Якщо піхоту називають царицею полів, а артилеристів — богами війни, то танкісти — броньований кулак армії, рушійна сила Сухопутних військ, яка часто визначала долю боїв, зокрема й упродовж перших років війни на сході нашої країни. Вихованці харківського військового інституту танкових військ, який має славну історію з часів Другої світової війни, завжди були найкращими представниками танкового братства. І за словами начальника військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (ВІТВ) Олександра Серпухова, кожен командир у різні періоди мав за честь отримати у свій підрозділ випускника цього вишу.

Нинішня війна обпалила, але й зміцнила

Створене 1944 року на базі 33-ї гвардійської окремої танкової бригади Харківське гвардійське танкове училище пройшло доблесний, нелегкий, іноді драматичний шлях становлення від середнього навчального закладу до сучасного вишу, долаючи перипетії реформ. Навіть було на межі розформування.

«Коли поставало питання про розформування, очевидно, доля вберегла. Як показав час, у разі розформування могла статися біда, адже на сході нашої країни почалася війна. Ми залишилися, розвиваємося, вдосконалюємо вміння, матеріальну базу для якісної підготовки офіцерів тактичного рівня», — розповідає полковник Олександр Серпухов.

У липні 2017 року факультет військової підготовки постановою Кабінету Міністрів реорганізовано у військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Нині тут готують висококваліфіковані кадри для Збройних сил, зокрема заступників командирів підрозділів з озброєння та фахівців радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

За словами начальника ВІТВ, держава забезпечує інститут усім необхідним для якісної підготовки офіцерів, починаючи від створення сучасної матеріально-технічної бази з найновішими зразками військової техніки і закінчуючи побутом та харчуванням курсантів за стандартами НАТО. Радує, що до військового вишу приходять навчатися школярі. І це, як зазначає Олександр Серпухов, дуже приємно, що батьки стали відпускати дітей до них на навчання.

«Курсанти нашого вишу різного віку — 17—25 років. На початку війни набір курсантів із числа школярів був проблемним, адже війна доброго нічого не дасть, а держава повинна готувати захисників свого суверенітету і цілісності. З 2014 року в нас більше приходило на навчання кандидатів з військовослужбовців. Нині ситуація змінюється. І навіть цього року вже 70% набрано курсантів з числа школярів, ліцеїстів, які закінчили середні навчальні заклади», — констатує начальник ВІТВ.

За словами заступника начальника інституту з морально-психологічного забезпечення — начальника відділення полковника Олександра Сінька, в інституті відбуваються значні зміни: оновлюються командний і науково-педагогічний склад, курсантські підрозділи, але незмінною залишається готовність його вихованців стояти на сторожі недоторканності кордонів незалежної України. Своє завдання вони вбачають у тому, щоб зберегти та примножити накопичений за час існування навчального закладу досвід.

В основі освітнього процесу — досвід АТО/ООС

Досвід АТО військовослужбовці й курсанти інституту здобували із самого початку російської агресії. Вони одними з перших разом з танкістами 92-ї ОМБр стали на захист кордонів Вітчизни.

«Після анексії Криму 2014 року та початку АТО із залученням Збройних сил військовослужбовці навчального закладу взяли активну участь у боротьбі з ворогом. Із березня до липня 2014 року зведений танковий підрозділ факультету у складі екіпажів з числа постійного особового складу на штатній бойовій техніці навчального закладу брав участь у виконанні бойових завдань щодо захисту державного кордону разом з підрозділами 92-ї ОМБр», — розповідає Олександр Сінько.

На перших етапах АТО, коли ремонтні підрозділи тільки формувалися і проходили бойове злагодження, курсанти тодішнього факультету виконували завдання у зоні бойових дій з ремонту й відновлення пошкоджених озброєння та військової техніки.

«На початку війни з урахуванням певних труднощів у складі ремонтних підрозділів, стану техніки, яка потребувала відновлення, не вистачало фахівців, спроможних усе це робити. Було рішення, — веде далі Олександр Серпухов, — щоб на перший період курсанти старших курсів, які підготовлені, багато вміють і знають, виконували завдання в зоні АТО. Так вийшло, що ми першими відправили туди свої розрахунки з офіцерами, спецмашинами. І протягом майже двох років здійснювали ротацію. Один наш випускний п’ятий курс на 100% складався з учасників бойових дій».

У 2014—2015 роках зведені ремонтні підрозділи навчального закладу відновили і направили на передову десять танків, п’ять БМД-2, 169 одиниць БТР-80 , 99 БМП та інших, загалом близько 300 одиниць броньованої та автомобільної техніки. Ремонтні роботи техніки курсанти проводили під час практики на Харківському бронетанковому ремонтному заводі, поставивши на лінійку бойової готовності десять танків Т-72Б, які було відправлено в підрозділи в АТО.

Нині в інституті проходять службу понад 100 військовослужбовців, які з 2014-го до 2019 року виконували завдання в зоні проведення АТО/ООС. У період 2015—2018 років до навчального закладу вступили і навчаються близько 200 курсантів — учасників бойових дій, деяких з них відзначено державними нагородами.

З огляду на прорахунки і сильні сторони в підготовці офіцерів в інституті істотно змінили підходи до організації навчального процесу: стало більше практики, менше теорії.

«2015 року було переглянуто програми навчання та внесено зміни, а саме: 70% занять практичні, 30% з них у нічний час. Фактично всі дисципліни зазнали серйозної трансформації з урахуванням досвіду бойових дій», — ділиться спогадами заступник начальника ВІТВ з навчальної та наукової роботи полковник Володимир Марущенко. Він розповідає, що в навчанні необхідно використовувати і позитивний, і негативний досвід АТО.

