Головним спортивним героєм України цього літа став 13-річний стрибун у воду Олексій Середа. Його перемога на дорослому чемпіонаті Європи вже стала унікальним досягненням. Ніхто раніше в цьому віці — 13 років і 7 місяців не досягав такого успіху. Попередній рекордсмен британець Томас Дейлі здобув «золото» на чемпіонаті Європи-2008, коли йому було 13 років і 10 місяців. Крім цього, Олексій потужно дебютував на дорослому чемпіонаті світу (два четвертих місця) і змусив про себе говорити весь світ. Про історію успіху, психологічні моменти адаптації до професійного спорту та плани на майбутнє Укрінформ розпитав тренера Олексія Середи Тетяну ПОГРЕБНУ.
— Що ви розгледіли в Олексієві, коли погодилися взяти у свою групу?
— Вразив його вхід у воду. Розумієте, Олексій з першого разу виконав те, що робили діти, які вже давно тренувалися. Він чисто ввійшов у воду, без бризків. Я це побачила і вирішила: беру.
— Наскільки сьогодні Олексій реалізував свій потенціал? Скажімо, з китайцями йому під силу конкурувати в майбутньому?
— Звичайно, плануємо в майбутньому конкурувати з китайцями, і потенціал для цього в Олексія є. Але потрібно багато працювати, ускладнювати стрибки. Це добре розумію, тому налаштовую Олексія, що попереду ще є над чим працювати.
— Чому саме вишка? І чи є плани вийти на трамплін?
— Він стрибає і з трампліна. Але зараз конкурувати з дорослими стрибунами на трампліні він не може. З огляду на вік Олексій ще легенький, а для якісних стрибків із трампліна потрібна сила, вага, потужність, аби добре відштовхнутися. Тому він сконцентрований на 10-метровій вишці. Стрибки на цьому снаряді йому піддаються легко. Скажімо, в 11 років він стрибав 3,5 оберта, а це вже клас.
— Наскільки важко фізично й психологічно жити життям професійного спортсмена в 13 років?
— Важко, але у нього характер такий, що він цими дорослими проблемами не дуже й переймається. Олексій сьогодні не уявляє життя без стрибків у воду. Він справжній спортивний фанатик. Якщо його не пустити на тренування, це для нього найбільше покарання. Тому все, що навколо стрибків, він сприймає спокійно, виважено. На багато побутових моментів узагалі не зважає. Нині він просто по-дитячому отримує задоволення від спорту, і це чудово.
Окремо хочу сказати, що успіхи Олексія Середи — це не лише його талант і фанатична праця. Це чітка й професійна робота всієї збірної України. У нас унікальна тренувальна база в Києві. Колосальну роботу для наших стрибунів робить президент федерації Ігор Лисов, головний тренер збірної Тамара Токмачова. Варто згадати і про директора Луганської спортивної школи «Олімпійська надія» Наталію Барчишак, яка також доклала чимало зусиль, щоб увесь світ дізнався про талановитого українського спортсмена Олексія Середу.
— До слова, сам Олексій усвідомлює, що він феномен?
— Чесно? Ні, він цього не усвідомлює. Олексій бачить і чує, що відбувається навколо нього, але якогось запаморочення в нього не спостерігаю. Він і надалі такий самий скромний, тихий і працелюбний хлопчик.
— Як реагують на 13-річного конкурента у світовій стрибковій тусовці та судді? Насмішок чи зверхнього ставлення не було?
— Щиро кажучи, як тренер лише недавно вийшла на такий високий рівень, як чемпіонат світу. Для мене самої було багато нового. Але можу сказати однозначно: до Олексія ставлення чудове. Усі його поважають і навіть захоплюються. Питають, звідки у нас узявся такий унікум, який у 13 років на рівних виступає зі спортсменами, які по 10 років ідуть до такої мети, як чемпіонат світу.
Ставлення суддів також добре. Наприклад, на чемпіонаті світу в корейському місті Кванджу його цілком об’єктивно й неупереджено оцінювали. У результаті в Олексія два четвертих місця — у синхронних стрибках з вишки з Олегом Сербіним та в індивідуальних стрибках з вишки. Перед чемпіонатом завдання стояло потрапити в особистих змаганнях у 18 найкращих. А Олексій не лише вийшов у фінал, а й посів місце біля самого п’єдесталу.
Як це йому вдалося? Пам’ятаю, сказала йому: «Олексію, розслабся, стрибай, як на тренуваннях». Він упорався. Хоч фізично там було дуже складно, кваліфікаційні змагання тривали ледь не п’ять годин, один стрибок раз на 40 хвилин. Чекати і тримати себе у тонусі стільки часу — це складно навіть для дорослих досвідчених спортсменів.
— Можете назвати його найкращий і найгірший виступ у цьому сезоні?
— Однозначно найкращий виступ — це особистий фінал на чемпіонаті світу, де Олексій посів четверте місце і набрав 490 балів. Якщо ж говорити про найгірший, то провалів не було. А якщо оцінювати за сумою набраних балів, то хіба що літній чемпіонат України можна назвати невдалим. Там він ледь набрав 400 балів. Але тоді, мабуть, далися взнаки двомісячні тренувальні збори в Китаї, після яких Олексій переживав важку адаптацію. Можливо, він не добрав балів на юнацькому чемпіонаті Європи в Казані, хоч там це не завадило йому виграти медалі.
— Олімпіада в Токіо — це спортивна мрія Олексія. А чи знаєте про його суто життєві мрії та плани?
— Важко сказати. Питаю його: «Олексію, ти гроші збирав. Що собі купив?» — «Комп’ютер, — каже, — купив». У нього немає особливих забаганок. Він звичайний хлопець, у якого сьогодні спорт на першому місці, який вчиться у звичайній київській школі, тому певних дорослих мрій поки що і не має.
Знаю, що найкращий відпочинок для нього — це просто побути вдома з батьками. Каже, що хоче побути з батьком. У них дуже гарна дружна родина. В Олексія є сестра Марія. Вони двійнятка, тому Марійка для нього нині найкращий друг і найпалкіший уболівальник.
Святослав ВАСИЛИК,
Укрінформ,
Київ
Ми в Google+