Машинобудування належить до тих галузей, за рівнем розвиненості яких судять про стан економіки. Між нинішнім її занепадом у країні й нестабільною роботою машинобудівних заводів — прямий зв’язок. На жаль, значна їх частина досі має проблеми із замовленнями. Певний час через це лихоманило й машинобудівні підприємства Полтавщини. Навіть такі ваговики економіки, як ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», «Кременчуцький завод дорожніх машин», «Кременчуцький сталеливарний завод» й інші. Це негативно відобразилося на добробуті українців.
Але завдяки тому, що біля керма цих підприємств стоять справжні лідери, а також завдяки підтримці їх обласними владою й профспілками, ситуація там поступово змінюється на краще. Пішли замовлення, щокварталу зростає заробітна плата. Про роль профспілок у цих зрушеннях з нагоди Дня машинобудівника «УК» розповів голова ради Полтавської обласної організації профспілки машинобудування та металообробки України Валерій ПУХАЙ.
Новина від Прем’єр-міністра
УК: Валерію Івановичу, первинні профспілкові організації названих заводів входять до складу вашої профспілки. Чим їм допомагаєте?
— Днями Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман опублікував на своїй сторінці у Фейсбуці новину, в якій високо оцінив зростання обсягів виробництва на Крюківському вагонобудівному заводі за сім місяців цього року порівняно з відповідним періодом минулого: «У цьому році за перші 7 місяців завод збільшив виробництво — випустив майже на 18 відсотків більше вантажних вагонів, ніж за відповідний період торік. Крім виробництва вантажних і пасажирських залізничних вагонів, завод модернізував 15 вагонів метро. Вітаю колектив підприємства! Упевнений, попереду — нові успіхи і ще більше сучасних, якісних і комфортних продуктів, які їздитимуть по всьому світу!»
Здорово, що зусилля менеджменту ПАТ «КВБЗ» утримати на плаву велике машинобудівне підприємство з багатотисячним колективом оцінені на такому високому рівні. Єдине, що хочеться зазначити: ці цифри — не межа можливостей полтавських вагонобудівників. КВБЗ з огляду на виробничі потужності готовий випускати у багато разів більше сучасної, якісної і такої необхідної Україні й метрополітенам техніки. Вони готові й хочуть працювати на благо України, розвиваючи й зміцнюючи її промисловий потенціал. Так ось, ми їм у цьому допомагаємо. Як саме?
Ми уклали міжгалузеву угоду між профспілками, роботодавцями і представниками Кабінету Міністрів України за участі першого віце-прем’єра Степана Кубіва, якою передбачили певні преференції для машинобудівників. На це спрямовано й укладені договори між профспілками та адміністраціями підприємств. Зокрема, згідно з цими документами, вони повинні будуть регулярно підвищувати робітникам заробітну плату. Вже зараз зарплата у машинобудівників більша, ніж середня в області. За результатами роботи за сім місяців на УкрНДІ вагонобудування вона становить 6,7 тисячі гривень, на ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» та КВБЗ — майже 8 тисяч, Кременчуцькому заводі дорожніх машин — 9,5 тисячі. Але це не та зарплата, яку можуть отримувати робітники. Вона має бути більшою, щоб наші кадри не їхали на заробітки за кордон. Тому наполягаємо, щоб підписанти нашої генеральної угоди визначили нарешті розмір тарифної ставки робітника першого розряду в небюджетній сфері. Вона має бути не менш як 3200 гривень. Якщо робітник відчує, що збільшився його сімейний бюджет, він і працюватиме відповідно.
Няньки для учнів ПТУ
УК: Працівникові важливо почуватися соціально захищеним і працювати у безпечних умовах.
— Так. А тому в нас на кожному підприємстві при профспілкових комітетах створено комісії з охорони праці, які спільно з адміністраціями багато роблять для цього. Ми, мабуть, єдині в області щороку проводимо конкурс на кращого громадського інспектора з охорони праці, заохочуємо його переможців матеріально. Стимулюємо інспекторів гривнею і з нагоди Всесвітнього дня охорони праці, який відзначаємо у квітні.