«Наприклад, в нашій бібліотеці для службового користування зібрано матеріали, які описують ті чи інші події, що відбувалися і відбуваються на сході країни. Кожна кафедра опрацьовує їх за своїми напрямами, вносить певні зміни. Одне слово, все, що відбувається на сході, аналізують, — пояснює Володимир Марущенко. — У нас триває військово-історична робота. Ми брали участь у конференції, де представляли свої дослідження, — тактичні епізоди, відтворені зі слів безпосередніх учасників подій, які відбувалися і цікаві для нас. Ідеться про епізоди, де брали участь танкісти, фахівці технічного забезпечення. Ми відтворили їх у віртуальному просторі».

За словами полковника Марущенка, за допомогою так званого конструктора інтерактивних віртуальних програм, створеного в інституті, було відображено кілька серйозних епізодів: коли виходили з Дебальцевого, Новасанжарівка та інші.

«Ми відтворили усю ситуацію, склад, чисельність. В одній ситуації як і куди вийшла група Вагнера, де її побачила і зафіксувала розвідка, як відбувалася танкова дуель і як усю цю групу знищено. Ці тактичні епізоди ми перевели на практичну мову, і завдяки цьому відбуваються опрацювання певних тактичних схем для використання в навчальному процесі. Зокрема розвитку логіки і творчого підходу до прийняття рішень», — резюмує заступник начальника інституту з навчальної та наукової роботи.

Стандарти НАТО: апробація плюс упровадження

У реорганізації освітнього процесу з урахуванням вектора нашої держави до країн НАТО в інституті, за словами його керівника, повністю виконують усі вимоги, які ставлять органи військового управління, щодо організації процесу освітньої підготовки військових фахівців.

«З врахуванням цих вимог ми переходимо на стандарти підготовки, які відповідають вимогам НАТО, — пояснює Олександр Серпухов. — Ми адаптуємо їх до наших вимог, щоб вони були сумісними. Це саме той варіант, коли ми повинні визначити єдине порозуміння виконання бойових завдань між системами озброєння управління натовського варіанта і тих, що є в наших Збройних силах. Так у реорганізації освітнього процесу ми коригуємо кожний етап підготовки військових фахівців».

На сьогодні в інституті повністю змінюється структура підготовки структурно і якісно. Тобто підготовку поділили на формальну освіту і неформальну.

«Формальна освіта, — розтлумачив Володимир Марущенко, — це те, що визначається державними стандартами відповідно до освітніх рівнів бакалавра, магістра. А неформальна — це фактично професійна освіта, яка визначається курсами. Скажімо, курсовою підготовкою, як у медиків. Людина не може займатися лікувальною практикою без певної підготовки, далі — курси підвищення кваліфікації. Так і в Збройних силах: структура підготовки за натовською системою. На тактичному рівні визначено курси з різної модифікації L-1А, L-1 В, L-1С, L-2. Тобто до певних посад і військових звань військові, маючи ступінь бакалавра, можуть просуватися по службі, виконуючи вимоги курсової підготовки. Вони проходять підготовку за курсом L-1А, L-В, L-1С і посуваються до командира роти. L-2 — до рівня батальйону тощо».

Це в теорії. На практиці опрацьовують усі ці програми. Деякі з них, за словами полковника Марущенка, вже затвердили, деякі перебувають на експертизі. Інститут плідно працює і спілкується з місіями НАТО. Тиждень тому тут провели, зважаючи на карантин, семінар онлайн. Визначились із завданнями, планують заходи зі співпраці на наступний рік і до початку грудня нададуть у місію DEEP для узгодження.

Місія DEEP допомагатиме в експертизі змісту освіти зокрема щодо логістичного забезпечення. У планах — співпраця з академіями країн НАТО Польщі, Словаччини, в межах якої проводитимуть семінари. Тісні контакти інститут має з військовиками США, Німеччини, Великої Британії, Данії, Норвегії, Литви та інших.

ДОВІДКА «УК»

Уславлених сторінок історії танкового інституту назбиралося десятки томів. За роки незалежності навчальний заклад підготував майже 5 тисяч висококласних спеціалістів для танкових військ, військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту (РХБЗ) та інших силових структур. Багато з них стали відомими воєначальниками, науковцями, державними діячами.

Серед випускників навчального закладу — учасники АТО/ООС, понад 150 осіб нагороджено державними нагородами. З них п’ять Героїв України.

33 випускники навчального закладу загинули, захищаючи Батьківщину від російсько-терористичних угруповань. Серед них Герой України, Народний Герой України, кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня командир танкової роти 93-ї механізованої бригади капітан О. Лавренко, який виявив силу духу захисника Батьківщини й на вимоги ворога здатися в полон підірвав себе та свою бойову машину. Герой України, кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня, один з «кіборгів», командир механізованої роти 93-ї механізованої бригади капітан С. Колодій, який прийшов на допомогу побратимам, що потерпали від атак ворога на одному з блокпостів. Рятуючи людей, офіцер не думав про власне життя. Прориваючись на БМП-2 до опорного пункту взводу, він вступив у нерівний бій з російськими танками й загинув, надавши змогу підлеглим вийти з бою і не потрапити у полон.

Високого звання Героя удостоєні офіцери, що починали професійний шлях у танковому інституті. Це Герой України, кавалер ордена Богдана Хмельницького II та III ступенів, випускник 1998 року генерал-майор А. Ковальчук; Герой України, Народний Герой України, кавалер ордена Богдана Хмельницького II та III ступенів, випускник 2004 року підполковник Є. Межевікін; Герой України, Народний Герой України, випускник 2008-го підполковник І. Вінник. Цілу плеяду випускників вишу нагороджено військовими орденами та медалями.