«Ми прішлі сюда навсєгда!..» Так ще недавно голосно хвалилися рашистські загарбники, увірвавшись до українських міст і сіл на півдні та сході України. Дехто із зайд після контрнаступальних операцій підрозділів Сил оборони справді залишився в українській землі надовго чи взагалі назавжди. Інші відступили, лишивши на місці колись симпатичних сіл потворні руїни, купи стріляних гільз, понівеченої зброї та техніки, а також майже суцільні мінні поля.

Саме такими постали перед очима визволителів уже деокуповані села Благодатне, Нескучне, Макарівка та Сторожове Волноваського району на Донеччині. Український прапор повернувся сюди справді назавжди, а кремлівські триколори та їх носії здебільшого пішли вслід за московським однойменним флагманом чф. Інша річ, що тимчасові окупанти, на жаль, встигли накоїти чимало лиха на загарбаних ними територіях, а тому майже всі деокуповані населені пункти потребують стабілізаційних заходів.

«…Із 370 хат уціліло не більш ніж 20 відсотків»

Стабілізаційні заходи розпочинаються із зачистки визволених територій від рашистів, які з різних причин не зуміли вчасно зробити «жест доброї волі», тобто втекти звідти. Також сапери беруться до розмінування шляхів, дворів, городів, садів, буквально нашпигованих мінами та іншими небезпечними боєприпасами. Про перші кроки української влади після повернення до деокупованих населених пунктів прифронтової Донеччини розповів начальник Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.

«Нині силові підрозділи зачищають території визволених сіл Волноваського району, а далі відбуватиметься розмінування необхідних підхідних шляхів до будинків тощо. Бачимо там дуже масштабні руйнування. Наприклад, у населеному пункті Благодатне із 370 хат, у яких до війни мешкали люди, вціліло не більш ніж 20 відсотків, а всі інші зазнали серйозних пошкоджень чи взагалі повністю знищені…»

Певна річ, витуривши ворога з населених пунктів, влада насамперед переймається подальшою долею місцевих людей, які певний час виживали в окупації і дочекалися визволення. Їх вирішили евакуювати звідти з огляду на небезпечну близькість лінії фронту та постійні обстріли: втративши згадані села, вороги звично використовують потворну тактику випаленої землі, обстрілюючи їх з артилерії та ракетних систем залпового вогню.

А щодо евакуації, то зазвичай ідеться про людей похилого віку, які свого часу з різних причин зробили такий вибір і залишилися там. «Відразу після початку пов номасштабного вторгнення рф в Україну на прифронтовій Донеччині, зокрема у Волноваському районі, різко збільшилася кількість боїв та обстрілів, а тому ми спрямували зусилля на евакуацію з небезпечних зон людей і насамперед дітей. Тож дітей там немає, а нам нині доводиться опікуватися представниками старшого покоління: їх вивезли в безпечні місця тимчасового перебування на території краю, надали медичну допомогу тим, хто її потребує, забезпечили продуктами харчування, медикаментами, гігієнічними засобами та всім необхідним. Далі їх перевезуть до інших областей, де для них передбачено місця більш тривалого перебування», — коментує ситуацію начальник Донецької ОВА.

Планова евакуація окупантів та зрадників

Важкі оборонні та контрнаступальні бої на Донбасі тривають, а тим часом у близькому до фронту тилу днями створили Координаційну раду з питань стабілізації ситуації на деокупованих територіях Донецької області та їх реінтеграції. Головною метою такого органу ініціатори його створення називають готовність розпочати відновлення української влади на території Донеччини, яку рф підло й цинічно загарбала у 2014 та 2022 роках. Керівники регіону, Національної поліції та інших служб і структур, розуміючи масштаби та важливість цієї роботи, вже напрацьовують план конкретних подальших дій з деокупації населених пунктів і допомоги населенню. Як інформують у Донецькій ОВА, роботу Координаційної ради розподілили за визначеними десятьма основ ними напрямами, за кожним з яких створили робочі групи. До їх складу увійшли фахівці-практики: керівники структурних підрозділів обласної державної адміністрації, правоохоронці, керівники відповідних структур і відомств. Безперечно, таку діяльність важко уявити без підтримки владного Києва.

