічаються окопи та інші укріплення періоду Першої світової війни. 1916 року австро-угорські війська укріпили лівий берег річки Стохід бетонними дотами і зробили його неприступним для російських військ.
У райцентрі увагу любителів старовини привертає і колишній колегіум піярів (XVIII ст.), у якому навчалося багато видатних людей. Серед них і Тадеуш Костюшко — національний герой одразу трьох народів: польського, білоруського та американського.
Чимало цікавого про історію краю можна дізнатися, якщо завітати до кляштору і костелу капуцинів, побудованих 1756 року. Орден капуцинів виник у 1525 році в Італії, швидко поширився у країнах Західної Європи. Історично Любешів у ХVІІ—ХVІІІ ст. мав стати форпостом католицизму на Поліссі — упродовж 17 років тут була резиденція нунція, посла Папи Римського.
З-поміж цікавих щорічних заходів, що відбуваються на території парку, — міжнародний фестиваль з екстремального водного туризму «Поліська регата».
— Його основна мета — пропагувати екологічно чисті форми туризму, — підкреслює виконувач обов’язків директора парку Юрій Оласюк. — Інший непересічний захід — це турнір з ручного сінокосіння низинних боліт «Українська косовиця», покликаний поліпшувати умови в цій місцині для гніздування рідкісних птахів.
Одне слово, цей куточок Волинського Полісся дедалі впевненіше стає своєрідним Ельдорадо для любителів активних видів відпочинку. Тут і сплави на байдарках, орнітологічні спостереження, кінні прогулянки, велосипедні та піші походи. Загалом колектив парку розробив чотири туристичні маршрути й три екологічні стежки.
Крім унікальної природи та багатої історичної спадщини, край славиться гостинними жителями, які донині зберегли давні місцеві традиції, звичаї, ремесла, культуру. Скажімо, як у селі Сваловичі — своєрідному музеї просто неба. Нині тут менше двадцяти жителів. Їхні методи господарювання, житейський уклад залишаються незмінними впродовж десятиліть. Привертає увагу бережливе використання дарів природи. А старезні дерев’яні хати й господарські споруди, вкриті очеретом, мимоволі нагадують: крім задушливої атмосфери метушливих міст, добровільного ув’язнення власними смартфонами, є й інший світ. Який, на щастя, ще борониться від молоху урбанізації. Світ, де звичайною вудкою можна забезпечити себе сніданком, обідом і вечерею. Де з озера можна пити воду. І де вранці за вікном чи брезентом намету будить не гуркіт автомобілів, а крик журавлів, які вже скучили за сонцем.
Валерій МЕЛЬНИК, «Урядовий кур’єр»,
Віталій ВЕРЕМЧУК для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+