Регулярно проводимо семінари-навчання громадських інспекторів з охорони праці та працівників охоронних служб. На цих семінарах влаштовуємо виставки індивідуальних і колективних захисних засобів. Такі виїзні навчання провели нещодавно на КВБЗ і Кредмаші.
УК: Ви сказали, що на заводах є відтік кваліфікованих кадрів. Профспілки допомагають підготувати їм гідну зміну?
— Майже 1900 членів нашої профспілки — молодь, учні професійно-технічних училищ. І ми єдина організація в Україні, яка власним коштом утримує посади голів навчальних профспілкових комітетів. Це ті люди, які ходять біля учня, наче нянька, поки не зроблять із нього кваліфікованого спеціаліста. Найкраще в області така робота поставлена у Кременчуцькому ПТУ №7. Заклад має тісні контакти з машинобудівними підприємствами міста. Там учні здобувають не тільки теоретичні знання, а й виробничий досвід. Зокрема майбутні зварники. А ми відповідаємо за те, щоб у них була така змога і щоб за свою практику вони отримували заробітну плату.
Крім того, КВБЗ і Кредмаш відраховують певні суми на розвиток училища, допомагають йому з ремонтами класів, матеріалами тощо.
Ми надаємо профспілці цього училища методичну допомогу: вчимо їх, як організувати колективні переговори, укласти колективний договір, які туди внести норми. Неодноразово зверталися до Міністерства освіти і науки України та профільного департаменту облдержадміністрації, щоб вони згідно із законом про профспілки відраховували певні кошти на культурно-масову, оздоровчу та спортивну роботу в розмірі 0,3% загального фінансування. Поки що цих коштів училища країни не отримують. Допомагаємо в оздоровленні й матеріально учням-сиротам. Окрім того, стипендіати нашої профспілки щомісяця отримують по 250 гривень. У цьому ми також, мабуть, єдині в Україні.
УК: Полтавщина відома своїми програмами розвитку аграрного та соціального секторів. А чи є в області така програма для машинобудування?
— Колись була, тепер її немає. І це погано. Але й без неї наші машинобудівники випускають конкурентоспроможну продукцію. Нещодавно на Полтавщину з робочим візитом приїжджали представники німецької галузевої профспілки IG Metall. Вони побували й на Крюківському вагонобудівному заводі. І коли після ознайомлення з колективом і потужностями заводу керівник делегації Енцо Саварино давав інтерв’ю, він сказав таке: «Ми побачили, що у вас кваліфіковані фахівці й хороша, технологічна продукція. Проектуєте і складаєте такі чудові потяги. Погані люди не можуть створити таку сучасну продукцію, для цього потрібні розум, досвід і мотивація. Ми їхали з Києва до Полтави на вашому «Тарпані». Це було насправді здорово! Дивує, що підприємство, яке виготовляє такий сучасний рухомий склад, має проблеми з реалізацією своєї продукції. Але після кожної кризи обов’язково настає підйом. Ми щиро вам бажаємо успіху й економічного процвітання в найближчому майбутньому. Ви на це заслужили».
Приєднуюся до сказаного іноземним гостем. Та принагідно дякую машинобудівникам-спілчанам за їхню сумлінну працю, відданість обраній справі та значний внесок у розвиток і процвітання Полтавської області й України. Від душі бажаю їм мирного неба, міцного здоров’я, професійних здобутків, родинного щастя й добробуту. Підприємствам галузі зичу економічної та фінансової стабільності, перспективних проектів і надійних партнерів.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Валерій ПУХАЙ. Народився 26 листопада 1950 року в м. Полтаві. Закінчив Полтавський електротехнічний технікум, Вищу школу профспілкового руху імені Шверника. Працював пакувальником світлотехнічних наборів на Полтавському заводі газорозрядних ламп, після служби у війську — інженером на Полтавському електромеханічному заводі (нині завод «Лтава»), інструктором Полтавської облпрофради з державного соціального страхування, профорганізатором центрального комітету важкого машинобудування у Полтавській області.
Із 1991 року — голова ради Полтавської обласної організації профспілки машинобудування та металообробки України. Член ради Федерації профспілок України. Заслужений працівник профспілок України.
Ми в Google+