«Дякую уряду та зокрема Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за координацію цієї роботи на території Донецької та Луганської областей. Разом наближаємо нашу перемогу та закладаємо основу для відновлення нормального життя на територіях, сплюндрованих російськими окупантами», — наголосив Павло Кириленко.

Тим часом цілком прогнозована ситуація складається у поки що загарбаних містах і селах регіону, де представники «нової влади», запевняючи пересічних людей, що «все за планом», із самого початку наступальних операцій ЗСУ пакують валізи, а деякі вже дременули звідти. Приміром, «програму відходу» окупанти мають у Маріуполі. За словами радника Маріупольського міського голови Петра Андрющенка, аби не розганяти паніки, «нова влада» мовчки сопе, але має відповідні директиви й тому дедалі частіше поглядає в бік кордону з державою-агресором. «Окупаційна влада збирається у швидкому режимі евакуюватися спочатку до Ново азовська, а в разі необхідності їх повезуть далі в рф — у Таганрог чи Ростов-на-Дону. Йдеться також про цивільне населення, проте маємо розуміти, що поїхати хочуть переважно люди з проросійськими настроями», — свідчить він.

Панічні настрої спостерігаються нині у зрадників-колабораціоністів, які спів працюють з окупаційною владою, й у сусідній Запорізькій області. Ворожа пропаганда вже аж охрипла, заперечуючи успіхи ЗСУ в наступальних операціях на запорізькому та південному бердянському напрямках, однак хто їй повірить?! Отож ще 8 червня з’явилося розпорядження від «адміністрації губернатора та уряду Запорізької області» про «тимчасове переміщення громадян». Свою втечу лакеї кремля, які недавно кричали, що рф тут «навсєгда», тепер пояснюють питаннями безпеки та необхідністю підтримувати безперебійну роботу адміністрацій чи інших владних структур. «Забезпечити пріоритетне переміщення адміністрацій, а також силових і комунальних структур», — підтверд жує розпорядження реалії, коли окупанти вивозять насамперед «своїх» — зрадників України. Поки що в документі йдеться про прихильників злочинної політики неадекватного кремлівського фюрера з міст Василівка, Пологи та Токмак, яких відправляють у Сімферополь та Керч.

Переміщеним до колись курортного Криму громадянам-зрадникам рашисти пропонують зовсім не курортні умови, а всього лише «пункти прийому і розташування людей». Це замість нормальних і навіть комфортних хат і квартир, у яких майбутні колабораціоністи спокійно жили до розв’язання кремлем жахливої війни. Є ще одна ціна їхньої зради: залишені навіть без тимчасового нагляду житло та майно цих прислужників окупантів у згаданих містах майже приречені, бо вороги зазвичай втікають не з порожніми руками, а грабують усе, що бачать і здатні підняти.

До речі, свідками мародерства «визволителів» нині знову стали жителі Маріуполя. Через приморське місто до ремонтних баз у Новоазовському районі з бердянського напрямку щодоби везуть понівечені Силами оборони танки та іншу бронетехніку рашистів. А на обгорілій броні густо прикріплені «трофеї»: великі клунки з одягом, побутова техніка й інше майно, загарбані у господарів за їх відсутності.

Контрнаступальні операції, що свідомо поки що лише розхитують оборону ворога, проходять не так швидко, як комусь уявлялося, проте цілком упевнено. Українські військові поступово визволяють наші території і невеликі населені пункти на півдні та сході. Дуже прикро тільки, що після загарбання і тимчасового перебування там рашистських нелюдів села здебільшого перетворюються на майже безлюдну територію.