Щойно закінчився 2020 рік, який для більшості українців запам’ятається як час пандемії COVID-19. Проте він увійде в історію і як найтепліший за останні 140 років. За даними Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, де щойно узагальнено матеріали спостережень за минулий рік, середньорічна температура повітря в Києві досягла 10,9°С, що на 0,3°С вища за попередній торішній максимум. Рекордно високу температуру спостерігали другий рік поспіль, чого також ніколи не було з 1881-го. Отже, глобальне потепління стало очевидною реальністю.
Наслідки цього потепління різноманітні: від подовження вегетаційного періоду і початку вирощування екзотичних південних культур до значного зменшення річкового стоку і всихання озер.
Головний чинник глобального потепління — викиди парникових газів, передовсім вуглекислого, метану та закису азоту. Їх концентрація нині в півтора-два рази перевищує показники, що були до початку індустріальної ери.
Водночас зі зростанням викидів, на жаль, зменшується площа лісів, і це зменшення значне. Щорічно у світі їх площа зменшується на 10—12 мільйонів гектарів, а саме така площа лісів в Україні. Важливо, що найбільше вирубують екваторіальних і тропічних лісів, де інтенсивність фотосинтезу найвища.
Обізнані читачі знають, що для зменшення викидів парникових газів свого часу, а саме 2015 року, було підписано так звану Паризьку угоду, відповідно до якої більшість країн взяли на себе зобов’язання зменшити викиди. Це зобов’язання означає певні економічні ускладнення, але Земля в людства поки що одна-єдина і навряд чи найближчим часом вдасться комусь перебратися на Марс. Тож у науковців у розвинених країнах з’явилася нова ідея: якнайшвидше збільшити площу лісів на планеті. Назва нової ініціативи — «посадити трильйон дерев».
Чи це багато? Вважається, що раніше на Землі було 6 трильйонів дерев. Нині залишилося 3 трильйони, і їх кількість щорічно зменшується на 10 мільярдів. Остання кількість у півтора раза перевищує населення Землі.
Наскільки реальні сформульовані плани, сказати складно, але зрозуміло, що відновлення лісів у світі та в Україні необхідне. У цьому разі не варто вважати, що дерева має посадити хтось інший. Це під силу більшості людей. Щоправда, тільки посадити мало, потрібний ще й догляд — принаймні в перші два-три роки.
У цій справі можливі й змагання окремих громадян, громад і навчальних закладів. Зокрема нині серед науковців існує певна гонитва за кількістю публікацій, багато з яких нічого не варті. Проте ще жодного разу на жодному сайті навчального закладу не доводилося прочитати, скільки дерев він посадив. Тож за два-три місяці, коли настане належний час, варто долучитися до цієї справи, яка стосується всіх і кожного.
Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ,
доктор географічних наук,
Володимир КАЯН,
кандидат технічних наук,
для «Урядового кур’єра»