ПЕРСПЕКТИВИ

Торік Україна стала одним з лідерів серед країн Чорноморського регіону з освоєння шельфових покладів вуглеводнів

Віталій ЧЕПІЖКО,
«Урядовий кур’єр»,
Дмитро МАРУНИЧ
спеціально для «Урядового кур’єра»

Обсяги видобутку газу ДАТ «Чорноморнафтогаз» на шельфі Чорного і Азовського морів становив 1,17 млрд куб. м, що на 11,2% перевищило показник попереднього року. Нинішнього року в «Чорноморнафтогазі» планують збільшити обсяги ще на 40% — до 1,65 млрд куб. м. Одночасно вітчизняні компанії та їх партнери впритул наблизилися до початку широкомасштабних пошуків нафти і газу на великих чорноморських глибинах.

Фото УНІАН

Де тут знаходяться нафта і газ?

Український сектор Чорного моря традиційно ділять на глибоководну і мілководну частини шельфів. На останньому великих родовищ нафти та газу знайти не сподіваються. Однак навіть за браку великих родовищ на українському мілководді воно здатне забезпечити збільшення видобутку. По-перше, через наявність доведених запасів газу — 70 мільярдів кубічних метрів, — найбільших серед причорноморських країн. По-друге, витрати на облаштування мілководних родовищ у десятки разів менші, ніж глибоководних. Наприклад, буріння свердловини на глибоководді Румунії чи Туреччині обійшлося в середньому в 100 мільйонів доларів, тоді як на українському родовищі Суботіна — 100 мільйонів гривень. Крім того, на мілководді вже підготовлена інфраструктура у вигляді розгалуженої системи підводних газопроводів і технологічних платформ.

Саме на пріоритетному освоєнні мілководної частини шельфу грунтується програма розвитку «Чорноморнафтогазу» до 2015 року. Протягом трьох років за рахунок освоєння семи нових родовищ і дооблаштування двох діючих (Архангельського і Штормового) річний видобуток на шельфі планують збільшити втричі —до трьох мільярдів кубометрів.

Особливості українського газовидобутку полягають у тому, що держкомпанії продають отримане блакитне паливо за фіксованою ціною для потреб населення, яка близька до собівартості. Тому в Україні видобувні компанії при існуючих тарифах для населення просто не виживуть без держпідтримки. У 2011—2012 рр. в освоєння шельфу було вкладено понад $1,2 млрд проти $ 0,3 млрд в 1992—2010 рр. Ці кошти дали можливість відновити виробничу базу, в т. ч. закупити дві нові бурові установки, вартість яких становила $ 800 млн при прогнозованому терміні окупності 3—4 роки, і почати облаштування нових і дооблаштування діючих родовищ, буріння свердловин.

Реальний сценарій

Перші результати не змусили себе чекати. В 2012 році розпочався видобуток на найбільшому в Чорному морі Одеському родовищі газу із запасами більше 21 мільярда кубометрів. У червні 2012 р. «Чорноморнафтогаз» перевершив історичний максимум добового видобутку на Чорноморському шельфі в три мільйони кубометрів. Таким чином, три мільярди кубометрів на рік, яких планується досягти в 2015 році, — цілком реальний сценарій за рахунок уже відкритих запасів, які гарантують стабільний видобуток протягом найближчих 25—30 років.

До 2023 року видобуток у Чорному морі планується збільшити до 20 мільярдів кубометрів. З урахуванням запланованого зниження споживання в Україні газу цього буде цілком достатньо для забезпечення внутрішніх потреб країни. Нові родовища, які планують відкрити в найближчому майбутньому на мілководді і в глибоководній частині шельфу, та 4-відсоткове освоєння українського сектору Чорного моря дають великий фронт робіт, які Україна вже готова забезпечити за допомогою нових «виробничих інструментів».

Для мілководдя — це дві нові самопідйомні плавучі бурові установки «Петро Годованець» і «Незалежність». Як вважають у «Чорноморнафтогазі», поповнивши буровий флот до 4 одиниць, компанія зможе поєднати освоєння відкритих родовищ та пошук нових. Оскільки відкриття великих родовищ на мілководді не очікують, то розраховують на десяток невеликих. Сьогодні прогнозні ресурси мілководдя у північно-західній частині шельфу Чорного моря та на Прикерченській ділянці оцінюють приблизно в 800 мільярдів кубометрів газу. Четверту частину з них планують відкрити вже в найближчі два-три роки. Таким чином, до трьох мільярдів кубометрів річного видобутку додадуться ще чотири-п’ять. За рештою Україні доведеться піти куди глибше: 120 метрів — максимальна глибина моря, на якій сьогодні може працювати «Чорноморнафтогаз».

Похід на глибоку воду

Якщо технології роботи на мілководді напрацьовані з часів СРСР, то досвіду з розробки глибоководних родовищ у вітчизняних фахівців нині не існує. Як і необхідних для роботи на великих глибинах напівзаглибних бурових установок. «Нафтогаз» планує купити дві бурові, які дадуть можливість добувати нафту і газ з глибини до одного  кілометра.

Вагомий аргумент для робіт у Чорному морі — близькість платоспроможних споживачів і розвинена транспортна інфраструктура. Навіть глибоководні родовища на Чорноморському шельфі віддалені від берега не більше ніж на 100—150 км. Для прикладу, в Мозамбіку або латиноамериканській Французькій Гвіані, де були зроблені останні великі морські відкриття, віддаленість від берега іноді сягає 1000 км.

На користь України — висока ємність внутрішнього газового ринку, розвинена трубопровідна система, діючі порти, які в змозі обслуговувати технологічні судна і обладнання. Відіграє  роль і близькість до європейських споживачів блакитного палива, з якими Україна сполучена магістральними газопроводами, потужністю до 140 млрд куб. м на рік. Можливо, саме тому пул західних компаній на чолі з американською «Ексон мобіл», які восени 2012 року виграли конкурс на право укладання угоди про розподіл продукції на Скіфській площині, погодився віддавати Україні 70% видобутих нафти або газу і виплатити $300 млн  ще до початку розвідувальних робіт.

На цій площі, за даними Державної служби геології та надр України, можливо добувати 3—4 мільярди кубометрів щорічно. Ще два-три мільярди — на сусідній Фороській площині. Не менші обсяги видобутку очікуються і на Таврійській площині, яка на конкурс поки що не виставлялася. Глибоководну структуру Палласа з потенційними запасами 165 млн т умовного палива будуть розвідувати за допомогою власних двох напівзаглибних бурових установок. Уже в 2013 році заплановано буріння першої свердловини глибиною 5,35 тис. м. Всього до 2026 року передбачається пробурити 15 розвідувальних та 162 експлуатаційні свердловини.

Сьогодні собівартість видобутку тисячі кубометрів на мілководді Чорного моря становить трохи більше $40. З урахуванням витрат на облаштування нових родовищ вона зросте до $60.

Про собівартості видобутку на глибокій воді в Чорному морі говорити поки що зарано. Відомо, що в таких провідних нафтогазових провінціях світу, як район Атлантичного океану біля берегів Бразилії, Мексиканська затока і Північне море, вона становить $ 60—170 за тисячу кубометрів. Саме тому за умови поточних цін на російський газ $430 у шельфових проектів Чорномор’я прекрасні перспективи.