20,5 тисячі співвітчизників, яких війна вигнала з власних домівок, нині перебувають на обліку в департаменті соціальної політики Рівненської міської ради. Серед них майже 5,5 тисячі дітей, 771 особа з інвалідністю та 3 тисячі пенсіонерів, тобто найбільш соціально вразливі категорії. Понад 17 тисяч внутрішньо переміщених осіб отримують на новому місці різні види допомог.
Однак на запитання, скільки всього біженців прийняло Рівне від початку війни, директор департаменту Сергій Черній чіткої відповіді не має. Хтось був у місті транзитом, хтось зупинився на добу чи дві… І для жодного з них тут не прозвучало жодного «ні».
У форматі 24 на 7
— Із заявами про взяття на облік у пікові періоди до нас зверталося по 600 і більше осіб. Найбільше, пригадую, було 784 заяви. Тоді ми видали 12 тисяч довідок за місяць, щоб люди могли отримати державну допомогу. Але то вже було тоді, коли уряд розробив відповідний механізм роботи. А в перші дні війни, коли ще не було жодних нормативних документів, ми просто на марші відпрацьовували свій алгоритм роботи із внутрішньо переміщеними особами. Насамперед запровадили «гарячу лінію» та започаткували їх реєстр у режимі реального часу. Працювали у форматі 24 на 7: без вихідних і фактично без перерв. Під сигналами повітряної тривоги переносили оргтехніку в укриття і приймали людей там. Досі не можу забути сповнені страху й безвиході очі жінок і дітей…
Нам теж було складно, насамперед морально. Але трималися, надавали консультації, спрямовували біженців до відповідних служб із питань працевлаштування, навчання дітей, медичного чи соціального захисту. А ще організували виїзні прийоми громадян у місцях їх компактного проживання. Зокрема в десяти гуртожитках вищих і професійно-технічних навчальних закладів. Облаштували додаткові робочі місця у ЦНАПі.
Цей конвеєр добра та співучасті в таких різних і водночас однакових долях не зупинявся ні на мить. Оперативно формували невідкладні потреби внутрішньо переміщених осіб (одяг, продукти, засоби гігієни) та залучали волонтерів і благодійників. Але поки цей ланцюжок налагодився, коштом резервного фонду громади придбали й видали людям майже сім тисяч продуктових наборів на три мільйони гривень. Затим була допомога борошном від продовольчої програми ООН…
Будівля департаменту тоді нагадувала вулик: постійний багатолюдний потік під пронизливі звуки повітряних тривог. А за вікном — холодний березень…
Улітку ситуація дещо стабілізувалася. У серпні в департаменті запрацювала електронна черга — в межах проєкту ПРО ООН «Посилення стійкості громад у регіонах України», що реалізується за підтримки уряду Великобританії. Наче за помахом чарівної палички приміщення перетворилося на комфортний сучасний простір. Система об’єднала 23 робочі місця, тут усе відрегульовано: потік відвідувачів, час на обслуговування, завантаженість працівників. За склом — зона очікування із зручним диванчиком, журнали, квіти. Ось-ось відкриють і онлайн запис. Спланувавши візит заздалегідь, можна зекономити час. А поки працює єдина лінія колцентру за багатоканальним номером, за яким люди отримують консультації, не виходячи з дому.
«Турбота» розширює обрії
— Але ми часто спілкуємося з новими жителями громади в неформальній атмосфері, і люди розкриваються. Так, дітки з особливими потребами отримали допомогу в нашому центрі комплексної реабілітації «Крок», територіальний центр соціального обслуговування надає кризові послуги та можливість денного перебування. До речі, саме там обладнано пункт обігріву на випадок надзвичайних ситуацій. А переселенці з числа учасників бойових дій отримують послуги в комунальному закладі «Будинок ветеранів». Ось така інтеграція в громаду, — додає Сергій Черній.
Постійно зазнає змін міська соціальна програма «Турбота». Від початку року їх вносили вже 15 разів, адже в людей з’являються нові потреби. Тепер допомогу від міської влади можуть отримати і внутрішньо переміщені особи. Зокрема на поховання рідних — до 10 тисяч гривень чи в інших непередбачуваних ситуаціях.
Не оминули увагою й захисників. Місто надає 20 тисяч допомоги тим, хто отримав поранення, 10 тисяч тим, хто має набуте на війні захворювання. Є й одноразова допомога на лікування у 5 тисяч. Звісно, якщо вони проживають у Рівненській громаді, до якої належить обласний центр та селище Квасилів.
Днями на кількох локаціях міста наче з-під землі виросли симпатичні модульні будиночки, обладнані автономним електроживленням та утеплені. Вони стануть тимчасовим прихистком для внутрішньо переміщених осіб і рівнян у разі надзвичайної ситуації. Кожен вміщує п’ять осіб.
— Це пілотний проєкт мобільного прихистку громадян узимку, який втілюємо за підтримки уряду Швеції. Він стартував із Рівного, де під супроводом інструкторів уже встановили 500 будиночків. Насамперед розмістимо там внутрішньо переміщених осіб, але це мобільне житло слугуватиме прихистком і для рівнян у випадку надзвичайних ситуацій, — каже міський голова Олександр Третяк.
Насамкінець. Своє професійне свято День працівників соціальної сфери рівненські бджілки-трудівниці відзначили в роботі. Разом із новими жителями громади загадали єдине бажання — якнайшвидшої перемоги.